Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
місто Київ
справа № 761/16609/20
провадження № 61-708св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство «Аграрний фонд»,
третя особа - Банчук Богдан Миколайович ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Аграрний фонд» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року, ухвалене суддею Букіною О. М., та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Олійника В. І., Суханової Є. М., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернувся до суду із позовом до Акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - АТ «Аграрний фонд»), яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд»
(далі - ПАТ «Аграрний фонд»), третя особа - Банчук Б. М. , у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив визнати недійсним і скасувати наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14 травня 2020 року № 169-к» та вчинений на його підставі запис від 13 травня 2020 року № 45 у трудовій книжці ОСОБА_1 , стягнути із ПАТ «Аграрний фонд» на користь його, ОСОБА_1 , 2 728 453, 00 грн, у тому числі: 1 521 162, 00 грн вихідної допомоги та 1 207 291, 00 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14 травня 2020 року до 20 серпня 2020 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1060-р «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» його призначено виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства, та на підставі наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року № 523-к він приступив до виконання покладених на нього обов`язків керівника товариства.
Згідно з листом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі - Мінекономіки) від 13 травня
2020 року № 2202-14/30419-01 Мінекономіки запропонувало Кабінету Міністрів України припинити повноваження позивача на посаді, що, на його думку, корелює з положеннями саме пункту 5 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
ОСОБА_1 зазначав, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р «Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» його звільнено від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
Стверджував, що незазначення у рішенні єдиного акціонера причин чи підстав звільнення не спростовує його звільнення, як керівника, саме на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України.
Також згідно з наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к його звільнено з посади за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р «Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд».
Позивач зазначав, що у день звільнення відповідач видав йому копію наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к про його звільнення проте не провів розрахунок, а трудову книжку видав лише 18 травня 2020 року.
Крім того, посилався на те, що відповідач протиправно змінив підставу його звільнення шляхом видання наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к «Про внесення змін до наказу про звільнення від 14 травня 2020 року № 169-к» про його звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, та не сплатив йому у день звільнення вихідну допомогу у розмірі шестимісячного середнього заробітку.
Також позивач стверджував, що наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к є актом індивідуальної дії, оскільки не містить загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачає індивідуалізовані приписи щодо припинення повноважень позивача на посаді; адресований виключно позивачу; не регулює певний вид суспільних відносин, а спрямований на припинення трудових відносин позивача та виникнення у зв`язку з цим конкретних правовідносин між позивачем та відповідачем; не розрахований на багаторазове застосування, а вичерпує дію після звільнення з посади керівника, тому не може бути скасований чи змінений керівником господарського товариства після його виконання в односторонньому порядку.
Стислий виклад заперечень інших учасників справи
АТ «Аграрний фонд» та Банчук Б. М. заперечували проти задоволення позову, вважаючи його безпідставним, необґрунтованим та не доведеним належними та допустимими доказами.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 05 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року,Солом`янський районний суд міста Києва частково задовольнив позов ОСОБА_1 .
Стягнув з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені у розмірі 48 348, 20 грн.
В іншій частині вимог позову відмовив.
Здійснив розподіл судових витрат.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що навіть за відсутності укладеного між позивачем та відповідачем трудового договору (контракту), ОСОБА_1 призначено виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» на певний строк, а саме до моменту призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства. Цей строк закінчився у зв`язку із призначенням 13 травня 2020 року виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» Банчука Б. М., тому підставою звільнення позивача є закінчення строку, на який його було призначено виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», тобто пункт 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Правові підстави для звільнення позивача за пунктом 5 частини першої статті 41 КЗпП України були відсутні, тому й відсутні підстави для стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки її виплати. Також суд першої інстанції врахував, що остаточний розрахунок з позивачем здійснено 19 травня 2020 року, тобто не у день звільнення, тому з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені за період із 15 травня 2020 року до 19 травня 2020 року.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_1 13 січня 2022 року звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні позову, позов задовільнити повністю, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 48 348, 20 грн залишити без змін.
АТ «Аграрний фонд» 03 лютого 2022 року звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 05 квітня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року у частині задоволення позовних вимог про стягнення з АТ «Аграрний фонд» на користь ОСОБА_1 48 348, 20 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
ОСОБА_1 , наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 31 жовтня 2012 року у справі № 6-120цс12, у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 711/5711/16-ц (провадження № 61-535св18), від 13 листопада 2019 року у справі № 522/7888/16-ц (провадження № 61-12883св18);
- суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу у порядку спрощеного позовного провадження, проте з врахуванням предмета спору справа повинна розглядатися у порядку загального позовного провадження;
- суди першої та апеляційної інстанцій не розглянули клопотання про допит свідків та заяву про визнання доказу недопустимим та встановили обставини на підставі недопустимих доказів;
- рішення ухвалено з порушенням правил підсудності, оскільки справа підсудна Шевченківському районному суду міста Києва.
АТ «Аграрний фонд», наполягаючи на тому, що оскаржувані рішення ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначило, що:
- суди першої та апеляційної інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18);
- суди першої та апеляційної інстанцій належно не дослідили докази, долучені до матеріалів справи.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_1 у квітні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу АТ «Аграрний фонд», у якому просив залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення.
АТ «Аграрний фонд» у травні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просило залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.
Банчук Б. М. у травні 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду заяву, в якій просив відмовити в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 31 березня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 , а ухвалою від 31 березня 2022 року поновив АТ «Аграрний фонд» строк на касаційне оскарження, відмовив в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції та відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ «Аграрний фонд».
Ухвалою від 28 червня 2022 року Верховний Суд призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України
(далі -ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційних скарг та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, щорозпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2019 року № 1060-р «Про призначення ОСОБА_1 виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» призначено Баришева І. Г. виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд» до призначення в установленому порядку голови правління зазначеного товариства.
Відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 26 листопада 2019 року
№ 523-к ОСОБА_1 приступив до тимчасового виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд» з 27 листопада 2019 року.
Згідно з листом Мінекономіки від 13 травня 2020 року № 2202-14/20162-01 «Щодо звільнення в.о. голови правління ПАТ «Аграрний фонд», у зв`язку із закінченням строку відповідно до пункту 2 Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб`єктів господарювання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2008 року № 777, та відповідно до статуту ПАТ «Аграрний фонд», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 698, Мінекономіки внесло до Кабінету Міністрів України подання щодо звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд», пункт 2 статті 36 КЗпП України.
Відповідно до листа Мінекономіки від 13 травня 2020 року № 2202-14/30419-01 «На заміну листа Мінекономіки від 13 травня 2020 року №2202-14/30162-01» Мінекономіки, згідно зі статутом ПАТ «Аграрний фонд», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 698, внесло подання щодо звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р «Про звільнення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» звільнено ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 515-р «Про призначення Банчука Б. М. виконуючим обов`язки голови правління Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» Банчука Б. М. призначено виконуючим обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд».
Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к, за підписом в.о. голови правління Баришева І. Г., звільнено ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», 13 травня 2020 року, на підставі пункту 5 частини першої статті 41 КЗпП України. Зобов`язано виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; вихідну допомогу у розмірі середньої заробітної плати за шість місяців.
13 травня 2020 року у трудовій книжці ОСОБА_1 здійснено запис № 44, за яким відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р його звільнено із займаної посади в порядку пункту 5 статті 41 КЗпП України. Підстава - наказ від 14 травня 2020 року № 169-к.
Наказом ПАТ «Аграрний фонд» від 18 травня 2020 року № 183-к за підписом в.о. голови правління Банчука Б. М. внесено зміни до наказу ПАТ «Аграрний фонд» від 14 травня 2020 року № 169-к «Про звільнення ОСОБА_1 », викладено його розпорядчу частину в такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , виконуючого обов`язки голови правління ПАТ «Аграрний фонд», 13 травня 2020 року в порядку пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 11 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року; 3 календарні дні щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці за період роботи з 27 листопада 2019 року до 13 травня 2020 року».
13 травня 2020 року у трудовій книжці ОСОБА_1 здійснено запис № 45, яким запис № 44 визнано недійсним. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 514-р його звільнено із займаної посади в порядку пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою є наказ від 18 травня 2020 року № 183-к.
Право, застосоване судом
Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, такі складові як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.