Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/6390/19
провадження № 61-1631св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Міністерство оборони України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року у складі судді
Українця В. В. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня
2021 рокуу складі колегії суддів: Суханової Є. М., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії, відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивовано тим, що постановою Верховного Суду
від 13 червня 2018 року залишено без змін ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року та рішення Печерського районного суду
міста Києва від 12 червня 2017 року в частині визнання законним його права на виключення зі службового житлового фонду Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_1 , а рішення Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України та житлової комісії гарнізону м. Києва від 17 червня
2016 року про відмову у задоволенні його заяви на підставі перевищення норм житлової площі скасовано.
Вказував, що він неодноразово звертався із заявами до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про надання інформації щодо розгляду його заяв від 23 грудня 2014 року та
від 07 червня 2018 року з доданими судовими рішеннями та відповідними довідками щодо виключення зі службового житлового фонду Міністерства оборони України квартири
АДРЕСА_2 та зазначити, яких заходів вжито підпорядкованою установою для виконання рішень суду.
Зазначав, що на його письмові запити надходили відповіді за підписом начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління, що на виконання рішення суду та заяв вживаються заходи, у тому числі витребовувались оновлені довідки та документи для подання до адміністрації для розгляду по суті. Проте листом від 23 листопада 2018 року тимчасово виконуючого обов`язки начальника Київського квартирно-експлуатаційного управління його повідомлено про те, що ухвалою суду йому відмовлено у задоволенні позову.
14 грудня 2018 року він звернувся до заступника Міністра оборони України Шевчука О. М. із заявою, просив зобов`язати відповідні квартирно-експлуатаційні структурні підрозділи Міністерства оборони України виконати передбачені чинним законодавством дії, а саме: згідно
з пунктами 4-6 розділу VІІ Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міноборони України від 30 листопада 2011 року № 737, виготувати Список надання постійного житла в частині, що його стосується, розглянути зазначений Список по суті та про прийняте рішення письмово повідомити його у строки, передбачені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
Станом на 22 березня 2019 року будь-якої відповіді щодо результатів розгляду звернення від 14 грудня 2018 року, а також повторного звернення від 26 лютого 2019 року щодо подальшого розгляду по суті заяви
від 23 грудня 2014 року про виключення зі службового житлового фонду Міністерства оборони України зазначеної квартири він не отримав.
Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:
- зобов`язати Міністерство оборони України розглянути по суті його звернення від 14 грудня 2018 року та повторне звернення від 26 лютого 2019 року шляхом виготовлення, розгляду та затвердження Списку надання постійного житла в частині щодо нього, за заявою від 23 грудня 2014 року
з повідомленням про результати розгляду у письмовій формі;
- відшкодувати моральну шкоду, завдану йому Міністерством оборони України.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня
2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 квітня
2020 року скасовано.
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про включення до Списку надання постійного житла закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 16 квітня
2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач розглянув звернення позивача у межах строку, визначеного Законом України «Про звернення громадян», а також з наданням відповіді за кожним пунктом звернення. Незгода позивача зі змістом отриманої відповіді не свідчить про нерозгляд звернення позивача у встановленому законом порядку.
За таких обставин, вимога позивача про зобов`язання відповідача розглянути по суті його звернення від 14 грудня 2018 року та повторне звернення
від 26 лютого 2019 року шляхом виготовлення, розгляду та затвердження Списку надання постійного житла в частині щодо нього, за заявою
від 23 грудня 2014 року з повідомленням про результати розгляду у письмовій формі задоволенню не підлягає.
У такому випадку не підлягає задоволенню й вимога позивача про відшкодування моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від первинної вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 16 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про зобов`язання відповідача розглянути по суті його звернення від 14 грудня 2018 року та повторне звернення від 26 лютого 2019 року шляхом виготовлення, розгляду та затвердження Списку надання постійного житла в частині щодо нього, за заявою від 23 грудня 2014 року,
з повідомленням про результати розгляду у письмовій формі. Отже, не підлягає задоволенню й вимога позивача про стягнення з відповідача моральної шкоди, оскільки така вимога є похідною від первинної вимоги. Позивач не надав доказів завдання йому відповідачем моральної шкоди, не вказав, у чому саме полягають незаконні дії чи бездіяльність відповідача, не довів причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і ймовірним протиправним діянням її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди попередніх інстанцій не досліджували висновки, викладені у постанові Верховного Суду
від 13 червня 2018 року у справі № 757/10624/17-ц (провадження
№ 61-27413св18) за його позовом до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, третя особа - Житлова комісія гарнізону м. Києва, про визнання рішення протиправним, зобов`язання вчинити дії.
Зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалено без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі
№ 750/13081/18 (провадження № 61-15239св19), від 04 березня 2020 року
у справі № 636/1514/19 (провадження № 61-19985св19), від 27 травня
2020 року у справі № 750/1063/19 (провадження № 61-16047св19),
від 09 жовтня 2020 року у справі № 750/3925/18 (провадження
№ 61-244св19), від 22 грудня 2020 року у справі № 750/8002/19 (провадження № 61-23255св19).
Вважає, що оскаржувані судові рішення суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду про обов`язковість застосування інших норм права
у правовідносинах стосовно зміни статусу службового житла та порядку виключення його з числа службового, які мають усталений характер, визначене коло правових норм, якими регулюються такі відносини, та застосовуються Верховним Судом у подібних цивільних справах.
Крім того, зазначив, що відмовляється від позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, завданої йому Міністерством оборони України.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року (справа № 757/10624/17-ц) позов ОСОБА_1 задоволено, визнано незаконним рішення Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України від 17 червня 2016 року № 303/25/6-960, прийняте на підставі протоколу Житлово-комунального господарства
м. Києва від 25 травня 2016 року № 10, про відмову ОСОБА_1
у виключенні зі складу службового житлового фонду Міністерства оборони України квартири на склад сім`ї з двох осіб у зв`язку з перевищенням норм житлової площі, зобов`язано Київське квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України відповідно до пунктів 4.4-4.6 розділу IV Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 30 листопада 2011 року № 737, виключити квартиру зі службового житлового фонду Міноборони України зі зняттям
ОСОБА_1 з квартирного обліку.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року апеляційну скаргу відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року в частині зобов`язання Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України відповідно до пунктів 4.4-4.6 розділу ІV Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міноборони України
від 30 листопада 2011 року № 737, виключити квартиру зі службового житлового фонду Міноборони України зі зняттям ОСОБА_1
з квартирного обліку скасовано. Відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про зобов`язання Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України відповідно виключити квартиру зі службового житлового фонду Міністерства оборони України зі зняттям ОСОБА_1 з квартирного обліку. В іншій частині ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 11 жовтня 2017 року залишено без змін(провадження № 61-27413св18).
ОСОБА_1 неодноразово звертався із заявами до Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про надання інформації щодо розгляду заяв від 23 грудня 2014 року та від 07 червня 2018 року з доданими судовими рішеннями та відповідними довідками щодо виключення зі службового житлового фонду Міністерства оборони України квартири АДРЕСА_2 та зазначити, яких заходів вжито для виконання рішень суду.
14 грудня 2018 року позивач звернувся до заступника Міністра оборони України Шевчука О. М. із заявою, просив зобов`язати відповідні квартирно-експлуатаційні структурні підрозділи Міністерства оборони України виконати передбачені чинним законодавством дії, а саме: згідно
з пунктами 4-6 розділу VІІ Інструкції виготовити Список надання постійного житла в частині, що стосується його, та про прийняте рішення письмово повідомити у строки, передбачені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян».
26 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до заступника Міністра оборони України Шевчука О. М. із повторною заявою.
21 січня 2019 року уповноваженим органом в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України за дорученням у межах компетенції опрацьовано звернення ОСОБА_1 до заступника Міністра оборони України та надано відповідь, оформлену листом від 21 січня
2019 року за вих. № 303/4/136, згідно з якою щодо порушених питань
у зверненні позивача від 14 грудня 2018 року, останньому повідомлено про те, що постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року квартирно-експлуатаційні органи Збройних Сил України, зокрема, Київське квартирно-експлуатаційне управління не зобов`язано, вчиняти дії щодо виключення із числа службового житлового фонду Міністерства оборони України
квартири АДРЕСА_1 , отже, правові підстави для підготовки Київським квартирно-експлуатаційним управлінням як органом, що уповноважений поліпшити житлові умови позивача у гарнізоні м. Києва, необхідного пакету документів (у тому числі виготовлення Списку надання постійного житла шляхом виключення згаданої квартири з числа службового житла Міністерства оборони України) на сьогодні відсутні.
У листі від 22 березня 2019 року за № 303/4/625 ОСОБА_1 повідомлено, про те, що попереднє звернення від 14 грудня 2018 року було розглянуто у Головному Київському квартирно-експлуатаційному управлінні Збройних Сил України та надано відповідь.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.