Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 209/57/21
провадження № 61-156св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю рекламно-інформаційне видавництво «Егрегор»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року в складі судді Байбари Г. А. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 грудня 2021 року в складі колегії суддів Деркач Н. М., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ рекламно-інформаційне видавництво «Егрегор» (далі - ТОВ РІВ «Егрегор») про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначав, що позивач наказом № 186 від 06 лютого 2016 року призначений з 08 лютого 2016 року на посаду заступника директора ТОВ РІВ «Егрегор».
Наказом ТОВ РІВ «Егрегор» № 63-К від 08 грудня 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади з 08 грудня 2020 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин 27 листопада 2020 року з 15.00 год. до 18.00 год., 30 листопада 2020 року з 09.00 год. до 18.00 год., 01 грудня 2020 року з 09.00 год. до 18.00 год.
Вказує, що 27 листопада 2020 року о 17.00 год. у позивача виник конфлікт з директором ТОВ РІВ «Егрегор» Голубом П. М . Оскільки у п`ятницю робочий день закінчується в товаристві о 17.00 год., позивач вважає, що 27 листопада 2020 року прогул у нього відсутній. 30 листопада 2020 року та 01 грудня 2020 року позивач приїздив на роботу в ТОВ РІВ «Егрегор», але двері офісу були зачинені, у зв`язку з чим він не зміг потрапити в ці дні на своє робоче місце, директор товариства на телефонні дзвінки не відповідав та офіс на вимогу позивача не відкрили.
02 грудня 2020 року позивач звернувся до Південного ВП Кам`янського ВП ГУНП в Дніпропетровській області. Згідно довідки за результатами розгляду матеріалів ЖЄО № 19014 від 11 грудня 2020 року Південного ВП позивача повідомлено про те, що, згідно наказу ТОВ РІВ «Егрегор» № 62-к від 02 грудня 2020 року, його тимчасово відсторонено від виконання службових обов`язків з 02 грудня 2020 року до встановлення причин та обставин порушень трудової дисципліни із збереженням середньої заробітної плати та в подальшому було звільнено через прогул.
Також позивач зазначив, що відповідач не в повному обсязі провів з ним розрахунок при звільненні, так як за час роботи в товаристві з початку 2016 року він жодного разу не був у відпустці та не отримував компенсацію за невикористану відпустку.
Незаконні дії ТОВ РІВ «Егрегор» щодо звільнення за прогул, якого позивач не вчиняв, призвели до моральних переживань, втрати душевного спокою. Тому позивач вважав, що роботодавець повинен відшкодувати йому моральну шкоду відповідно до статті 237-1 КЗпП України та витрати на лікування внаслідок погіршення стану здоров`я через незаконне звільнення.
Враховуючи наведене, позивач просить: поновити його на посаді заступника директора ТОВ РІВ «Егрегор»; стягнути з ТОВ РІВ «Егрегор» на користь ОСОБА_1 компенсацію за всі невикористані дні щорічної відпустки, середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, витрати на лікування внаслідок погіршення стану здоров`я через незаконне звільнення у розмірі 1 484,30 грн.
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суди виходили з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів поважності причин його відсутності на роботі 27 листопада 2020 року з 15.00 години, 30 листопада 2020 року та 01 грудня 2020 року, а тому його звільнення за пунктом 4 статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням норм трудового законодавства.
Враховуючи законне звільнення позивача, суди вважали відсутніми підстави для задоволення похідних позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної та майнової шкоди.
Відмовляючи в задоволенні вимог про стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки, суди зазначили, що позивач за час роботи в ТОВ РІВ «Егрегор» використав 108 днів щорічної відпустки, залишилося невикористаними десять днів щорічної відпустки, які роботодавець компенсував позивачу в розмірі 3380,30 грн разом із нарахованою при звільненні заробітною платою та перерахував ці кошти на банківську картку позивача в АТ «Сбербанк».
Аргументи учасників справи
У січні 2022 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 21 травня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2021 року, і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди:
під час розгляду справи не дослідили надані позивачем докази, які підтверджують факт поважності причин відсутності його на роботі, а саме: довідку про результати розгляду матеріалів ЖЄО № 19014 від 11 грудня 2020 року, яка видана Південним ВП Кам`янського ВП ГУНП Дніпропетровської області та не врахували показання свідків;
не звернули увагу, що наказ ТОВ РІВ «Егрегор» № 62-К від 02 грудня 2020 року про відсторонення позивача від роботи не відповідає статті 46 КЗпП України, адже передбачених цією нормою підстав для відсторонення позивача від роботи судом не встановлено, а відсутність працівника на роботі є такою підставою;
не сприяли витребуванню у відповідача документів, які підтверджують факт виходу позивача на роботу в період щорічної відпустки, що підтверджують наявність підстав для стягнення компенсації за невикористані дні відпустки.
Також, позивач указує на необхідність стягнення на його користь моральної шкоди, оскільки незаконне звільнення призвело до моральних страждань.
30 травня 2022 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ПАТ РІВ «Егрегор» надійшов відзив, у якому представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Вказує, що суди правильно встановили фактичні обставини справи, та у зв`язку з відсутністю порушень законодавства при звільненні обґрунтовано відмовили в задоволенні позову, адже позивач не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог про поважність причин відсутності його на роботі.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 25 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 25 квітня 2022 року вказано, що касаційна скарга містить підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року в с