Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 489/6818/20
провадження № 61-13752св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Дельта банк",
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук Вікторія Юріївна, приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович, товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року у складі судді Коваленка І. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у складі колегії суддів: Данилової О. О., Коломієць В. В., Шаманської Н. О.,
Історія справи
Короткий зміст заявлених вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк"), треті особи:приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Заява мотивована тим, що 26 вересня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк") та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 100 041001/ФКВ-08 строком дії до 26 вересня 2033 року. В забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 26 вересня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір за умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку ТОВ "Український промисловий банк" житловий будинок АДРЕСА_1 . 30 червня 2010 між ТОВ "Український промисловий банк", ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь ПАТ "Дельта Банк". 02 вересня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. вчинений виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 1332, яким запропоновано звернути стягнення на житловий будинок та за рахунок коштів, отриманих від реалізації нерухомого майна, задовольнити вимоги стягувача ПАТ "Дельта Банк". ОСОБА_1 зазначала, що виконавчий напис вчинений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки подані банком приватному нотаріусу документи не підтверджували безспірність її заборгованості, банком не надано доказів відправлення та вручення позивачу вимоги про усунення порушення, нотаріусом вчинено виконавчий напис поза межами позовної давності.
Позивач просила:
визнати виконавчий напис, винесений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю. № 1332 від 02 вересня 2014 року про звернення стягнення на іпотечне майно з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" таким, що не підлягає виконанню.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року, яке залишене без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Дельта Банк", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ярощук В. Ю., приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ "Дельта Банк" нотаріусу були подані всі необхідні документи, визначені Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, наявність яких підтверджувала безспірність боргу. Суд також зазначив, що виконавчий напис вчинений у строк, який встановлений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Залишаючи без змін рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року, суд апеляційної інстанції виходив з того, що АТ "Дельта Банк" подано всі необхідні документи передбачені пунктом 1-1 Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для вчинення виконавчого напису, в тому числі і докази направлення ОСОБА_1 письмової вимоги про усунення порушень. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги доводи ОСОБА_1 стосовно пропуску позовної давності з дня виникнення права вимоги, оскільки нею не надано доказів часткового чи повного погашення заборгованості, тому дійшов висновку, що вчинення нотаріусом виконавчого напису відповідає вимогам закону.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Касаційна скарга мотивована тим, що в квітні 2013 року банком подано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 665 454,65 грн. Суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до постанов Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, постанови Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 727/7057/15-ц, банк, звернувшись у квітні 2013 року до суду з позовом про стягнення заборгованості, змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки та не мав права після цього нараховувати передбачені договором проценти за кредитом. Тобто, вимоги банку про стягнення сум заборгованості за період з 01 липня 2010 року по 03 червня 2014 року не можуть бути задоволені шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса, оскільки не є безспірними. ОСОБА_1, посилаючись на постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, зазначила, що апеляційний суд не врахував грубе порушення нотаріусом частини 1 статті 88 Закону України "Про нотаріат" щодо неможливості стягнення суми поза межами зазначеного трирічного строку. Також банком не надано нотаріусу первинних документів на підтвердження заборгованості за кредитним договором, оригінал іпотечного та кредитного договорів.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 травня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 22 липня 2021 року - без змін.
В обґрунтування відзиву зазначили, що посилання ОСОБА_1 на те, що суди не звернули уваги на вчинення виконавчого напису 02 вересня 2014 року, тобто після звернення банку у квітні 2013 року з позовом про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, спростовує факт безспірності заборгованості, суперечать правовій позиції, викладеній у пункті 38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі №916/3006/17; звернення у квітні 2013 року банку з позовом про стягнення з позивача заборгованості за кредитним договором свідчить про переривання позовної давності відповідно до частин другої та третьої статті 264 ЦК України та дотримання строку вчинення виконавчого напису; посилання ОСОБА_1 на те, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували висновки Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, відповідно до якої після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частини 2 статті 1050 ЦК України право банку нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, є помилковим, оскільки зазначена правова позиція прийнята у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, тобто правовідносини не є аналогічними.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі № 489/6818/20, витребувано справу з суду першої інстанції.
У жовтні 2021 року справа № 489/6818/20 надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного суду від 26 травня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 727/7057/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17, від 17 травня 2018 року у справі № 307/1580/17 та у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 754/9711/14-ц).