Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 501/2443/15-ц
провадження № 61-20773св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «УкрСиббанк» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня 2019 року у складі судді Смирнові В. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ «УкрСиббанк», банк), найменування якого змінено на Акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі - АТ «УкрСиббанк», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позов мотивовано тим, що 13 червня 2005 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (далі - АКІБ «УкрСиббанк», банк), найменування якого змінена на
ПАТ «УкрСиббанк», а пізніше на АТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит
у розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою 11,50 % річних, строком повернення - не пізніше 13 червня 2026 року. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.
18 грудня 2006 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду, якою сторони досягли згоди, що за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, позичальник сплачує позивачу за первинним позовом додатково до встановленої процентної ставки за кредит пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валютної заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
09 лютого 2009 року між банком та позичальником укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, а саме № 10607787000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 10607787001, а також про зміну схеми погашення кредиту, зокрема обумовлено, що позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 251,80 дол. США. День сплати ануїтетного платежу - 09 число кожного календарного місяця строку кредитування, розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору. Сторони домовились про перенесення кінцевого терміну повернення кредиту та обумовили, що позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі у термін не пізніше 13 червня 2035 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
На забезпечення своєчасного і повного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 13 червня 2005 року був укладений договір поруки.
09 лютого 2009 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, якою ОСОБА_2 надала згоду забезпечувати порукою змінене основне зобов`язання за кредитним договором.
23 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11158560000, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті у сумі 20 000,00 дол. США зі сплатою 13,50 % річних та зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 23 травня 2017 року. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.
17 лютого 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 23 травня 2007 року, якою сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, а саме № 111158560000,
так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 111158560001. Домовилися про зміну схеми погашення кредиту, зокрема обумовили, що позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за кредитом шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу - 297,58 дол. США. Також сторони перенесли кінцевий термін повернення кредиту, а саме позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі
у термін не пізніше 23 травня 2027 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором, 23 травня 2007 року між банком та відповідачами укладено договір поруки.
17 лютого 2009 року між банком та поручителем було укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, якою ОСОБА_2 надала згоду забезпечувати порукою змінене основне зобов`язання за кредитним договором від 23 травня 2007 року.
Відповідно до договорів поруки ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати
у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитних договорів.
Всупереч умовам кредитних договорів від 13 червня 2005 року та
від 23 травня 2007 року, ОСОБА_1 з липня 2014 року не здійснює платежів для погашення суми заборгованості за кредитами у встановлені договорами строки та розміри, також має заборгованість зі сплати нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.
Станом на 14 травня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договору від 13 червня 2005 року з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом, становить 26 624,10 дол. США, з яких: 23 864,73 дол. США - кредитна заборгованість, 2 759, 37 дол. США - заборгованість за процентами. Заборгованість зі сплати пені за порушення термінів повернення кредиту становить
10 234,36 грн, з яких: 964,56 грн - пеня за прострочення сплати кредиту,
9 269,80 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 23 травня 2007 року, станом 14 травня 2015 року, становить 12 254,95 дол. США,
з яких: 10 625,81 дол. США - кредитна заборгованість, 1 629,14 дол. США - заборгованість за процентами. Заборгованість ОСОБА_1 за пенею за порушення термінів повернення кредиту за кредитом від 23 травня 2007 року становить 12 195,39 грн, з яких: 6 593,56 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 5 601,83 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Посилаючись на наведене, банк просив стягнути солідарно з відповідачів вказану заборгованість за обома кредитними договорами.
У червні 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред`явили зустрічний позов до АКІБ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійсними.
Зустрічний позов мотивовано тим, що істотна умова договорів (порядок видачі та погашення кредиту) не відповідає вимогам законодавства України та Інструкції про касові операції в банках України.
Так, пункти 1.2.2., 3.1, 3.3 кредитних договорів суперечать встановленому чинним законодавством порядку повернення отриманих кредитів, порядку здійснення касових операцій з готівкою в іноземній валюті, порядку відображення операцій з готівкою в іноземній валюті в бухгалтерському обліку банку, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Декрету Кабінету Міністрів України «Про валютне регулювання та валютний контроль» і є недійсними, оскільки не відповідають вимогам статті 203 ЦК України.
Також посилаються на підписання кредитних договорів під впливом обману, оскільки банк перед укладенням кредитних договорів у належний спосіб не повідомив і не надав інформації щодо усіх істотних умов цих договорів, в тому числі щодо реальної процентної ставки.
Крім того, у банку була відсутня ліцензія для надання кредиту в іноземній валюті.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили визнати недійсними з моменту укладення кредитні договори від 13 червня 2005 року та від 23 травня 2007 року, а також договори поруки, укладені на забезпечення виконання зобов`язань за цими основними договорами.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 23 червня 2015 року, занесеною в журнал судового засідання первісний позов ПАТ «УкрСиббанк» та зустрічний позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 об`єднано в одне провадження для спільного розгляду.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня 2019 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь
ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором від 13 червня 2005 року у розмірі 1 093,13 дол. США - відсотки за користування кредитом.
У задоволенні іншої частини позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до АКІБ «УкрСиббанк» про захист прав споживачів, визнання кредитних договорів та договорів іпотеки недійснимивідмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачі повернули частину коштів відповідно до висновків судових економічних експертиз, тому є підстави для стягнення з відповідачів несплаченої суми заборгованості за договором споживчого кредиту від 13 червня 2005 року у розмірі 1 093,13 дол. США.
АТ «УкрСиббанк» не погодилось із рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог банку та оскаржило це судове рішення в апеляційному порядку.
Постановою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу АТ «УкрСиббанк» залишено без задоволення.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня
2019 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачів несплаченої суми заборгованості за договором споживчого кредиту від 13 червня 2005 року у розмірі 1 093,13 дол. США, оскільки висновком судової економічної експертизи установлено повернення частини коштів за кредитними договорами, що банком не спростовано та не доведено наявність заборгованості у більшому розмірі.
АТ «УкрСиббанк» було обізнано із результатами судових експертиз
від 28 липня 2017 року та від 29 листопада 2018 року і у випадку сумнівів у їх правильності мав можливість звернутися із клопотанням про призначення повторної експертизи під час розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, однак не скористався таким правом і обмежився письмовим запереченням.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 13 грудня
2019 року оскаржувалось АТ «УкрСиббанк» лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ «УкрСиббанк», тому в іншій його частині, відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України, апеляційним судом в апеляційному порядку не переглядалося.
В частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду АТ «УкрСиббанк», не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісних позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в зазначеній частині та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.
Судові рішення в іншій частині (в частині зустрічного позову) не оскаржуються, тому Верховним Судом у касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Калараша А. А. (суддя-доповідач),
Петрова Є. В., Ткачука О. С., від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження, справу витребувано із суду першої інстанції.
11 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
18 травня 2022 року проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку з увільненням від роботи на період мобілізації до Збройних Сил України в Сили територіальної оборони судді Калараша А. А.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи від 18 травня 2022 року справу призначено судді-доповідачеві Воробйовій І. А., суддів Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. визначено членами колегії.
19 травня 2022 року справу передано раніше визначеному складу суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач),
Лідовця Р. А., Черняк Ю. В., від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що вирішуючи спір в частині стягнення кредитної заборгованості, суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 листопада 2019 року у справі № 585/3386/15 (провадження № 61-І5143св18), від 03 листопада 2021 року у справі № 755/15457/14 (провадження № 61-6682св21), від 25 квітня 2018 року у справі № 401/9687/12 (провадження № 61-14084св18).
Судами не враховано, що заборгованість (наявність чи її відсутність) визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а не висновком експертизи, який оцінюється на рівні з іншими доказами та не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у сукупності.
АТ «УкрСиббанк» на обґрунтування своїх вимог про стягнення заборгованості надало довідку-розрахунок, яка відображає всі нарахування за кредитним договором в розрізі виду платежу (основний борг, відсотки, пеня) та дані про погашення платежів. Розрахунок сформовано в хронологічному порядку за кожним видом платежу, вказано дату нарахування та розмір платежу. При обчисленні відсотків вказано дату нарахування, відсоткову ставку та дату погашення.
Документів на спростування розрахунку матеріали справи не містять.
Таким чином, надана заявником на підтвердження своїх вимог довідка-розрахунок заборгованості та виписка по рахунку позичальника
є роздруківкою даних всіх операцій за кредитним договором і підтверджує факт здійснення таких операцій. Розрахунок заборгованості складено відповідно до умов договору.
Розмір заборгованості може бути доведено письмовими доказами
(в даному випадку розрахунком заборгованості), який перевіряється судом на предмет відповідності умовам договору та співставляється з наявними
у справі доказами щодо виконання зобов`язань (доказів на спростування заявлених вимог).
Також, відповідно умов кредитного договору, банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника, що підтверджується випискою за кредитним договором (належним чином оформленою та засвідченою позивачем).
Однак суди попередніх інстанцій на ці обставини уваги не звернули і належної оцінки їм не дали та не прийняли вказану довідку-розрахунок та виписку за кредитним договором як доказ наявності грошової заборгованості та її розміру. Натомість саме існування заборгованості за кредитним договором і підтверджується даним розрахунком, який і є належним і допустимим доказом. Також не враховано виписку за кредитним договором, завірену печаткою банку, та виписку руху коштів по рахунку.
Посилання судів на висновки судового експерта від 28 липня 2017 року № 2636 та від 29 листопада 2018 року № 134 є помилковими, оскільки експерт при вирішенні поставлених йому питань посилався на постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», яка набрала чинності 05 червня 2007 року, тобто після дати укладення кредитного договору від 23 травня 2007 року. При цьому реальна відсоткова ставка та абсолютне значення здорожчання кредиту не є умовами кредитного договору.
Фактично експерт підмінює різні поняття, «реальна відсоткова ставка» як значення всіх затрат (у тому числі на користь третіх осіб - страхування, нотаріальні витрати і ін.), з поняттям «процентна ставка» (як умова кредитного договору - розмір плати за кредит, що входить до змісту грошового зобов`язання перед кредитором). Зміст зобов`язання (розмір коштів, що підлягає сплаті кредитору) не стосується застосування інших ставок окрім процентної.
Заявник вважає висновок експерта необґрунтованим, а тому відповідачі не довели, що нарахування суми щомісячних платежів за кредитним договором проведено неправильно. Також експерт взяв до уваги пункт 1.6 кредитного договору, який передбачає порядок зарахування коштів у рахунок погашення кредитної заборгованості, визначений умовами договору, які банк виконував належним чином. Усі кошти, що надходили від позичальника, експерт зарахував на тіло кредиту. Отже, висновок експерта містить неточності, є неповним та необ`єктивним.
Неврахування судами наданого банком розрахунку, недослідження його змісту та відсутність інших доказів виконання грошового зобов`язання свідчить про порушення судами положень процесуального закону щодо дослідження і оцінки доказів. Без встановлення таких обставин оскаржувані судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, а отже, підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи до Верховного Суду не подали
Фактичні обставини, встановлені судами
13 червня 2005 року між АКІБ «УкрСиббанк», найменування якого змінено на ПАТ «УкрСиббанк», а згодом на АТ «УкрСіббанк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 30 000,00 дол. США зі сплатою 11,50 % річних, зі строком повернення - не пізніше 13 червня 2026 року. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.
18 грудня 2006 року між сторонами кредитного договору укладено додаткову угоду, якою сторони досягли згоди, що за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, та/або комісій, позичальник сплачує позивачу за первинним позовом, додатково
до встановленої процентної ставки за кредитом, пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валютної заборгованості станом на дату нарахування такої пені.
09 лютого 2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, а саме № 10607787000, так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме № 10607787001, а також про зміну схеми погашення кредиту, зокрема обумовлено, що позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за кредитом шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів в день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 251,80 дол. США. День сплати ануїтетного платежу - 09 число кожного календарного місяця строку кредитування, розмір ануїтетного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки відповідно до умов договору. Сторони домовились про перенесення кінцевого терміну повернення кредиту та обумовили, що позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі у термін не пізніше 13 червня 2035 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
На забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором, 13 червня 2005 року між банком та ОСОБА_2 був укладений договір поруки.
09 лютого 2009 року між банком та поручителем укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, якою ОСОБА_2 надала згоду забезпечувати порукою змінене основне зобов`язання за кредитним договором.
23 травня 2007 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11158560000, за умовами якого остання отримала кредит в іноземній валюті у сумі 20 000,00 дол. США зі сплатою 13,50 % річних та зобов`язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 23 травня 2017 року. Погашення кредиту повинно відбуватися щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору. Погашення нарахованих процентів відбувається з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані проценти.
17 лютого 2009 року між банком та позичальником було укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору від 23 травня 2007 року, якою сторони домовилися, що для ідентифікації договору можуть застосовуватись як номер договору, а саме № 111158560000,
так і реєстраційний номер договору в системі обліку банку, а саме
№ 111158560001. Домовилися про зміну схеми погашення кредиту, зокрема обумовили, що позичальник зобов`язався повертати кредит та сплачувати плату за кредит шляхом щомісячної сплати ануїтетних платежів у день сплати ануїтетного платежу. Розмір ануїтетного платежу складає 297,58 дол. США. Також сторони перенесли кінцевий термін повернення кредиту, а саме позичальник зобов`язався повернути наданий кредит у повному обсязі у термін не пізніше 23 травня 2027 року, якщо тільки не буде застосовано інший термін повернення кредиту відповідно до умов договору.
На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за цим кредитним договором, 23 травня 2007 року між банком та відповідачами укладено договір поруки.
17 лютого 2009 року між банком та поручителем ( ОСОБА_2 ) укладено додаткову угоду № 1 до договору поруки, якою ОСОБА_2 надала згоду забезпечувати порукою змінене основне зобов`язання за кредитним договором від 23 травня 2007 року.
Відповідно до договорів поруки ОСОБА_2 зобов`язалась відповідати
у повному обсязі за виконання позичальником усіх зобов`язань, що виникли з кредитних договорів.
Звертаючись до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, банк посилався на те, що з липня 2014 року ОСОБА_1 не здійснює платежів для погашення суми заборгованості за кредитами у встановлені договорами строки та розмірі, також має заборгованість зі сплати нарахованих процентів, чим порушує взяті на себе договірні зобов`язання.
Згідно із розрахунком, наданим банком, станом на 14 травня 2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 13 червня 2005 року з повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитом становить 26 624,10 дол. США, з яких:
23 864,73 дол. США - кредитна заборгованість, 2 759, 37 дол. США - заборгованість за процентам. Заборгованість зі сплати пені за порушення термінів повернення кредиту становить 10 234,36 грн, з яких: 964,56 грн - пеня за прострочення сплати кредиту, 9 269,80 грн - пеня за прострочення сплати процентів.
Заборгованість ОСОБА_1 , станом на 14 травня 2015 року,