Постанова
Іменем України
11 липня 2022 року
м. Київ
справа № 483/977/19
провадження № 61-9444св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Тищук Н. О., Кушнірової Т. Б., Лівінського І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона є єдиною спадкоємицею за законом майна батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті батька вона дізналась про те, що у липні 2018 року батько уклав з ОСОБА_2 договір довічного утримання, за умовами якого передав їй у власність квартиру АДРЕСА_1 .
Вказувала на те, що у березні 2018 року у батька діагностовано «новоутворення правої вушної раковини».
Вважала, що договір довічного утримання укладено батьком під впливом тяжкої обставини - онкологічної хвороби.
Зазначала, що оспорюваний договір не відповідав внутрішній волі батька та був укладений на вкрай невигідних умовах, за якими відповідач отримала значно більше, ніж витратила на догляд, оскільки договір діяв незначний проміжок часу.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просилавизнати недійсним договір довічного утримання, укладений 12 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , повернувши сторони в первісний стан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2021 року, ухваленим у складі судді Казанлі Л. І., позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано недійсним договір довічного утримання (догляду), укладений 12 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений нотаріусом Першої очаківської державної нотаріальної контори Чорною Л. С., зареєстрований в реєстрі за № 244/3, повернувши сторони в первісний стан.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанціївиходив із того, що позивач довела факт укладення договору довічного утримання у період, коли ОСОБА_3 перебував під впливом тяжкої обставини, якою відповідачка скористалась.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним, відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не довела позовних вимог, а саме, що договір довічного утримання укладений її батьком під впливом тяжкої для неї обставини - онкологічного захворювання (новоутворення правої вушної раковини), оскільки ні медичними документами, ні поясненнями свідка - сімейного лікаря ОСОБА_4 , наявність такого захворювання достеменно не підтверджено. Також позивач не довела укладення її батьком договору довічного утримання на вкрай невигідних умовах.
Апеляційний суд зазначив, що при укладанні договору довічного утримання з ОСОБА_2 дії ОСОБА_3 були направлені саме на настання тих наслідків, які цим договором погоджені, а нетривала дія договору не може свідчити про протилежне, оскільки на час його укладення сторони не могли передбачити, яким саме буде термін його дії.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У червні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що на момент вчинення договору про довічне утримання 12 липня 2018 року ОСОБА_3 був обізнаний від сімейного лікаря ОСОБА_5 та ЛОР-лікаря про онкологічне захворювання та вважав, що неминуче настане смерть, бо мав про це інформацію про смерть за аналогічним захворюванням його знайомого. Володіючи цією інформацією, її батько вважав даремним проводити лікування, про що і заявив сімейному лікарю, відмовляючись від обстеження і лікування.
Отже, її батько, будучи обізнаним про тяжку хворобу, уклав договір довічного утримання під впливом тяжкої для нього обставини, на що апеляційний суд уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог.
Підставами касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2766цс16.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити судове рішення апеляційного суду без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2021 рокупродовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаний в ухвалі Верховного Суду від 09 червня 2021 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2021 року клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 1 536,80 грн до закінчення касаційного розгляду скарги, відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
На підставі договору купівлі-продажу від 03 квітня 1997 року ОСОБА_3 на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 .
З 03 грудня 2013 року у вказаній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 .
За життя, а саме 12 липня 2018 року, ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 нотаріально посвідчений договір довічного утримання (догляду), за яким передав у власність ОСОБА_2 належну йому квартиру, а ОСОБА_2 зобов`язалась довічно щомісячно надавати йому 1 000,00 грн матеріального забезпечення. Утримання за умовами договору полягало в забезпеченні відчужувача житлом, шляхом збереження права безоплатного довічного проживання у відчужуваній квартирі, забезпеченні продуктами харчування та допомогою в приготуванні їжі, наданні побутових послуг, проведенні ремонту побутової техніки та побутового обладнання по мірі зіпсування, забезпеченні придатним для носіння одягом та взуттям, проведенні косметичного ремонту у разі потреби, забезпеченні в разі необхідності лікування в медичних закладах або в домашніх умовах.
При укладенні договору довічного утримання ОСОБА_3 надав нотаріусу довідку про склад сім`ї, за даними якої до складу його сім`ї входить ОСОБА_2 , яка зареєстрована у спірній квартирі.
Згідно з повідомленням КНП «Очаківський центр первинної медико-санітарної допомоги» 16 березня 2018 року ОСОБА_3 встановлено діагноз: новоутворення вушної раковини, від обстеження він відмовився. 8 та 12 жовтня 2018 року через особу, яка здійснювала догляд за ним, ОСОБА_3 викликав додому сімейного лікаря. Встановлено діагноз: ІХС, атеросклеротичний кардіосклероз, артеріальна гіпертензія, новоутворення правої вушної раковини. Від обстеження, госпіталізації та лікування категорично відмовився.
Поясненнями допитаного у судовому засіданні сімейного лікаря ОСОБА_5 , дані довідки про відвідування ОСОБА_3 на дому 12 жовтня 2018 року спростовані. Натомість свідок пояснила, що приїздила до ОСОБА_3 за викликом 12 листопада 2018 року. Також свідок пояснила, що діагноз «новоутворення правої вушної раковини» було встановлено лікарем отоларингологом 16 березня 2018 року під питанням. У подальшому підтвердження цього діагнозу не відбулося, оскільки ОСОБА_3 від госпіталізації та обстеження відмовився.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.