Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 640/18614/17
провадження № 61-17657св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне некомерційне підприємство "Обласний центр онкології",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу комунального некомерційного підприємства "Обласний центр онкології" на рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року у складі судді Зуб Г. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року у складі колегії суддів: - Котелевець А. В., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр Онкології" (далі - КНП "Обласний центр Онкології") про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.
Позовна заява мотивована тим, що він працював заступником генерального директора з економічних питань КНП "Обласний центр Онкології". Наказом відповідача від 20 листопада 2017 року № 1542-ОС його звільнено з роботи
з 20 листопада 2017 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.
Звільнення є незаконним, оскільки в цей час він перебував на лікарняному і заяву про звільнення за власним бажанням не писав. Крім того, не була отримана згода профспілкового органу на його звільнення.
Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив суд:
- визнати незаконним та скасувати наказ генерального директора КНП "Обласний центр Онкології" від 20 листопада 2017 року № 1542-СО;
- поновити його на посаді заступника генерального директора з економічних питань КНП "Обласний центр Онкології";
- скасувати запис в трудовій книжці про звільнення його за статтею 38 КЗпП України;
- виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 листопада
2017 року по день ухвалення рішення у справі.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 04 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора КНП "Обласний центр Онкології" від 20 листопада 2017 року № 1542-СО про звільнення ОСОБА_1 за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України з внесенням вказаних відомостей до трудової книжки ОСОБА_1 .
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника генерального директора з економічних питань КНП "Обласний центр Онкології".
Зобов`язано КНП "Обласний центр Онкології" нарахувати та сплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
з 21 листопада 2017 року по 04 червня 2020 року з відрахуванням від цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2018, 2019 роки.
Стягнуто з КНП "Обласний центр Онкології" на користь держави судовий збір в розмірі 2 560,00 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Судові рішення мотивовані тим, що рукописний текст в заяві від 06 листопада 2017 року та підпис від імені ОСОБА_1 виконані не позивачем, а іншою особою, що було встановлено висновком експерта. Обставини справи свідчать, що працівник і роботодавець не дійшли згоди про припинення трудового договору за власним бажанням ОСОБА_1 , що є підставою для його поновлення на роботі.
ОСОБА_1 просив, зокрема виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу по день ухвалення рішення у справі без зазначення суми. Належних і допустимих доказів на підтвердження середнього заробітку, обчисленого виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, та розрахунку роботодавцем під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції надано не було. Оскільки суд першої інстанції правильно встановив порушення роботодавцем вимог трудового законодавства при звільненні позивача, обґрунтованими є висновок суду першої інстанції і про необхідність задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про зобов`язання КНП "Обласний центр Онкології" нарахувати та сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 21 листопада 2017 року по 04 червня 2020 року з відрахуванням від цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2018, 2019 роки.
Аргументи учасників справи
28 жовтня 2021 року КНП "Обласний центр онкології" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання відповідача щодо виклику свідків, які могли б підтвердити факт того, що позивач самостійно подав заяву про звільнення відповідачу в особі його працівників, особисто поставив на ній дату звільнення, а саме напис: "06 листопада 2017 року.
Судом апеляційної інстанції допитано свідка, працівника відповідача, яка повідомила, що позивач передаючи їй заяву про звільнення, в її присутності, вчинив лише цифровий напис "06 листопада 2017 року", оскільки свідок побачила, що на заяві була відсутня дата.
Не надавши жодної оцінки свідченням свідка та не вирішивши клопотання про проведення додаткової експертизи, апеляційний суд порушив принципи диспозитивності пропорційності та співмірності у цивільному процесі.
Зазначивши в резолютивній частині про обов`язок вчинити дію щодо виплати коштів без зазначення конкретної суми боргу, що підлягає до стягнення, апеляційний суд порушив норми процесуального права, зокрема вимоги статті 215 ЦПК України, в редакцій чинній на час ухвалення рішення. Відповідно до вимог цієї статті, резолютивна частина повинна мати вичерпні, чіткі, безумовні висновки по суті розглянутих вимог, в ній має бути зазначено розмір грошових сум чи перелік майна, присудженій стороні.
У грудні 2021 року представник ОСОБА_1 подав досуду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відзив мотивовано тим, що згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи № 23366 рукописний текст заяви від 06 листопада 2017 року та підпис від імені ОСОБА_1, в заяві від 06 листопада 2017 року, виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Суд першої інстанції та апеляційний суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, правильно виходили із того, що звільнення позивача відбулося з порушенням норм трудового законодавства.
Належних і допустимих доказів на підтвердження середнього заробітку, обчисленого виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передували звільненню ОСОБА_1 відповідно до пункту 2 Порядку та надання розрахунку під час розгляду справи як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції надано не було саме з вини КНП "Обласний центр Онкології", попри процесуальні обов`язки відповідача, тому судами ухвалено рішення про зобов`язання КНП "Обласний центр Онкології" нарахувати та сплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період
з 21 листопада 2017 року по 04 червня 2020 року з відрахуванням від цієї суми податків та інших обов`язкових платежів, грошової компенсації за невикористані відпустки за 2018, 2019 роки без зазначення конкретної суми сума заробітку за час вимушеного прогулу.
Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушив норми процесуального права та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 квітня
2018 року у справі № 539/2282/16, від 18 липня 2018 року у справі
№ 359/10023/16-ц).
Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Суди встановили, що ОСОБА_1 22 листопада 2016 року прийнятий на роботу на посаду заступника генерального директора з економічних питань КНП "Обласний центр Онкології", на підставі наказу від 18 листопада 2016 року
№ 2-ОС.
З 16 листопада 2017 року по 21 листопада 2017 року позивач перебував на лікарняному.
Відповідно до наказу від 20 листопада 2017 року № 1542-ОС ОСОБА_1 звільнений з посади заступника генерального директора з економічних питань за власним бажанням згідно із статтею 38 КЗпП України, на підставі заяви від
06 листопада 2017 року.
ОСОБА_1 посилався на те, що він не писав 06 листопада 2017 року заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22 квітня 2019 року по справі призначена судова почеркознавча експертиза. За висновком судово-почеркознавчої експертизи № 23366, складеним провідним судовим експертом Смоліною О. М. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса 18 березня 2020 року, підпис від імені ОСОБА_1 в заяві від 06 листопада 2017 року, розташований під рукописним текстом, ліворуч від рукописного запису "ОСОБА_1", - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою. Рукописний текст заяви від 06 листопада 2017 року, що починається та, відповідно, закінчується словами "Генеральному директору комунального некомерційного підприємства…" та "…Претензій к КНП "Обласний центр Онкології" не маю. ОСОБА_1", - виконаний не ОСОБА_1, а іншою особою.