Постанова
Іменем України
27 червня 2022 року
м. Київ
справа № 740/3188/20
провадження № 61-20182св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватне акціонерне товариство «Ніжинський м`ясокомбінат», Ніжинська міська рада Чернігівської області,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану адвокатом Куровським Володимиром Васильовичем, на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2021 року в складі судді Ковальової Т. Г. та на постанову Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в складі колегії суддів Скрипки А. А., Онищенко О. І., Харечко Л. К.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», Ніжинської міської ради Чернігівської області про визнання ордерів недійсними та скасування реєстрації місця проживання.
Позов мотивувала тим, що з 16 липня 1992 року вона зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Разом з нею проживає її малолітній син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказувала, що в грудні 2010 року, а потім у грудні 2014 року в її квартирі без погодження з нею були зареєстровані незнайомі їй особи: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , проживання яких у квартирі порушує її конституційне право на житло та позбавило її можливості реалізувати право на приватизацію житла. За результатами її неодноразових звернень до Ніжинської міської ради у 2018 році їй стало відомо, що підставою вселення відповідача ОСОБА_2 до її квартири є ордер № 2 від 03 грудня 2010 року на вселення до гуртожитку ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», а ОСОБА_3 - інший ордер, виданий у грудні 2014 року, із зазначенням неправдивої інформації про те, що її квартира є гуртожитком ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат». Вказувала, що на момент видачі ордерів ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» не було власником спірної квартири, а тому не могло видавати оспорювані ордери. При цьому рішенням Ніжинської міської ради № 289 від 17 жовтня 1989 року визнано право державної власності на будинок АДРЕСА_2 в цілому. Наполягала на тому, що спірна квартира в установленому законом порядку гуртожитком не визнавалася та не могла бути визнана таким апріорі, оскільки гуртожитками є окремі будинки в цілому, а не приміщення відокремлених квартир. Позивачка стверджувала, що реєстрація місця проживання відповідачів за адресою квартири, в якій вона проживає, як у гуртожитку ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» відбулась із порушенням вимог законодавства на підставі поданих відповідачами заяв та ордерів без перевірки їх достовірності, а тому підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсними ордер №2 від 03 грудня 2010 року на вселення ОСОБА_2 до гуртожитку ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» та ордер на вселення ОСОБА_3 до гуртожитку ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», а також скасувати реєстрацію місця проживання відповідачів за адресою: квартира АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Додатковим рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2021 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 125 грн судових витрат, пов`язаних з наданням професійної правничої допомоги.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 10 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково: рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 02 червня 2021 року залишено без змін; додаткове рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 червня 2021 року скасовано; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 8 000 грн у рахунок відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Судові рішення мотивовані тим, що у 1992 році ОСОБА_1 для проживання було надано кімнату в гуртожитку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » по АДРЕСА_3 , оскільки вона перебувала у трудових відносинах з Ніжинським м`ясокомбінатом. Указана обставина за висновком судів попередніх інстанцій преюдиційно встановлена рішенням Ніжинського міського суду від 21 липня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» про вселення, а також не спростована належними та допустимими доказами в справі, що переглядається. Суди вказали, що позивачку вселено саме в приміщення гуртожитку, розташованого у квартирі АДРЕСА_1 , а з пояснень самої позивачки слідує, що на час її вселення за рішенням суду у спірній квартирі проживали інші працівники м`ясокомбінату, які періодично змінювалися, а в подальшому вселилися і відповідачі в справі. Суди виходили також із того, що на момент розгляду цієї справи статус спірного приміщення не змінився, оскільки воно й надалі використовується як гуртожиток ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат». Оскільки відповідачі на законних підставах користуються спірним житлом, а докази на підтвердження того, що вся спірна квартира виділялася особисто позивачці, в матеріалах справи відсутні, суди зробили висновок про відмову в задоволенні позову в зв`язку з відсутністю у позивачки порушеного права, що підлягає захисту в обраний нею спосіб.
Аргументи учасників справи
09 грудня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду підписану представником касаційну скаргу на вказані судові рішення та просила їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права й порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди безпідставно вказали на преюдиційний характер обставин, встановлених рішенням Ніжинського міського суду від 21 липня 2003 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» про вселення, оскільки вказане судове рішення ухвалено за іншого суб`єктного складу учасників справи. Наполягає на тому, що квартира АДРЕСА_1 була повністю виділена в користування її сім`ї, а тому не була вільною на момент отримання відповідачами оспорюваних ордерів. Вказує, що суди залишили поза увагою беззаперечний доказ на підтвердження вказаної обставини, а саме відмітки про реєстрацію місця проживання в паспорті громадянина України, згідно з якими як місце проживання позивачки, так і місце проживання її сина зареєстровано в квартирі АДРЕСА_1 . Зазначає, що спірна квартира є єдиним неподільним об`єктом нерухомого майна, що складається з трьох кімнат, а тому не може використовуватися як гуртожиток. Посилається також на те, що ПрАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» не має будь-якого речового права щодо спірної квартири, а тому не був уповноважений на видачу оспорюваних ордерів.
У січні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_3 та ОСОБА_2 надійшов підписаний представником відзив на касаційну скаргу, в якому відповідачі просили залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Відзив мотивовано тим, що суди, пославшись на преюдиційно встановлені в іншій справі обставини щодо виділення у користування ОСОБА_1 однієї кімнати в гуртожитку, не допустили порушень положень статті 82 ЦПК України, оскільки відповідні обставини було встановлено саме щодо ОСОБА_1 , яка брала участь у розгляді цієї справи. Зазначають, що суди зробили правильні висновки щодо правового статусу спірного приміщення як гуртожитку, а також щодо відсутності порушеного права позивачки внаслідок вселення відповідачів в кімнати гуртожитку, які у користуванні чи власності позивачки не перебувають. Вказують також, що позивачка пред`явила позовні вимоги про визнання ордерів недійсними з пропуском визначеного у статті 59 ЖК України строку. Посилаються також на те, що іншого житла вони у власності не мають.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 22 грудня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, з посиланням на те, що суд при вирішенні справи не застосував висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 10 жовтня 2017 року в справі № 6-2556цс16, від 10 червня 2015 року в справі № 6-83цс15 та постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року в справі № 761/29966/16-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням № 36 виконавчого комітету Ніжинської міської ради депутатів трудящих від 11 лютого 1970 року квартиру АДРЕСА_4 надано Ніжинському м`ясокомбінату під службове приміщення (гуртожиток).
Житловий будинок АДРЕСА_2 зареєстрований за Ніжинською житлово-експлуатаційною конторою 17 грудня 1989 року на підставі рішення Ніжинської міської ради народних депутатів від 17 жовтня 1989 року №289 і знаходиться на балансовому обліку КП «СЕЗ», яке є виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
У 1992 році ОСОБА_1 для проживання було надано кімнату у гуртожитку Ніжинського м`ясокомбінату по АДРЕСА_3 в зв`язку з її перебуванням у трудових відносинах із Ніжинським м`ясокомбінатом.
Відповідно до рішення обласної Ради народних депутатів від 30 березня 1993 року «Про зведений перелік об`єктів, що належать до комунальної власності обласної ради народних депутатів» Ніжинський м`ясокомбінат віднесено до комунальної власності обласної Ради.
Рішенням Ніжинського міського суду Чернігівської області від 21 липня 2003 року, яке набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_1 до ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» та вселено ОСОБА_1 у приміщення гуртожитку ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат», розташоване у квартирі АДРЕСА_1 ; у задоволенні зустрічного позову ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням, відмовлено.
В заяві від 01 березня 2004 року на ім`я голови правління ВАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» ОСОБА_1 просить вселити її до гуртожитку м`ясокомбінату за адресою: АДРЕСА_3 .
ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» видано ОСОБА_2 ордер №2 від 03 грудня 2010 року на вселення до гуртожитку за адресою: АДРЕСА_3 . Кількість мешканців у гуртожитку на дату видачі ордеру: 2 особи. Підстава видачі ордеру: спільне рішення дирекції та Наглядової ради ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» від 02 грудня 2010 року.
17 грудня 2014 року ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» видав ОСОБА_3 ордер на право зайняття житлового приміщення в гуртожитку ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» за адресою: АДРЕСА_3 . Кількість мешканців у гуртожитку на дату видачі ордеру: 3 особи. Підстава видачі ордеру: спільне рішення дирекції та Наглядової ради ПАТ «Ніжинський м`ясокомбінат» від 15 грудня 2014 року.