Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 372/3737/19
провадження № 61-21173св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Нонні», Комунальне підприємство «Агенція адміністративних послуг»,
третя особа - Міністерство юстиції України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Оніщука М. І., Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Нонні» (далі - ТОВ «Нонні»), Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» (далі - КП «Агенція адміністративних послуг»), третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання недійсними правочинів, визнання незаконними та скасування записів про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, визнання незаконними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності на нерухоме майно та його витребування.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 16 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 0,0583 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0167. Продаж вчинено продавцем за 1 213 221,00 грн.
Договір купівлі-продажу житлового будинку від 16 вересня 2010 року зареєстрований у реєстрі правочинів 16 вересня 2010 року під № 4118565, номер витягу 9007892. Зазначений договір є чинним.
Цього ж дня між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі під № 2982. Предметом купівлі-продажу за цим договором є земельна ділянка площею 0,0583 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0167. Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 16 вересня 2010 року зареєстрований у реєстрі правочинів 16 вересня 2010 року під № 4118606, номер витягу 9007981. Зазначений договір є чинним.
Разом з тим 18 вересня 2019 року позивачу стало відомо, що право власності на зазначені об`єкти нерухомості 17 вересня 2019 року перереєстровано на ТОВ «Нонні» на підставі рішення учасника від 04 вересня 2019 року та акта приймання-передачі майна до статутного капіталу б/н від 04 вересня 2019 року.
Таким чином, ОСОБА_2 вчинила незаконні, протиправні дії щодо позбавлення її права власності на житловий будинок та земельну ділянку, передавши нерухоме майно, яке їй не належить, всупереч волі позивача як власника, до статутного капіталу ТОВ «Нонні», а державний реєстратор
КП «Агенції адміністративних послуг» Хиба А. В. незаконно та протиправно зареєструвала право власності на житловий будинок та земельну ділянку за ТОВ «Нонні».
Посилаючись на наведене, ОСОБА_2 просила суд:
- визнати недійсним акт приймання-передачі майна від 04 вересня 2019 року № 2, яким передано до статутного капіталу ТОВ «Нонні» житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,0584 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0167, за цією ж адресою;
- визнати незаконними та скасувати записи про право власності від 17 вересня 2019 року № 33269944 та рішення про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер 48731281 від 18 вересня 2019 року;
- визнати незаконним та скасувати запис про право власності від 17 вересня 2019 року № 33270425 та рішення про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер 48731638 від 18 вересня 2019 року;
- визнати за позивачем право власності на вищезазначений житловий будинок і земельну ділянку та витребувати на її користь у ТОВ «Нонні» вказані житловий будинок і земельну ділянку.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що право власності за позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою:
АДРЕСА_1 , та земельну ділянку, кадастровий номер 3223155400:05:028:0167, зареєстровано не було.
Позивачем не доведено, що оскаржувані правочини не відповідають вимогам встановленим статтею 203 ЦК України, іншим вимогам закону або порушують її законні права та інтереси, оскільки право власності на передане до статутного капіталу ТОВ «Нонні» майно на момент такої передачі було зареєстроване за ОСОБА_2 .
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачем та витребування майна із чужого незаконного володіння, суд першої інстанції виходив з того, що 16 вересня 2010 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були укладені договори купівлі-продажу житлового будинку, та земельної ділянки, які були нотаріально посвідчені, але державна реєстрація права власності на вказані об`єкти нерухомості здійснена не була.
Оскільки моментом виникнення суб`єктивних прав учасників правовідносин, пов`язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном, є момент набуття права власності, яке позивач на спірне майно у встановленому законом та договором порядку не набув, то вимоги позивача щодо визнання її власником спірного нерухомого майна не ґрунтуються на законі.
Що стосується вимог про витребування у ТОВ «Нонні» на користь ОСОБА_1 спірного нерухомого майна, то такі вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки позивач у своїх вимогах наполягала саме на його витребуванні із володіння ТОВ «Нонні», проте не надала доказів на підтвердження свого права на спірне нерухоме майно.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано спосіб захисту порушеного права, який не відповідає роз`ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними». Визнання права власності на спірне нерухоме майно в даному випадку, є неефективним, а тому позивач для захисту своїх порушених прав має право на звернення до суду з позовом про повернення сплачених відповідачу за договорами купівлі-продажу спірного нерухомого майна коштів, оскільки є підстави для виникнення обов`язку щодо відшкодування збитків, завданих відчуженням спірного майна відповідачем ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 квітня 2021 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення про задоволення позовуОСОБА_1 .
Визнано недійсним акт приймання-передачі майна № 2 від 04 вересня 2019 року, яким ОСОБА_2 передаладо статутного капіталу ТОВ «Нонні» житловий будинок АДРЕСА_1 .
Визнано недійсним акт приймання-передачі майна № 2 від 04 вересня 2019 року, яким ОСОБА_2 передаладо статутного капіталу ТОВ «Нонні» земельну ділянку площею 0,0584 га,кадастровий номер 3223155400:05:028:0167, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Визнано незаконним та скасовано запис про право власності,номер 33269944 від 17 вересня 2019 року, 16:35:34, внесений державним реєстратором КП «Агенція адміністративних послуг» Хибою А. В.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер 48731281 від 18 вересня 2019 року, 10:29:26, внесений державним реєстратором ХибоюА. В., КП «Агенція адміністративних послуг», Київська область.
Визнано незаконним та скасовано запис про право власності,номер 33270425 від 17 вересня 2019 року, 16:40:26, внесений державним реєстратором Хибою А. В., КП «Агенція адміністративних послуг», Київська область.
Визнано незаконним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер 48731638 від 18 вересня 2019 року, 10:37:33, внесений державним реєстратором ХибоюА. В., КП «Агенція адміністративних послуг», Київська область.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ,
загальною площею 382,3 кв. м, житловою площею 162,7 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 0,0583 га, кадастровий номер 3223155400:05:028:0167.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,0583 га,кадастровий номер 3223155400:05:028:0167, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
Витребувано у ТОВ «Нонні» на користь ОСОБА_1 житловий будинок АДРЕСА_1 .
Витребувано у ТОВ «Нонні» на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0584 га,кадастровий номер 3223155400:05:028:0167, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що за змістом статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є, перш за все, встановлення обставин, на яких особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави не передбачає.
Якщо майно відчужено поза волею власника, то право власності на майно не набувається добросовісним набувачем, оскільки це майно може бути у нього витребувано. Право власності дійсного власника в такому випадку презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна.
Норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватися як підстава позову про повернення майна, яке було передане на виконання недійсного правочину та відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна про визнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України.
Оскільки з моменту укладення договорів купівлі-продажу будинку та земельної ділянки право власності відповідача ОСОБА_2 було припинено, а відсутність державної реєстрації покупцем майна не відновлює право власності особи, яка відчужила своє майно, то висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права на звернення до суду з цим позовом через ненабуття позивачем права власності на спірне майно у встановленому законом та договором порядку є помилковим.
Враховуючи те, що відповідачем не спростовано встановлену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочинів, укладених між нею та позивачем, а будь-яке волевиявлення ОСОБА_1 на відчуження спірних земельної ділянки та житлового будинку шляхом їх передачі у статутний капітал ТОВ «Нонні» та вибуття їх з її володіння без її волі відсутнє, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі, зокрема визнання недійсним акта приймання-передачі майна від 04 вересня 2019 року № 2, визнання незаконними та скасування записів про право власності від 17 вересня 2019 року № 33269944 та рішення про державну реєстрацію прав власності та їх обтяжень, індексний номер 48731281 від 18 вересня 2019 року, а також визнання за позивачем права власності на спірні житловий будинок і земельну ділянку та витребування на користь позивача у ТОВ «Нонні» вказаного нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року та ухвалити новерішення про відмову узадоволенні позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
12 травня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Як на підставу касаційного оскарження постанови апеляційного суду заявник посилається на застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).
Касаційна скарга мотивована тим, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання чи оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діями наслідкам.
Позивач стверджує, що 16 вересня 2010 року між нею та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та договір купівлі-продажу земельної ділянки, які є чинними.
Однак вказані правочини є удаваними. У своєму відзиві на позов відповідач посилалась, що між сторонами фактично було укладено договір оренди зазначеного нерухомого майна, строк найму якого закінчився. Оскільки позивач відмовилася від повернення будинку та земельної ділянки, то відповідач вимушена була відновити своє право. Зазначені обставини не були спростовані.
У зв`язку з тим, що позивачка не спростувала зазначені обставини, зокрема щодо удаваності договорів купівлі-продажу, суд апеляційної інстанції не мав права застосовувати положення статей 215, 216, 387, 388 ЦПК України.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються статтями 759-786, 793-797 ЦК України.
Посилання суду апеляційної інстанції у своєму рішенні на те, що відповідачем не спростовано в установленому статтею 204 ЦК України порядку презумпцію правомірності правочинів, є безпідставним.
Крім того, у даному випадку не можуть бути пов`язані вимоги щодо захисту права власності пред`явленням негаторного та віндикаційного позову, ці позови є взаємовиключними.
При цьому одна з умов застосування як віндикаційного, так і негаторного позову - відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, оскільки в такому разі здійснюється захист порушеного права власності за допомогою зобов`язально-правових способів, на цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 18 грудня 2019 року № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).
У поданому до Верховного Суду відзиві представник ОСОБА_1 заперечував проти доводів касаційної скарги ОСОБА_2 та просив залишити постанову апеляційного суду без змін, посилаючись на її законність і обґрунтованість.
Інші учасники справи відзив на касаційну скаргу не подали.
Фактичні обставини, встановлені судами
16 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І. В. та зареєстрований в реєстрі під № 2980.