Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 536/569/20
провадження № 61-21097св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович Микола Васильович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року у складі судді Колотієвського О. О. та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю., Хіль Л. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович М. В., про визнання договорів дарування недійсними.
Позов мотивований тим, що 26 липня 2019 року укладені договори дарування між нею та її онукою ОСОБА_2 , згідно яких позивач безоплатно передала у власність обдаровуваної житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,2474га (кадастровий номер 5322481703:03:006:0282), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Договори посвідчені приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідовичем М. В.
Копію вказаних договорів позивач не отримувала, текст договорів не читала, оскільки повністю довіряла онуці та вважала, що укладає договір довічного утримання, положеннями якого врегульовані усі права та обов`язки сторін, про які вони з нею попередньо домовились.
На час укладення спірного договору позивач була людиною похилого віку (82 роки). Вона має поганий стан здоров`я та частково розуміє події, що відбуваються навколо, а тому при укладенні спірних договорів дарування, ОСОБА_1 помилилась щодо правової природи правочину, оскільки вважала, що укладає зовсім інший договір, а саме, договір довічного утримання.
Тривалий час перед укладенням договорів ОСОБА_2 запевняла ОСОБА_1 , що, так як позивачу потрібний сторонній догляд та допомога, онука буде за нею доглядати (навідуватись, приносити їжу, ліки, прибирати в будинку та ін.), але для цього потрібно укласти договір. Тому позивач була впевнена, що коли прибули до нотаріуса і уклали договір, це був саме договір довічного утримання.
На даний час ОСОБА_2 не опікується нею, не спілкується (навіть коли вона їй телефонує, вона не відповідає) та не надає їй ніякої допомоги.
Крім того, ОСОБА_1 стало відомо, що ОСОБА_2 має намір продати домоволодіння, в якому позивач проживає, тому в неї є побоювання залишитися без житла.
При укладенні спірних договорів позивач фактично помилялась щодо правової природи договорів, прав та обов`язків сторін. Крім того, на момент укладення договору у неї було відсутнє волевиявлення на безоплатну передачу у власність онуки житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, оскільки будинок є єдиним її житлом, в якому вона проживаю і яке фактично утримує. А тому, на думку позивача, сам по собі факт прочитання сторонами тексту оспорюваного договору дарування та роз`яснення нотаріусом суті договору не може бути підставою для відмови в задоволенні позову про визнання цього договору недійсним.
Позивач просила:
визнати недійсним договір дарування житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , від 26 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, Спірідовичем М. В., зареєстрований в реєстрі за № 459;
визнати недійсним договір дарування земельної ділянки, загальною площею 0,2474 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , від 26 липня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу, Спірідовичем М. В., зареєстрований в реєстрі за № 460.
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року, яке залишене без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Спірідович М. В., про визнання договорів дарування недійсними відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що доказів на підтвердження того, що правочин, вчинений внаслідок обману чи помилки щодо природи правочину, позивачем суду не надано. Належних та допустимих доказів на підтвердження існування при укладенні договорів дарування від 26 липня 2019 року обману та помилки, а саме неправильного сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення позивача, не надано.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач не довела, що на момент укладення оспорюваних договорів дарування вона помилялася стосовно правової природи укладених нею правочинів та існували обставини, які зумовлюють визнання договорів дарування недійсними, оскільки, укладаючи ці договори, вона усвідомлювала їх істотні умови і правові наслідки їх укладення. Зміна рішення позивача або ставлення до його наслідків після укладення договорів, не повинні створювати уявлення про наявність такої помилки у позивача станом на момент укладення оспорюваного правочину. Також позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що на час укладення оспорюваних договорів дарування вона мала намір укласти інший договір - договір довічного утримання. Посилання ОСОБА_1 на те, що будинок, який є предметом договору дарування є єдиним її житлом, в якому вона проживала і продовжує проживати, тобто не відбулася фактична передача майна, є необґрунтованими, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 зареєстровано право власності на спірний будинок та земельну ділянку, тобто відбулася зміна власника та передача майна. Сам факт відсутності у позивача іншого житла не може свідчити про наявність помилки у розумінні суті правочину на момент його укладення. Після реєстрації права власності відповідач не позбавлена можливості користуватися будинком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржені судові рішення підлягають скасуванню в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права, неналежною оцінкою всіх зібраних по справі доказів. Суд першої інстанції не перевірив фактичні обставини справи, що призвело до прийняття помилкового рішення, а суд апеляційної інстанції залишив це поза увагою. Суд першої інстанції відхилив клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Кам`янопотоківського центру первинної медико-санітарної допомоги від 25 лютого 2021 року, де зазначено, що позивач неодноразово зверталась за медичною допомогою в період 2018-2021 років, має діагноз: церебросклероз зміненого генезу, ішемічна хвороба серця, кардіосклероз атеросклеротичний - вказані діагнози істотно впливають на здатність позивача усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. ІНФОРМАЦІЯ_1 раптово помер син позивача, що спричинило суттєве погіршення стану здоров`я, загострилися хронічні захворювання. Позивач була в жахливому психологічному стані, не пам`ятала себе від горя, а відповідач лише скористалася її безпорадним станом. Суди не врахували висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 285/1940/18-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 405/2719/17, від 24 червня 2020 року у справі № 3405/2719/17. Спірний житловий будинок є єдиним житлом позивача, іншого житла вона не має, проживала у ньому та продовжує проживати після укладення оспорюваних договорів, фактичної передачі спірного майна між позивачем та відповідачем не відбулося. Витрати на утримання будинку та сплату комунальних послуг несе особисто ОСОБА_1 , тобто вона не вчиняла жодних дій, що могли б свідчити про її небажання користуватись спірним майном. На думку позивача, при укладенні 26 липня 2019 року договорів дарування мала місце помилка щодо обставин, які мають істотне значення. В момент підписання договорів ОСОБА_1 вважала, що підписує договір утримання, згідно якого ОСОБА_2 буде доглядати та піклуватися нею, а після смерті їй дістанеться належне домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Нотаріус не роз`яснив ОСОБА_1 на момент укладення договорів усіх правових наслідків такого правочину та як відбувається момент переходу права власності в разі укладення договору дарування. Під час підписання договорів під впливом свого безпорадного стану (позивач погано чує, погано бачить), вона була впевнена, що підписує договір утримання її з боку онуки ОСОБА_3 і вони разом із нею будуть проживати у спірному домоволодінні.
Позиція інших учасників справи
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Кременчуцького районного суду Полтавської області від 21 вересня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року залишити без змін.
Відзив мотивований тим, що касаційна скарга є безпідставною та необґрунтованою, оскаржені судові рішення ухвалені у відповідності до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, в межах наданих суду повноважень, та вірним застосуванням судами норми процесуального та матеріального права. Судами вірно встановлено фактичні обставини справи, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення цивільного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам. ОСОБА_1 мала намір подарувати ОСОБА_2 будинок та земельну ділянку. Оскільки на спірну ділянку не була виготовлена технічна документація та не зареєстровано право власності, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 представляти її інтереси у державних, господарських та інших підприємствах, організаціях незалежно від їх підпорядкування, форм власності та галузевої належності. ОСОБА_2 здійснювала оплату виготовлення технічної документації та реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку, яка була зареєстрована 14 травня 2019 року. Дбаючи про комфортні умови проживання бабусі, відповідач здійснила оплату будівельних робіт спірного житлового будинку в с. Садки, а саме: проведення системи водопостачання, робіт щодо заміни опалювальної системи, фарбування вікон та дверей будинку. Здійснила оплату покосу трави, бур`янів та карантинних рослин, пиляння сухостійних дерев, купила бойлер (водонагрівач води), посуд, газонокосарку, мобільний телефон, щоб бути постійно на зв`язку з бабусею, оплатила борги за комунальні послуги, посадила город та займалась консервацією. З моменту смерті батька відповідач проживала разом з бабусею. 26 липня 2019 року вони разом з бабусею приїхали до приватного нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Спірідовича М. В., який близько тридцяти хвилин спілкувався з ОСОБА_1 один на один. Потім, коли ОСОБА_2 зайшла до кабінету нотаріуса, він в її присутності роз`яснив ОСОБА_1 правову природу договорів, наслідки його укладення. Бабуся декілька разів прочитала вказані договори, підписала їх та сказала, що вона має намір подарувати ОСОБА_2 належні їй на праві власності будинок та земельну ділянку та розуміє, що з моменту підписання договору вказані об`єкти нерухомості будуть належати онуці, передача відбувається безоплатно, без будь - яких обов`язків з боку відповідача на її користь. При цьому, ОСОБА_1 не повідомляла про намір укласти договір довічного утримання. Суди правильно встановили, що зі змісту оспорюваних договорів дарування при їх укладенні сторони діяли добросовісно та перебували при здоровому розумі та ясній пам`яті, розуміли значення своїх дій, попередньо ознайомлені нотаріусом з приписами законодавства. Також відповідно до пункту 12 договору, сторонами вказано, що вони однаково розуміли умови правочину та його правові наслідки для кожного учасника. Суд першої інстанції, вивчаючи докази та надаючи їм оцінку, зробив правильний висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що доводи позивача про поганий стан здоров`я на момент укладення договору дарування, який не дозволяв їй правильно розуміти істотні умови договору та його правову природу, не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду. Судом першої інстанції надано оцінку довідці Садківської амбулаторії загальної практики сімейної медицини від 25 лютого 2021 року, яка містить інформацію про звернення ОСОБА_1 до амбулаторії за медичною допомогою за період з 2018 - 2021 роки. Посилання ОСОБА_1 на постанову Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 285/1940/18-ц (провадження № 61-4153св19 є помилковими, оскільки у справі, яку розглядав Верховний Суд, та у справі, яка переглядається, установлені різні фактичні обставини. ОСОБА_2 послалася на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі № 334/8337/18 (провадження № 61-4913св20), від 06 жовтня 2021 року у справі № 447/2297/19 (провадження № 61-3096св21), від 15 вересня 2021 року у справі № 161/17523/16-ц (провадження № 61-3916св20
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 січня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з суду першої інстанції.
У квітні 2022 року матеріали цивільної справи № 536/569/20 надійшли до Верховного Суду та 20 червня 2022 року передані судді-доповідачу Дундар І. О.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).