Постанова
Іменем України
20 червня 2022 року
м. Київ
справа № 331/2182/20
провадження № 61-18758св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, підписану адвокатом Гончаровою Жанною В`ячеславівною, на ухвалу Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2021 року в складі судді Жукової О. Є. та постанову Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року в складі колегії суддів Кримської О. М., Дашковської А. В., Маловічко С. В.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила суд:
визнати договір дарування Ѕ частки в праві спільної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, укладений 29 липня 2016 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, удаваним, оскільки насправді було укладено договір купівлі-продажу;
визнати Ѕ частину вказаної квартири, яка в подальшому переобладнана під нежитлове офісне приміщення, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
визнати за ОСОБА_1 право на 1/4 ідеальну частку в праві спільної власності на нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно із забороною ОСОБА_2 чи будь-яким іншим особам відчужувати спірне нерухоме майно до вирішення спору по суті.
Заяву мотивувала тим, що від спільних із відповідачем друзів дізналася, що відповідач має намір продати нежитлове приміщення, яке є предметом спору. Вказувала, що сусідка, яка проживає у будинку, де знаходиться спірне майно, бачила як відповідач робив оглядові фото нежитлового приміщення з метою створення оголошення про його продаж. Вважає, що є достатні підстави вважати, що з метою ускладнення чи невиконання у подальшому рішення суду щодо поділу майна подружжя відповідач може вчинити дії щодо відчуження спірного нежилого приміщення. Наполягала на тому, що обраний вид забезпечення позову співмірний із пред`явленими позовними вимогами.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Запоріжжя від 29 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 28 вересня 2021 року, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено: накладено арешт із забороною відчуження на нежитлове приміщення 111, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, яке належить на праві власності ОСОБА_2 .
Судові рішення мотивовані тим, що між сторонами виник спір майнового характеру щодо поділу спільного майна подружжя. Установивши, що предметом поділу між подружжям є нежитлове приміщення 111, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2, право власності на яке зареєстровано за відповідачем, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду при задоволенні позову, суди зробили висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно. Апеляційний суд зазначив, що обраний вид забезпечення позову є співмірним із пред`явленими позовними вимогами, вказавши також, що існує обґрунтоване припущення щодо можливості відчуження відповідачем спірного майна на користь третіх осіб.
Аргументи учасників справи
19 листопада 2021 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм процесуального права, й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Касаційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у вигляді наміру відповідача відчужити спірне нерухоме майно. Вказує, що суди не перевірили співмірність обраного позивачкою виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами, оскільки фактично позивачка претендує на ј частку в праві спільної власності на нежитлове приміщення, в той час як суди наклали арешт на об`єкт нерухомого майна в цілому.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
В ухвалі Верховного Суду від 21 грудня 2021 року зазначено, що наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження (зокрема, порушення норм процесуального права).
Позиція Верховного Суду
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, тимчасових заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявників від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо його буде ухвалено на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті є обмеженням суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом частин першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно, належне відповідачеві.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення судупро задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що "під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами".
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Встановивши, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу майна подружжя, в ході якого позивачка пред`явила позовну вимогу про визнання за нею права на ј частку в праві спільної власності на нежитлове приміщення, право власності на яке зареєстровано за відповідачем, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, зробив правильний висновок про наявність передбачених законом підстав для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно.
Колегія суддів погоджується із висновком судів про те, що забезпечення позову має тимчасовий характер і спрямоване на запобігання розпорядженню майном та жодним чином не обмежує відповідача у праві користування цим майном.
Аргументи касаційної скарги про неспівмірність обраного позивачкою виду забезпечення позову пред`явленим позовним вимогам колегія суддів не приймає, оскільки з урахуванням того, що частка в праві спільної власності на нерухоме майно, на яку претендує позивачка, не виділена в окремий об`єкт нерухомого майна, суди правомірно наклали арешт на все спірне нежитлове приміщення.