ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2022 року
м. Київ
справа №420/4494/20
адміністративні провадження № К/9901/37260/21, №К/9901/37518/21, №К/9901/37550/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Одеської обласної прокуратури, адвоката Вальчука Ігоря Олександровича - представника ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (у складі: головуючого судді Танцюри К.О.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року (у складі колегії: головуючого судді Кравченка К.В., суддів: Джабурія О.В., Вербицької Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з адміністративним позовом до Одеської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Другої кадрової комісії з атестації прокурорів в регіональних прокуратурах Офісу Генерального прокурора, в якому, з урахуванням уточнень позову, просила:
визнати протиправним та скасувати рішення Другої кадрової комісії №223 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора»;
визнати протиправним та скасувати наказ Прокуратури Одеської області №795к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади;
поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу Одеської обласної прокуратури, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області (за її згодою), та органах прокуратури з 30.04.2020;
стягнути з Одеської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу до дня поновлення на посаді.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що позивач з 27 січня 1999 року по 30 квітня 2020 року безперервно працювала в органах прокуратури та під час виконання службових обов`язків тричі заохочувалась прокурором області та стягнень не мала. Позивач не погоджувалась з рішенням кадрової комісії №223 від 09.04.2020 про неуспішне проходження нею атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, посилаючись на те, що під час проходження тестування зустрічались питання, які містили у собі дві вірні відповіді або не містили жодної коректної та правильної відповіді, а програмне забезпечення гальмувало; наказом Прокуратури Одеської області №795к від 29.04.2020 її незаконно було звільнено з займаної посади на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру», оскільки визначені цією нормою закону підстави для звільнення, тобто реорганізація, ліквідація або скорочення штату прокуратури, були відсутні на момент звільнення позивача.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Одеської області 795к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з займаної посади.
Поновлено позивача на посаді прокурора відділу Одеської обласної прокуратури, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області (за її згодою), та органах прокуратури з 30 квітня 2020 року.
Стягнуто з Одеської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 299 052,00 грн..
В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.
4. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії №223 від 09.04.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого позивач набрала 44 бали з 70 балів мінімально допустимого прохідного балу, суд першої інстанції виходив з того, що приймаючи рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, комісія діяла обґрунтовано, на підставі повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України про прокуратуру, а відтак підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
5. Задовольняючи позовні вимоги про визнання протиправними та скасування спірного наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача спірним наказом №795к від 29.04.2020 на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставним, оскільки на час звільнення позивача були відсутні передбачені цією нормою підстави у вигляді ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або ж скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. При цьому суд першої інстанції зазначав, що посилання в оскаржуваному наказі про звільнення на п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» без відповідної конкретизації підстави для звільнення породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення. Також суд першої інстанції встановив, наказом Офісу Генерального прокурора від 03.09.2020 року №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур» було здійснено лише перейменування прокуратур без зміни ідентифікаційних кодів, в результаті чого прокуратура Одеської області (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 03528552) була перейменована на Одеську обласну прокуратуру (вул. Пушкінська, 3, м. Одеса, 65026, ідентифікаційний код 03528552).
6. Щодо поновлення позивача на посаді, суд першої інстанції зазначав, що 03.09.2020 Офісом Генерального прокурора видано наказ №410 «Про окремі питання забезпечення початку роботи обласних прокуратур», пунктом 1 якого наказано перейменувати без зміни ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, у тому числі, юридичну особу Прокуратуру Одеської області в Одеську обласну прокуратуру; 08.09.2020 Офісом Генерального прокурора видано наказ №414 «Про день початку роботи обласних прокуратур», відповідно до якого днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11 вересня 2020 року. Приймаючи до уваги наведене, а також те, що Прокуратуру Одеської області перейменовано в Одеську обласну прокуратуру, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про поновлення позивача на посаді прокурора відділу Одеської обласної прокуратури, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області (за її згодою), та органах прокуратури з 30 квітня 2020 року, є обґрунтованими.
7. Щодо середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції зазначав, що відповідно до наявної у матеріалах справи довідки прокуратури Одеської області від 12.05.2020 №71, середньомісячна заробітна плата позивача згідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995р. №100 за останні два місяці роботи перед звільненням складає 22 705,80 грн., середньоденна заробітна плата складає 1 107,60 грн. (а.с.59 т.1); період вимушеного прогулу складає 270 робочих днів, а тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 299 052,00грн. (1 107,60грн. х 270 днів вимушеного прогулу).
8. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 змінено, викладено абзац 3 резолютивної частини цього рішення у наступній редакції:
«Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області з 30 квітня 2020 року».
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції погодився з наданою судом першої інстанції оцінкою спірного рішення кадрової комісії №223 від 09.04.2020, наказу №795к від 29.04.2020 про звільнення позивачки з посади та суми стягнення середнього збору за час вимушеного прогулу.
10. Суд апеляційної інстанції додатково зазначав, що відповідачем долучено до матеріалів справи роздруківку з результатами тестування позивача, в якому відображені поставлені перед позивачем 100 питань з варіантами відповідей на кожне запитання, а також надані позивачем відповіді по кожному зі ста питань (т.1 а.с.213-223); із загальної кількості запитань 40 стосуються кримінально-процесуального законодавства, 30 кримінального, по 3 запитання стосуються Європейської конвенції з прав людини та ЄСПЛ, антикорупційного законодавства, по 2 запитання стосуються Закону України «Про прокуратуру», організаційної діяльності прокуратури, професійної етики, та по 1 запитанню з інших галузей права; згідно наданих відповідачем результатів тестування позивача, позивачем на 100 поставлених запитань надано 44 правильних відповідей.
11. Судом апеляційної інстанції зверталась увага, що позовній заяві вказувалось на те, що під час проходження тестування зустрічались питання, які містили у собі дві вірні відповіді або не містили жодної коректної та правильної відповіді, а програмне забезпечення гальмувало, однак не зазначено, які самі запитання містили в собі невірні відповіді; в апеляційній скарзі позивача наводились шість прикладів запитань, які на думку апелянта містять помилкові відповіді. Однак, проаналізувавши роздруківку поставлених позивачу запитань під час тестування, суд апеляційної інстанції встановив, що жодне з наведених в апеляційній скарзі позивача запитань не ставилось позивачу під час тестування. З наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що доводи позивача про неоднозначність та помилковість поставлених позивачу запитань під час тестування є безпідставними.
12. Щодо посади, на яку поновлено позивачку, суд апеляційної інстанції зазначав, що спірним наказом від №795к від 29.04.2020 ОСОБА_1 була звільнена з посади з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області, а оскільки таке звільнення є протиправним, то позивач має бути поновлена на тій посаді, з якої її було звільнено, тобто на посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області; однак суд першої інстанції в абзаці 3 резолютивної частини оскаржуваного рішення поновив позивача на посаді прокурора відділу Одеської обласної прокуратури, рівнозначній посаді прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області (за її згодою), та органах прокуратури з 30 квітня 2020 року.
13. У цьому контексті суд апеляційної інстанції зазначав, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону №113-IX за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури; у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено, оскільки переведення позивача на рівнозначну посаду у новоствореній прокуратурі повинно відбуватися не автоматично, а за результатами складеного іспиту за умови відповідності вимогам Закону України «Про прокуратуру».
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень) на них
14. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій Одеська обласна прокуратура (касатор-1) звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою (№К/9901/37260/21), в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
15. В обґрунтування підстав касаційного оскарження касатор-1 посилається на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, а саме, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а та 160/6204/20, а саме щодо звільнення позивача відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
16. Крім цього, підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права, а саме підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», як підстави для звільнення згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
17. Також, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій ОСОБА_1 (касатор-2) звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою (№К/9901/37518/21), в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивач просить, скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалити нове, яким визнати протиправним та скасувати рішення №223 від 09 квітня 2020 року «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», ухвалене Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора.
18. В обґрунтування підстав касаційного оскарження касатор-2 посилається на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, а саме, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 24 квітня 2019 року у справі №815/1554/17 та від 05 грудня 2019 року у справі №804/7399/16, а саме щодо наявності пункті 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VІІ двох окремих підстав для звільнення, які відокремлені сполучником «або», покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.
19. Крім цього, підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме відсутність правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права, а саме:
підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (щодо звільнення прокурорів та слідчих прокуратури з посади прокурора на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації);
пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» щодо можливості переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації, а також пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, і пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
застосування до спірних правовідносин статей 40 та 255 Кодексу Законів про працю України, а не Закону №113-ІХ;
застосування пунктів 7 Розділу І, пунктів 1-5 розділу ІІ, пунктів 1, 2 Розділу V Порядку проходження атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора №221 від 03 жовтня 2019 року, пунктів 12, 16 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого Генеральним прокурором від 17 жовтня 2019 року №233 у спорах, предметом яких є питання законності рішень кадрових комісій за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, що стосується атестації прокурорів (перший етап атестації).
20. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивач, окрім іншого, зазначає, що до групи осіб «прокурори регіональних прокуратур», у тому числі і ОСОБА_1 , суб`єктом владних повноважень - Офісом Генерального прокурора, була застосована «пряма дискримінація», яка виразилась у проведенні першого етапу атестації у менш прихильний спосіб порівняно з прокурорами та слідчими Генеральної прокуратури України; під час проходження тестування зустрічались питання, які містили у собі дві вірні відповіді або не містили жодної конкретної та правильної відповіді, а програмне забезпечення не гальмувало. Окрім того, позивач вказує що станом на момент видання оскаржуваного наказу - 29 квітня 2022 року, з рішенням Кадрової комісії № 2 від 09.04.2020 № 223 останню ніхто не ознайомив, а рішення кадрової комісії, позивач отримала 06 травня 2020 року, тобто вже після видання наказу про звільнення; на переконання позивача, члени кадрової комісії №2 порушили право позивача на оскарження рішення № 233 від 09.04.2020 щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації. Крім того, позивач зазначає, що зверталась до Другої кадрової комісії з письмовою згодою надати повторно пройти вказаний етап тестування, проте, жодної відповіді на вказану заяву не надійшло.
21. Також, не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій Офіс Генерального прокурора (касатор-3) звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою (№К/9901/37550/21), в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
22. В обґрунтування підстав касаційного оскарження касатор-3 посилається на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, а саме, що судами попередніх інстанцій не враховано правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 21 вересня 2021 року у справах №200/5038/20-а, 440/2682/20 та 160/6204/20, а саме щодо звільнення позивача відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» на підставі рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
23. Крім цього, підставою касаційного оскарження позивач зазначає пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме відсутність на момент ухвалення оскаржуваних рішень правового висновку Верховного Суду щодо питання застосування зазначених норм права, а саме підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», як підстави для звільнення згідно з пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
24. Обґрунтовуючи подані касаційні скарги, касатор-1 та касатор-3, окрім іншого зазначають, що чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку, є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором; не проходження відповідного етапу атестації є підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про її неуспішне проходження прокурором.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
25. Касаційна скарга Одеської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла 18 жовтня 2021 року.
26. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
27. Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Одеської обласної прокуратури на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №420/4494/20 (№К/9901/37260/21).
28. Касаційна скарга адвоката Вальчука Ігоря Олександровича - представника ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла 18 жовтня 2021 року.
29. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
30. Ухвалою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Вальчука Ігоря Олександровича - представника ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №420/4494/20 (№К/9901/37518/21).
31. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 18 жовтня 2021 року.
32. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.10.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.
33. Ухвалою Верховного Суду від 04.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №420/4494/20 (№К/9901/37550/21). Іншою ухвалою Верховного Суду від 04.11.2021 зупинено виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 вересня 2021 року у справі №420/4494/20 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до закінчення перегляду справи в касаційному порядку.
34. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2022 касаційні скарги Одеської обласної прокуратури, ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора об`єднано в одне касаційне провадження, а справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
35. Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідно до рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора №223 від 09.04.2020 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора», враховуючи, що прокурор відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 44 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим, прокурор відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію (а.с.28 т.1).
36. Наказом прокурора Одеської області від 29.04.2020 №795к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу організації прийому громадян, розгляду звернень та запитів прокуратури Одеської області на підставі п.9 ч.1 ст.51 Закону України «Про прокуратуру» з 30 квітня 2020 року (а.с.29 т.1).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
37. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
39. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
40. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
41. Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
42. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
43. Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
44. Законом України «Про прокуратуру» забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
45. Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни.
46. Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
47. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
48. У тексті Закону України «Про прокуратуру» слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
49. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
50. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
51. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.