Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 727/10017/18
провадження № 61-7337св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
треті особи: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Макеєва Надія Василівна, Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Чернівецької міської ради, Чернівецька міська рада, Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 жовтня 2020 року у складі судді Слободян Г. М. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування та приведення будинку у попередній стан.
Позов мотивований тим, що вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1, власником квартири АДРЕСА_2 є відповідач ОСОБА_4 .
В будинку є приміщення, що перебувають у спільному користуванні співвласників будинку, зокрема, приміщення горищного простору, що не може бути використане без згоди інших. Розпорядження майном, що є у спільній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
23 серпня 2011 року виконавчим комітетом Чернівецької міської ради прийнято рішення № 501/14 "Про надання громадянам містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок та внесення змін в деякі рішення виконавчого комітету". Пунктом 1.21 вказаного рішення ОСОБА_5 надано містобудівні умови і обмеження забудови земельних ділянок на реконструкцію власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Відповідно до робочого проекту на реконструкцію (перепланування) вказаних квартир на другому поверсі підлягають розширенню площі квартир співвласників за рахунок горищного простору та влаштування мансардних приміщень. ОСОБА_5 без обов`язкової згоди позивачів добудував собі приміщення за рахунок горищного простору, що призводить до руйнування квартир інших співвласників, зокрема, просідання та утворення тріщин на стінах квартир.
Протягом 2011-2015 років тривали судові спори щодо скасування вищевказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради, проте відповідач ОСОБА_5 не вживає заходів для усунення допущених ним порушень.
З договору дарування 44/100 часток житлового будинку позивачі дізнались, що 14 грудня 2015 року реєстраційною службою Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області ОСОБА_5 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, викладене на спеціальному бланку НОМЕР_1.
01 грудня 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькій області скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкцію власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 . На момент отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, викладене на спеціальному бланку НОМЕР_1 від 14 грудня 2015 року, у ОСОБА_5 не було всіх необхідних документів для його отримання, тобто будівельні роботи з реконструкції власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4", зокрема надбудова орієнтовною площею 40 кв. м, є самочинним будівництвом.
Крім того, у період з 16 листопада 2015 року по 24 листопада 2015 року Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Чернівецькі області проведена позапланова перевірка, під час якої встановлено, що будівельні роботи по АДРЕСА_5 проводились без належно затвердженого проекту з реконструкції власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 загальною площею 108,3 кв. м з надбудовою орієнтовною площею 40 кв. м. За результатами перевірки Управлінням складений акт перевірки від 24 листопада 2015 року, припис щодо приведення будинку в попередній стан від 24 листопада 2015 року та протокол про адміністративне правопорушення від 24 листопада 2015 року.
ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності, ним було сплачено адміністративний штраф, однак припис щодо приведення будинку в попередній стан останній не виконав.
30 грудня 2015 року ОСОБА_5 уклав договір дарування 44/100 часток житлового будинку на користь своєї малолітньої дочки ОСОБА_4 . Предметом договору дарування 44/100 часток житлового будинку є нерухоме майно, частина якого є самочинним будівництвом.
30 грудня 2015 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Макеєвою Н. В. внесений запис про те, що житловий будинок в АДРЕСА_7 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_4 .
На думку позивачів, відповідач ОСОБА_5 неправомірно реконструював квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 та безпідставно відчужив нерухоме майно своїй неповнолітній дочці.
Позивачі просили:
скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно, викладене на спеціальному бланку НОМЕР_2, видане Реєстраційною службою Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області 14 грудня 2015 року;
визнати недійсним договір дарування 44/100 часток житлового будинку, викладений на спеціальному бланку НАТ №449703, укладений 30 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та малолітньою ОСОБА_4, в інтересах якої діє мати законний представник ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н.В.;
зобов`язати ОСОБА_5 привести будинок по АДРЕСА_7 у попередній стан шляхом знесення надбудови орієнтовною площею 40 кв. м за рахунок ОСОБА_5, в результаті чого загальна площа квартири АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 складатиме 108,30 кв. м;
зобов`язати внести зміни до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом припинення речових прав ОСОБА_4 (інтереси якої представляють законні представники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ) на нерухоме майно, що знаходиться по АДРЕСА_7 .
Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що всі роботи по реконструкції та надбудові здійснені на підставі дозвільних документів та відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2008 року, яким сторонам виділено приміщення в натурі із визначенням часток. Отже, спірний об`єкт не належить до такої форми власності, як спільна сумісна, а є спільною частковою власністю. Приміщення, які зареєстровані на ім`я ОСОБА_4, позивачам не належать. Спірне майно не може вважатися самочинним, оскільки реєстрація права власності на збудований об`єкт нерухомості виключає можливість віднесення такого об`єкту до самочинного в силу його узаконення, що спростовує твердження позивачів, що предмет спору є самочинним будівництвом. Твердження позивачів про захоплення відповідачами горищного простору також є надуманим, оскільки внаслідок виділу сторонам приміщень в натурі місця спільного користування відсутні, а тому не потрібно згоди інших осіб на проведення реконструкції та надбудови у частині будинку. Судом першої інстанції не встановлено, що внаслідок реконструкції будинку АДРЕСА_7 нанесено будь-які пошкодження. Скасування рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 501/14 від 23 серпня 2011 року "Про надання громадянам містобудівних умов і обмежень забудови земельних ділянок", яким 14 червня 2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на реконструкцію власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 із надбудовою, на даний час правового значення не має, оскільки така реконструкція квартир вже відбулася. Рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради є актом індивідуальної дії. З часу його прийняття настав факт реконструкції нерухомого майна, а тому дія його на час оскарження вже була вичерпана. Реконструкція двох квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_8 проведена відповідачем із дотримання усіх державних будівельних норм та відповідно до належно затвердженого проекту та у межах приміщень, що були виділені на підставі рішення Шевченківського районного суду від 27 жовтня 2008 року.Позивачі не є і не можуть бути стороною в договорі, а тому визнавати договір дарування недійсним не вправі. Вони не вказали, у чому саме полягає порушення їхнього права внаслідок укладення такого договору. Суд першої інстанції зробив висновок, що позивачі обрали неналежний та неефективний спосіб захисту, оскільки майно, що було відчужене ОСОБА_5 внаслідок укладення правочину, ніяким чином не перейде до позивачів. Тому посилання позивачів на правові наслідки частини першої статті 216 ЦК України є безпідставним. Відносно державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, суд першої інстанції зробив висновок, що така реєстрація сама по собі є похідною від договору дарування, а тому державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що визначено частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Отже, позовна вимога щодо припинення державної реєстрації чи скасування є неправомірною. Щодо позовної вимоги про приведення будинку у попередній стан, то така вимога не може бути предметом розгляду у цій справі судом, оскільки раніше позивачі відмовились від аналогічної вимоги, про що є ухвала суду. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що право власності ОСОБА_5 зареєстровано правомірно, оскільки свідоцтво про право власності останньому видано на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2008 року та додаткового рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 16 листопада 2015 року, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року, технічного паспорта, який був виготовлений внаслідок проведення інвентаризації, та інших документів. Матеріали справи не містять доказів того, що після здійснення спірної реконструкції квартири порушені права позивачів, які таких доказів не подали, що є їхнім процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України). ОСОБА_4 набула право власності на 44/100 часток житлового будинку по АДРЕСА_7 в тому обсязі, що належало дарувальнику і її право є похідним від частки в обсягах, яка вже була визначена судовим рішенням попередньому власнику. Оскільки свідоцтво про право власності на нерухоме майно ОСОБА_5 видано на належній правовій підставі, а укладенням договору дарування, за яким власник подарував належне йому майно своїй дочці ОСОБА_4, права апелянта не порушені, суд першої інстанції зробив правильний висновок про відсутність підстав для визнання недійсним договору дарування.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Аргументи учасників справи
У квітні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили та не надали належної оцінки тому, що узаконення (реєстрація) ОСОБА_5 та подальше дарування ОСОБА_4 спірного об`єкту нерухомості, на яке вказує суд, проведено з порушенням вимог законодавства та не є ані виконанням винесеного припису, ані усуненням порушення іншим чином. 01 грудня 2015 року управлінням ДАБІ у Чернівецькій області скасовано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Реконструкцію власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_9" за внесення недостовірних даних у поданій декларації про початок виконання будівельних робіт в частині проектної документації. Реєстрація проведена 14 грудня 2015 року, тобто після скасування такої декларації. Жодних документів, зазначених у пункті 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (який був чинний на час здійснення реєстраційних дій), для реєстрації надано не було. Суди не надали оцінки тому факту, що свідоцтво про право власності фактично видано й на ту площу, яка була збільшена ОСОБА_5 у зв`язку з проведеними реконструкціями, що, як було встановлено, проведено з порушенням вимог закону. Саме тільки рішення Шевченківського районного суду міста Чернівці від 27 жовтня 2008 року (справа № 2-6/06/8) не могло бути підставою для реєстрації права власності на таку нерухомість, адже, вона включала і надбудовані площі, для реєстрації права власності на які необхідними були і відповідні документи, що підтверджують законність проведення робіт по реконструкції та добудови. Проте, для такої реєстрації ОСОБА_7 не надано встановлених законодавством документів. Ще до видачі свідоцтва, ОСОБА_7 виданий припис від 24 листопада 2015 року, яким зобов`язано вжити заходів для усунення порушень містобудівного законодавства на об`єкті "Реконструкції власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4" та привести об`єкт у відповідність вимогам чинного містобудівною законодавства, який є обов`язковим до виконання. Суд першої інстанції зазначив, що горищний простір, реконструкцію якого проведено ОСОБА_5 не належить позивачам. Водночас, згідно висновку № 110 будівельно-технічної експертизи, складеного 06 лютого 2014 року експертом Юзовенко Р. В., надбудова 2-го поверху, яка виконана квартирами АДРЕСА_2, АДРЕСА_8 здійснена за рахунок площі квартири АДРЕСА_10 в мансардному поверсі. При влаштуванні надбудови 2-го поверху ОСОБА_5 демонтовані стіни між квартирою АДРЕСА_6 та квартирою АДРЕСА_10 житлового будинку. Також висновком встановлене погіршення стану квартири АДРЕСА_10 через реконструкцію будинку та фактичного проведення такої реконструкції за рахунок належної позивачам нерухомості. У висновку № 427 від 19 липня 2016 року зазначається вартість ремонтно-відновлювальних робіт, які необхідно провести в приміщеннях квартири АДРЕСА_1, для усунення наявних пошкоджень конструктивних елементів, які виникли внаслідок перепланування власником квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_6 . Вартість, визначена станом на день проведення дослідження, з урахуванням опосередкованих цін на будівельні матеріали, становить 91 637, 40 грн. Проте, суд першої інстанції не взяв до уваги відповідні висновки проведеної експертизи та відеозаписи руйнування ОСОБА_5 стін квартири АДРЕСА_10 та вчинення інших дій, а саме, захоплення мансардних приміщень. ОСОБА_9 послалася на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/927/17, від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 916/780/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15 та у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16. Судами першої та апеляційної інстанції неправильно застосовані норми частини другої статті 328, частини другої статті 331 ЦПК України. Суди не дослідили зібрані у справі докази. Так, суди не взяли до уваги, що: рішення про надання ОСОБА_5 містобудівних умов та обмежень (пункт 1.21 рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 501/14) 18 червня 2015 року ВАС України судом визнано протиправним та скасовано; зареєстрована у 2012 році декларація про початок будівельних робіт 01 грудня 2015 року управлінням ДАБІ у Чернівецькій області скасована; встановлення проведення робіт без належного затвердженого проекту з реконструкції власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 загальною площею 108,3 кв. м. з надбудовою орієнтовною площею 40 кв. м (акт перевірки від 24 листопада 2015 року ДАБІ України); зобов`язано ОСОБА_5 вжити заходів для усунення порушень містобудівного законодавства на об`єкті "Реконструкції власних квартир АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 та привести об`єкт у відповідність вимогам чинного містобудівного законодавства (припис від 24 листопада 2015 року обов`язковий до виконання); висновком № 110 будівельно-технічної експертизи 06 лютого 2014 року встановлено, що надбудова 2-го поверху, яка виконана кв. АДРЕСА_2, АДРЕСА_8 здійснена за рахунок площі квартири АДРЕСА_10 в мансардному поверсі. При влаштуванні надбудови 2-го поверху ОСОБА_5 були демонтовані стіни між квартирою АДРЕСА_6 та квартирою АДРЕСА_10 житлового будинку, а також встановлено заподіяння шкоди будинку в результаті проведення таких робіт. Проте, судами попередніх інстанцій не враховано, що всі ці обставини існували ще до моменту проведення державної реєстрації на здійснену реконструкцію будинку та не надано належну оцінку відповідним доказами. Крім того, судом не надано належної оцінки тому факту, що додаткове рішення, на підставі якого ОСОБА_5 отримав свідоцтво про право власності, було скасоване.
Позиція інших учасників справ
У липні 2021 року ОСОБА_6 подала відзив на касаційну скаргу, у якій просить рішення Шевченківською районного суду від 28 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Відзив мотивований тим, що позивач не надала суду доказів про те, що реконструкція та надбудова є самочинним будівництвом та що реконструкція, видача свідоцтва про право власності, укладення договору дарування здійснено з порушенням законодавства. З аналізу матеріалів справи вбачається, що необхідні дозвільні документи на реконструкцію з об`єднання двох квартир ОСОБА_5, а в подальшому і надбудову із реконструкцією даху, були отримані. Це, зокрема: рішення виконавчого комітету Шевченківської районної м. Чернівці ради № 168/10 від 17 жовтня 2007 року; рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 23 серпня 2011 № 501/14; декларація про початок виконання будівельних робіт 14 червня 2012 року; технічний проект. Указані документи суд ретельно дослідив та застосував норми права із урахуванням висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Судами зроблено правильний висновок про те, що посилання скаржника на те, що ОСОБА_5 здійснив самочинне будівництво та безпідставно зареєстрував право власності на нього, оскільки рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 23 серпня 2011 № 501/14 та Декларація про початок виконання будівельних робіт 14 червня 2012 року скасовані, є необґрунтованими. З урахуванням частин першої, другої статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вказані документи надають право на виконання будівельних робіт і є чинними до завершення будівництва, а їх скасування у подальшому не може бути підставою для скасування реєстрації права власності. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у цивільній справі № 2-150/1 Суди зробили правильний висновок, що матеріали справи не містять доказів того, що після здійснення спірної реконструкції квартири порушені права позивачів, які таких доказів не подали, що є їхнім процесуальним обов`язком. Державна реєстрації нерухомого майна, що є предметом спору, відбулася, як встановлено судами, на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 27 жовтня 2008 року та додаткового рішення Шевченківського районного суду від 16 листопада 2015 року, про наявність якого скаржник умисно замовчує. Безпідставним є посилання скаржника на висновок № 110 будівельно-технічної експертизи від 06 лютого 2014 року щодо наявності пошкодження стін та стелі у квартирі АДРЕСА_10 внаслідок проведення реконструкції. Насправді пошкодження у квартирі позивачів існували ще до реконструкції, незначні з них виникли у 2006 році після непередбачуваного прориву у системі водопостачання у квартирі ОСОБА_5, внаслідок чого трапилося залиття квартири ОСОБА_2 . Витрати по відновленню житла ОСОБА_5 відшкодовано повністю. Указаний висновок у вигляді експертизи не стосується предмета спору, а слугував доказом для подання ОСОБА_2, ОСОБА_10 та ОСОБА_3 іншого позову до виконавчого комітету Чернівецької міської ради та інших про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної незаконним рішенням Чернівецької міської ради від 23 серпня 2011 № 501/14 (справа № 727/5587/18), яким вони просили відшкодувати вартість ремонтно-відновлюваних робіт у розмірі 91 637,24 грн. Постановою Чернівецького апеляційного суду від 06 березня 2019 року у позові відмовлено. Про те, що нібито будинку спричинено руйнацію внаслідок улаштування мансарди та реконструкції, позивачами доведено не було. Навпаки, покращились архітектурні якості будинку, що вбачається із світлин, які долучені до матеріалів справи. Що стосується доказу у вигляді відеозапису, судом встановлено, що насправді був здійснений демонтаж самовільно зведеної ОСОБА_2 стіни на горищі, якою вона відгородила собі неналежну їй площу. Згідно рішення суду горище поділено пропорційно між сторонами у відповідності до площі квартир, а оскільки самовільно зведена цегельна стіна не відповідала визначеній судом площі, то її правомірно демонтовано. Право власності на ім`я ОСОБА_5 зареєстровано правомірно. Отримання свідоцтва про право власності ОСОБА_5 будь-яким чином не порушило право власності позивачів. Спірне нерухоме майно не відноситься до об`єктів незавершеного будівництва чи новоствореного майна, а тому скаржник помилково посилається на норми статті 331 ЦК України, яку суди не мали застосовувати. Рішенням Окружного адміністративного суду від 05 грудня 2019 року ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_10 у позові до Управління Державної архітектурно будівельної інспекції про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовлено. Судом зроблений висновок, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що визначено частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Постановою Шостого апеляційного адміністративного від 15 червня 2020 року указане рішення залишено в силі (справа № 826/12166/16). Указаним рішенням спростовуються доводи щодо "невиконання" ОСОБА_5 припису Управління ДАБІ в Чернівецькій області. Усі інші доводи касаційної скарги є надуманими та помилковими. Безпідставним є посилання на те, що надбудова у квартирах АДРЕСА_2 та АДРЕСА_6 здійснена за рахунок площі квартири АДРЕСА_10 . Площа квартири, що належить апелянту, незмінно становить 63,5 кв. м., позивачі це не спростували.
У серпні 2021 року ОСОБА_2 надала відповідь на відзив, у якому просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду віл 01 квітня 2021 року у справі 727/10017/18, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, задовольнити касаційну скаргу в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачів.
Відповідь на відзив мотивована тим, що твердження ОСОБА_5 про незадовільний стан несучих конструкцій є введення суду в оману. 22 листопада 2005 року при зняті будинку з балансу інвентаризація не проводилась, розподіл спільних приміщень не проводився. Посилання ОСОБА_5 на рішення суду від 27 жовтня 2008 року є теж введення суду в оману. Дійсно, ОСОБА_5 та ОСОБА_2 були виділені приміщення. Рішенням суду від 27 жовтня 2008 року підтверджено купівлю-продаж від 1992 року, а також мансардні приміщення ОСОБА_2 переведені в житлові та закріплено за нею право власності. Також закріплено горищний простір в межах її квартири. Рішенням суду від 27 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_5 та постановою ВДВС від 26 вересня 2012 року встановлено, що виділені судом приміщення ОСОБА_5 від 27 жовтня 2008 року відсутні. Це підтверджено листом Чернівецького обласного бюро технічної інвентаризації від 14 вересня 2012 року (відсутні приміщення для технічної інвентаризації). Дозвіл від 17 жовтня 2007 року № 168/10 втратив чинність за давністю та за відсутності повного пакету документів. Рішення суду від 27 жовтня 2008 року в частині виділу приміщень не набув чинності. Це було досліджено ЧОАС від 05 липня 2013 року та ВАС України від 18 червня 2015 року. Містобудівні умови скасовано. Є припис ДАБІ України від 24 листопада 2015 року, яким встановлено, що будівельні роботи проводилися без належних документів, що збудований об`єкт є самочинним будівництвом, проектна документація не пройшла експертизу, що є порушенням вимог пункту 2 частини четвертої статті 31 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 3 частини десятої Постанови Кабінету Міністрів України № 560 від 11 травня 2011 року. Також замовником ОСОБА_5 зазначені недостовірні дані у поданій у декларації про початок виконання будівельних робіт, чим порушено частину восьму статті 36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", також реконструйована квартира АДРЕСА_2 експлуатується без здачі в експлуатацію, що є порушенням частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Відсутній проект на будівництво, що є порушенням частини другої статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". ОСОБА_5 до 24 січня 2016 року повинен був усунути всі порушення, пов`язані з самочинним будівництвом. Припис - це документ, обов`язковий до виконання. ОСОБА_6 12 грудня 2017 року вже подавала позов про виділ частки з нерухомого майна, їй було відмовлено керуючись пунктом 2 частини першої статті 374, пунктом 4 частини першої статті 376 ЦПК України. Маючи на руках незаконні документи, для заволодінням всього будинку, 18 вересня 2012 року ОСОБА_5 за відсутністю ОСОБА_2 були знесені несучі стіни, які відокремлювали кв. АДРЕСА_6 від кв. АДРЕСА_10, знесений дах над частиною будинку ОСОБА_2, перекриття, несучі конструкції. За рахунок її приватної власності відповідач збільшив площу з 108,3 м. кв до 174,7 кв. м. Будівництво за рахунок квартири АДРЕСА_10 підтверджено експертизою № 110 від 06 лютого 2014 року та експертизою № 471 від 19 липня 2016 року. Без жодного документа була зареєстрована нерухомість на ім`я ОСОБА_5, а в подальшому подарована своїй неповнолітній дочці для уникнення виконання припису.
У вересні 2021 року ОСОБА_2 подала письмові пояснення, у яких просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 727/10017/18, витребувано справу з суду першої інстанції, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 30 липня 2021 року.
У липні 2021 року матеріали цивільної справи № 727/10017/18 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 травня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням та за її участю відмовлено; відзив Чернівецької міської ради на касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 28 жовтня 2020 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 01 квітня 2021 року залишено без розгляду, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 917/927/17, від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 916/780/18, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15 та у постанові Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).