Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
справа № 372/1688/17
провадження № 61-13432св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач -перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Обухівська районна державна адміністрація Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа - Державне підприємство "Київське лісове господарство",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргуОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2020 року у складі судді Тиханського О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 07 липня
2021 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц.,
Фінагеєва В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У червні 2017 року прокурор Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернувся до суду із позовом до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Державне підприємство "Київське лісове господарство" (далі - ДП "Київське лісове господарство"), про визнання недійсними розпоряджень, державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння
Позов мотивований тим, що в ході проведення перевірки встановлено, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня
2007 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради" затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки загальною площею 1,5782 га в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району.
В подальшому на підставі вказаного розпорядження відповідачами отримані державні акти на землю: ОСОБА_1 - державний акт серії ЯЖ №040424, ОСОБА_2 - державний акт серії ЯЖ №040423.
Згодом ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу земельної ділянки від
26 червня 2008 року № 5201 відчужила частину земельної ділянки, площею 0,4008 га від земельної ділянки площею 0,7891 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0154, на користь ОСОБА_3 . На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2008 року № 5201 управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 470451, площею 0,4008 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0281.
За договором купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2008 року
№ 5191 ОСОБА_2 відчужив частину земельної ділянки площею 0,3883 га від земельної ділянки площею 0,7891 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0153 на користь ОСОБА_3 . На підставі вказаного договору купівлі-продажу управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 470450, площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0280.
Вказані розпорядження прийняті Обухівською районною державною адміністрацією поза межами компетенції, у зв`язку з чим видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.
Згідно інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 24 жовтня 2016 року та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування ДП "Київський лісгосп" вказані земельні ділянки накладаються на землі лісового фонду.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), до яких, зокрема належить передача у власність, надання у постійне користування для не лісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності. Отже, вилучення земельних ділянок площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься виключно до компетенції Кабінету Міністрів України.
Вказані розпорядження Обухівської районної державної адміністрації прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вказані земельні ділянки громадянами для ведення особистого селянського господарства, зміна цільового призначення, а в подальшому купівля-продаж частини цих земель відбулась із порушенням вимог земельного та лісового законодавства. Оскільки розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня 2007 року № 1043 передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та змінено цільове призначення земельної ділянки, загальною площею 1,5782 га, яка становить єдиний лісовий масив, та тим самим перевищено передбачені законом повноваження.
З урахуванням наведеного, просив суд:
- визнати недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 22 серпня 2007 року № 1043 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради";
- визнати недійними державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №040424 площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0154, виданий ОСОБА_1 ; серії ЯЖ № 040423 площею 0,4008 га з кадастровим номером 03223187700:04:027:0153, виданий ОСОБА_2 ; серії ЯЖ № 921250 площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0280 та серії ЯЖ №4 70451 площею 0,4008 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0281, видані ОСОБА_3 ;
- витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:04:027:0154, 03223187700:04:027:0153, 3223187700:04:027:0280, які розташовані в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області з незаконного володіння: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 ;
- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області судові витрати.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня
2017 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що позов прокурором пред`явлено поза межами позовної давності, оскільки на підставі частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб`єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Постановою апеляційного суду Київської області від 22 березня 2018 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року залишено без змін.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції апеляційний суд зазначив, що уперше факт відчуження земельних ділянок органами державної влади мав місце у 2007 році, тому саме від цієї дати почався перебіг строку позовної давності. У 2008 році земельні ділянки відчужувалися й видавалися нові державні акти, а до суду з цим позовом заступник прокурора звернувся у 2017 році, тобто із пропуском установленого законом трирічного строку позовної давності.
Постановою Верховного Суду від 04 вересня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задоволено частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 06 жовтня 2017 року та постанову апеляційного суду Київської області від 22 березня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд вказав, що обчислення позовної давності у випадку звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, здійснюється з дня, коли саме цей орган довідався або міг довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. У такому випадку дата прокурорської перевірки не має значення для визначення початку перебігу позовної давності. Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі
№ 359/2012/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від
07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 30 січня 2019 року у справі № 357/9328/15-ц. Суди першої та апеляційної інстанції наведені норми матеріального права не врахували, не перевірили та не встановили, з якого часу стало відомо органу, уповноваженому державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, в інтересах якого звернувся прокурор, про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Суди не перевірили наявність причин, які перешкоджають Кабінету Міністрів України, в інтересах якого подано позов прокурором Київської області, звернутися до суду самостійно за захистом інтересів держави.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 20 липня 2020 року позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України задоволено.
Визнано недійсним розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня 2007 року № 1043 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради".
Визнано недійсним державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 040424, площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0154, виданий на ім`я ОСОБА_1 ; серії ЯЖ 040423 площею 0,4008 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0153, виданий на ім`я ОСОБА_2 ; серії ЯЖ 921250, площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0280, та серії ЯЖ 470451, площею 0,4008 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0281, виданий на ім`я ОСОБА_3 .
Витребувано на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння земельні ділянки: ОСОБА_1, площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0154; ОСОБА_2, площею 0,4008 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0153; ОСОБА_3, площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0280, та площею 0,4008 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0281, які розташовані в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району Київської області.
Стягнуто на користь прокуратури Київської області судові витрати за сплату судового збору за подачу позову, апеляційної та касаційної скарги в рівних частинах з Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у розмірі 5 320,70 грн з кожного, а всього 21 282,80 грн.
Суд виходив із того, що вилучення земельних лісових ділянок, площею більше 1 га, а також зміна їх цільового призначення, відноситься до виключної компетенції Кабінету Міністрів України.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-1030цс16, від 16 грудня 2015 року у справі
№ 6-2510ц15, від 22 квітня 2015 року у справі № 6-65цс15, від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 20 березня 2013 року у справі № 6-13цс13.
Отже, вказані розпорядження прийняті Обухівською районною державною адміністрацією поза межами компетенції, у зв`язку з чим видача в подальшому державних актів на право власності на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок відбулось із порушенням вимог земельного і лісового законодавства.
Зважаючи на наведене розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня 2007 № 1043 прийнято всупереч вимогам статті 19 Конституції України, статей 19, 55, 56, 57, 84, 122, 149 ЗК України, статей 5, 27, 31 ЛК України.
Київське обласне управління лісового та мисливського господарства та ДП "Київське лісове господарство" погодження про можливість вилучення вказаних земель лісогосподарського призначення в кварталі 3 Козинського лісництва не надавались.
Разом з тим, розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня 2007 року № 1043 передано у власність земельні ділянки загальною площею 1,5782 га лісогосподарського призначення для інших цілей, ніж визначені законом, за відсутності згоди землекористувача, без вилучення її з постійного користування ДП "Київське лісове господарство", всупереч вимогам частини першої статті 57, частини п`ятої статті 116, частини другої статті 149 ЗК України.
Крім того, надання спірних земельних ділянок у приватну власність для сільськогосподарських потреб відбулась з порушенням порядку зміни цільового призначення земельних ділянок.
Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства погодження на зміну цільового призначення вказаних земельних ділянок не надавалось та відповідні рішення органів державної влади про зміну цільового призначення земель лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб не приймались.
Тому в порушення статті 20 ЗК України, статті 57 ЛК України Обухівською районною державною адміністрацією передано у власність громадянам землі лісогосподарського призначення загальною площею 1,5782 га, що розташовані у кварталі 13 Козинського лісництва ДП "Київське лісове господарства" без зміни цільового призначення лісової ділянки, за відсутності погодження органу лісового господарства, що підтверджується листом Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 27 жовтня 2016 року.
Розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня
2007 року № 1043 прийнято всупереч статті 19 Конституції України, статті 20 ЗК України та статті 57 ЛК України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі статті 21 ЗК України.
В порушення вимог раціонального використання земель Обухівською районної державною адміністрацією передано у власність відповідачам для ведення особистого селянського господарства землі лісогосподарського призначення, вкриті багаторічними лісовими насадженнями, без їх збереження.
Отже, держава як власник спірного майна делегувала Кабінету Міністрів України повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля держави як власника може виражатися лише в таких діях органу, які відповідають вимогам законодавства та інтересам держави.
Таким чином, здійснення Обухівською районною державною адміністрацією права власності, зокрема розпорядження землею не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може оцінюватися як вираження волі держави, що відповідно до статті 388 ЦК України дає підстави для витребування державою її майна від добросовісного набувача.
Суд приходить до висновку, що вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду віндикаційного позову в порядку, визначеному статтями 387, 388 ЦК України. Право відповідачів на спірні земельні ділянки виникло на підставі незаконних державних актів на право власності на земельні ділянки, що вказує на те, що до них перейшло право власності на спірні земельні ділянки від держави протиправно поза волею власника.
Зважаючи на те, що відповідачами спірні державні акти на право власності на земельні ділянки були зареєстровані у встановленому законом порядку, відновити становище, яке існувало до порушення можливо лише шляхом визнання недійсними цих державних актів на право власності на земельні ділянки та витребування їх на користь держави.
ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих, характерних для лісу (стаття 1 ЛК України) природних ознак (наявності лісової (деревної) рослинності) спірних земельних ділянок знали або, проявивши розумну обачність, могли знати про те, що ліс і ділянки вибули з володіння держави з порушенням вимог закону, що ставить їх добросовісність під час набуття земельних ділянок у власність під обґрунтований сумнів.
Крім того, витребування спірних земельних ділянок з володіння ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави відповідає критерію законності: витребування з їх власності земельної ділянки здійснюється на підставі статті 153 ЗК України, статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади вимог ЛК України та ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності, офіційні тексти зазначених нормативно-правових актів в актуальному стані є публічними та загальнодоступними.
Таким чином, прокуратура Київської області звертається до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як органу державної влади, уповноваженого на даний час державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення.
Необхідність захисту прав та інтересів держави в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами опрацювання інформації різних органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 24 жовтня 2016 року, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 24 жовтня 2016 року та ДП "Київське лісове господарство" від 03 жовтня 2016 року, що є об`єктивними обставинами, пов`язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави, оскільки даних, що інформація щодо розташування спірних земельних ділянок у публічній кадастровій карті, яка наповнюється інформацією поступово з 2013 року суду, не надано.
Кабінет Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірної земельної ділянки, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок прийняття Обухівською районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження відомо не було до 2017 року (часу повідомлення про такі порушення прокуратурою), оскільки воно приймалось без його участі та погодження на вилучення спірних ділянок. Крім того, інформація про виведення землі із складу земель лісогосподарського призначення та їх передачу у приватну власність у загальнодоступних базах даних була відсутня. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено, у зв`язку з чим Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався. Суду не надано доказів щодо повноважень Кабінету Міністрів України здійснювати контроль у сфері земельних відносин та наявності повноважень щодо витребування та отримання інформації щодо ухвалень рішень з земельних питань, місця їх розташування тощо.
Таким чином, судом встановлено причини, які визнаються поважними, які перешкоджали Кабінету Міністрів України самостійно звернутись до суду, а від так право прокурора для звернення до суду є обґрунтованим.
Відповідно до листа прокуратури Київської області від 29 травня 2017 року, прокуратурою повідомлено про підготовку цього позову та описано ряд порушень земельного законодавства, позов подано 12 червня 2017 року, тобто вже після звернення до Кабінету Міністрів України.
Таким чином, суд доходить висновку, що позовна давність позивачем та прокурором не пропущений, оскільки Кабінету Міністрів України про факт таких порушень стало відомо у 2017 році, а відтак позов підлягає задоволення.
Постановою Київського апеляційного суду від 07 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_4, залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від
20 липня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд зазначив, що системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" ЛК України. Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду України, висловленими у постановах від 24 грудня 2014 року № 6-212цс14, від 25 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від
23 грудня 2015 року № 6-377цс15.
Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог позивача, оскільки як вбачається із наданих копій документів, зокрема, листа ДП "Київське лісове господарство" від 03 жовтня 2016 року № 02-797, земельні ділянки із кадастровими номерами 3223187700:04:027:0280, 3223187700:04:027:0281 розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва в кварталі 3 виділ 3 (лісовпорядкування 2014 року); земельні ділянки 3223187700:04:027:0153, 3223187700:04:027:0154 розташовані на землях лісогосподарського призначення лісового фонду Козинського лісництва в кварталі 3 виділи 1, 2, 3 (лісовпорядкування 2014 року). ДП "Київське лісове господарство" не погоджувалося вилучення із земель лісогосподарського призначення, відповідних рішень щодо вилучення не надходило.
Відповідно до листа Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 24 жовтня 2016 року №04-36/2257 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223187700:04:027:0280, 3223187700:04:027:0281 розташовані на землях лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП "Київський лісгосп" (Козинське лісництво квартал 3 виділ 3) у відповідності до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року. Земельні ділянки із кадастровими номерами 3223187700:04:027:0153, 3223187700:04:027:0154, розташовані на землях лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП "Київський лісгосп" (Козинське лісництво квартал 3, виділи 1, 2, 3) у відповідності до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2014 року. Управління та постійний лісокористувач ДП "Київський лісгосп" не надавали погодження на вилучення і зміну цільового призначення на земельні ділянки із наступними кадастровими номерами: 3223187700:04:027:0280, 3223187700:04:027:0281, 3223187700:04:027:0153, 3223187700:04:027:0154.
Вказані документи підтверджують факт належності спірних земельних ділянок до земель лісогосподарського призначення, вказані докази є належними і допустимими, оскільки стосуються предмета доказування, надані уповноваженими суб`єктами, які безпосередньо володіють необхідними знаннями та технічними можливостями для обробки інформації з державних лісового та земельного кадастрів.
Щодо доводів апелянта про те, що спірні земельні ділянки були вилучені із земель лісогосподарського призначення та було отримано відповідне погодження, а саме 22 листопада 2005 року Державний комітет лісового господарства України (Київське обласне управління лісового господарства) листом № 02-453 надало згоду на вилучення земельних ділянок лісового фонду Козинського лісництва в кварталі 4 виділ 17 площею 0,8 га, апеляційний суд зазначив, що апелянт разом із позовною заявою надав копію документа Державного комітету лісового господарства України Київського обласного управління лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" від
22 листопада 2005 року № 02-453, відповідно до якого ДП "Київський лісгосп" дає згоду на вилучення земельної ділянки лісового фонду Козинського лісництва в кварталі 4 виділ 17 площею 0,8 га, кварталі 13 виділ 1 площею 0,8 га, загальною площею 1,6 га, при умові відшкодування збитків землекористувачу. Однак, по-перше, указаний доказ був наданий лише після ухвалення рішення по суті справи, а по-друге, вказаний документ не свідчить про те, що було дотримано процедуру зміни цільового призначення земельної ділянки площею більше 1 га та вилучення її з лісового фонду, оскільки відповідно до норм законодавства розпорядником земель лісогосподарського призначення є Кабінет Міністрів України, який погодження на вказані дії не надавав.
В порядку, визначеному ЛК України, Обухівська районна державна адміністрація Київської області не була наділена повноваженнями щодо розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення, яка перебувала в державній власності, враховуючи, що передача у власність, надання у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних ділянок площею більше як 1 га, що перебувають у державній власності, відповідно до статті 27 ЛК України, статті 149 ЗК України належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин, тоді як жодних дій щодо вилучення чи зміни цільового призначення спірної земельної ділянки Кабінетом Міністрів України не вчинялося.
Із доказів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що спірні земельні ділянки мають статус земельних ділянок лісогосподарського призначення та належать до земель Козинського лісництва та перебувають в постійному користуванні ДП "Київський лісгосп". Оскільки передані у приватну власність ОСОБА_2 та ОСОБА_1 земельні ділянки відносяться до категорії земель лісогосподарського призначення, у встановленому законом порядку вони не вилучалися у законного користувача - ДП "Київське лісове господарство", цільове призначення землі з лісогосподарського на ведення особистого селянського господарства у встановленому законом порядку не змінювалось, а місцева державна адміністрація прийняла рішення з перевищенням наданих їй законом повноважень, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про незаконність розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 22 серпня 2007 року № 1043 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради".
Отже, заявлений прокурора позов є обґрунтованим, тому розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області від 22 серпня
2007 року № 1043 та видані на його підставі державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 040424 площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0154, виданий ОСОБА_1 ; серії ЯЖ № 040423, площею 0,4008 га з кадастровим номером 03223187700:04:027:0153, виданий
ОСОБА_2 ; серії ЯЖ № 921250, площею 0,3883 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0280, та серії ЯЖ №470451, площею 0,4008 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0281, видані ОСОБА_3, обґрунтованого визнано судом першої інстанції недійсними.
Здійснення Обухівською районною державною адміністрацією Київської області права власності, зокрема, розпорядження майном, не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може вважатись вираженням волі КП "Київське лісове господарство" як постійного землекористувача та Кабінету Міністрів України як належного розпорядника цієї земельної ділянки на її передачу іншим особам, а тому земельна ділянка може бути витребувана у них на підставі статті 388 ЦК України. Подібний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду України від 02 листопада 2016 року № 6-2161цс16.
У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання у право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ. Усунення перешкод державі у здійсненні нею права користування та розпоряджання земельною ділянкою переслідує легітимну мету контролю за використанням відповідного майна згідно із загальними інтересами, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Повернення у державну власність земельної ділянки, відчуженої фізичній особі незаконно (на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування), переслідує легітимну мету контролю за використанням майна в інтересах народу України, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. У матеріалах справи не має відповідачів. Право держави витребувати земельну ділянку з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи передбачене у законодавстві України. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.
При розгляді справи було встановлено, що власник волю на відчуження земельних ділянок взагалі не виявляв. З урахуванням викладеного Київський апеляційний суд доходить висновку, що майно (земельні ділянки) ?вибуло з володіння власника без його волі, а тому власник має право на його витребування.
Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що вказані земельні ділянки вкриті рослинністю, а тому й відповідачі по справі не мали змоги здогадатись про те, що вказані земельні ділянки належать до земель лісогосподарського призначення, спростовуються матеріалами справи: проектом організації та розвитку лісового господарства Державного лісогосподарського об`єднання "Київліс" 2004 року, відповідно до якого спірні земельні ділянки у кварталі 4 Козинського лісництва покриті лісовою рослинністю та мають відповідні таксаційні характеристики. Вказані положення апелянтом не було спростовано належними і допустимими доказами, а твердження про те, що вказані документи є застарілими і не базуються на дійсних обставинах справи є лише припущеннями.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що апелянт ОСОБА_2 був позбавлений права на участь у розгляді справи, а оскаржуване рішення було прийнято у його відсутність, то в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення на ім`я ОСОБА_2, відповідно до якої він отримав копію ухвали про відкриття провадження, копію позовної заяви, рекомендоване повідомлення про вручення на ім`я ОСОБА_2 про отримання судової повістки на 01 березня 2018 року, рекомендоване повідомлення про вручення копії рішення суду першої інстанції, рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали, рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки на
18 березня 2020 року, рекомендоване повідомлення про вручення копії ухвали та судової повістки на 29 травня 2020 року, рекомендоване повідомлення про вручення судової повістки на 20 липня 2020 року. Таким чином, вказані доводи апеляційної скарги також не заслуговують на увагу, оскільки ОСОБА_2 був належним чином повідомлений судом першої інстанції про розгляд даної справи, а питання щодо прийняття ним участі у розгляді справи здійснюється ним на власний розсуд.
Матеріали справи також містять заяви представника ОСОБА_3 -
ОСОБА_5 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про застосування позовної давності.
На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18)). Положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. Встановлення початку відліку строку на звернення до суду, яким закон визначає момент, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах, означає встановлення цих обставин відносно компетентного органу, у цій справі - Кабінету Міністрів України, який є розпорядником земель державного лісового фонду, а не будь-якого іншого державного органу, оскільки іншого органу, уповноваженого на розпорядження землями лісів, закон не визначає. Аналогічні правові висновки містяться в постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №372/2952/15-ц (провадження
№ 61-9408св18).
Кабінет Міністрів України не був учасником спірних правовідносин щодо вилучення та передачі у приватну власність спірних земельних ділянок, зміни їх цільового призначення та подальшого відчуження. Матеріалами справи підтверджується, що про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами опрацювання інформації органів державної влади, установ та організацій, а саме Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 24 жовтня 2016 року, Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання ВО "Укрдержліспроект" від 24 жовтня 2016 року та ДП "Київське лісове господарство" від 03 жовтня
2016 року, тобто саме з цього часу для прокурора повинен обчислюватися строк позовної давності.
В той же час Кабінет Міністрів України в силу статті 19 Конституції України та згідно з повноваженнями, передбаченими ЗК України, Законами України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державний контроль за використанням та охороною земель" не мав можливості самостійно встановити обставини, які стали підставою для звернення до суд прокурора у цій справі, а тому довідався про порушення права власності держави на спірні земельні ділянки лише з момент отримання листа з прокуратури Київської області в травні 2017 року. За таких обставин, заступником прокурора Київської області строк позовної давності не пропущено.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що прокурором не було обґрунтовано підстави для представництва інтересів Кабінету Міністрів України в суді, то на обґрунтування права на звернення до суду з позовом прокурор вказав, що позовна заява подана як захід прокурорського реагування та направлена, насамперед, на захист інтересів держави, оскільки протиправне отримання відповідачами земельних ділянок у власність з порушенням вимог земельного законодавства суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені статтею 14 Конституції України та статтею 5 ЗК України, що призводить до порушення інтересів держави, які полягають в забезпеченні реалізації в Україні принципів регулювання земельних відносин. Прокуратура Київської області звернулася до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, як органу державної влади, уповноваженого на даний час державою на розпорядження землями лісогосподарського призначення. Судом встановлено, що відповідно до листа прокуратури Київської області від 29 травня 2017 року, прокуратурою повідомлено про підготовку позову та описано ряд порушень земельного законодавства, позов подано
12 червня 2017 року, тобто вже після звернення до Кабінету Міністрів України. Крім того представник Кабінету Міністрів України приймав участь у розгляді вказаної справи та підтримував вимоги заявлені прокурором в інтересах Кабінету Міністрів України.
Суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що суду не надано доказів щодо повноважень Кабінету Міністрів України здійснювати контроль у сфері земельних відносин та наявності повноважень щодо витребування та отримання інформації щодо ухвалень рішень з земельних питань, місця їх розташування тощо. Таким чином, судом встановлено причини, які визнаються поважними, які перешкоджали Кабінету Міністрів України самостійно звернутись до суду, а відтак право прокурора для звернення до суду є обґрунтованим та законним.
Аргументи учасників справи
У серпня 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подаладо Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, позов залишити без розгляду або передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що апеляційним судом порушено норми процесуального права, оскільки згідно протоколу судового засідання від
07 липня 2021 року вбачається, що ОСОБА_2 та його представник небули присутні в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги. Представником апелянта було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника у іншій справі, однак суд протиправно відмовив у поданому клопотанні, що порушенням права на справедливий суд. Суд на підставі поданого клопотання усупереч статті 372 ЦПК України судове засідання не переніс, мотивів відмови у судовому рішенні не виклав.
Суд не перевірив оригінал доказу, який поданий апелянтом, - надання згоди Державним комітетом лісового господарства України листом № 02-453 від
22 листопада 2005 року на вилучення земельних ділянок, що має суттєве значення, оскільки рішення ґрунтується саме на відсутності цієї згоди. Однак суд указаного не зробив і не застосував позицію Верховного Суду від 29 січня
2021 року у справі № 922/51/20, від 23 грудня 2020 року у справі
№ 757/28231/13-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18.
Суди не врахували висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, оскільки прокурор не підтвердив правомірності своїх дій щодо подання позову. Суди взагалі не досліджували питання наявності чи відсутності підстав для представництва прокуратурою позивача у справі, не встановлено обставин, які перешкоджають захисту прав та інтересів юго саме належним суб`єктом - Кабінетом Міністрів України.
Суд дійшов неправильного висновку щодо вилучення та зміни Обухівською державною адміністрацією цільового призначення земель лісового фонду у вигляді єдиного масиву земельної ділянки площею більше 1 га, оскільки
22 листопада 2005 року Державний комітет лісового господарства України листом № 02-453 надало згоду на вилучення земельних ділянок лісового фонду Козинського лісництва в кварталі 4 виділ 17 площею 0,8 га, однак третя особа у справі ДП "Київське лісове господарство" цей факт про згоду приховувало, участі у розгляді справи не брало.
Розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня
2007 року № 1043 передано у власність відповідачів земельну ділянку загальною площею 1,5782 га, яка була сформована за рахунок земель вилучених з лісового фонду за його згодою з кварталу 4 виділу 17 та інших прилеглих земель, які не перебували у складі земель лісового фонду і знаходились за межами населеного пункту у розпорядженні Обухівської районної державної адміністрації.
Позивач мав довести обставини у справі належними і допустимими доказами, яким є висновок судової земельно-технічної експертизи, однак такої проведено не було.
Суд неправильно обчислив позовну давність, оскільки прокурор не надав доказів, що позивач самостійно не міг дізнатися про порушення свого права, а тому суду слід було відмовити у задоволенні позову саме з підстав пропуску позовної давності.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27 січня
2021 року у справі № 186/599/17, від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20, від 23 грудня 2020 року у справі № 757/28231/13-ц, від 08 травня 2019 року у справі № 160/7887/18, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 травня
2020 року у справі № 912/2385/18, 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини
Суди встановили, що розпорядженням Обухівської районної державної адміністрації від 22 серпня 2007 року № 1043 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність та передано у власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства земельні ділянки, загальною площею 1,5782 га, в адміністративних межах Старобезрадичівської сільської ради Обухівського району.
На підставі розпорядження Обухівської районної державної адміністрації від
22 серпня 2007 року управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі видано 11 березня 2008 року ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 040424 на площу 0,7891 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0154, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100218 та
ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ
№ 040423 на площу 0,7891 га з кадастровим номером 3223187700:04:027:0153, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010833100217.
ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від
26 червня 2008 року № 5201 відчужила частину земельної ділянки, площею 0,4008 га, від земельної ділянки, площею 0,7891 га, з кадастровим номером 3223187700:04:027:0154 на користь ОСОБА_3 .
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 червня 2008 року № 5201 управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі ОСОБА_3