ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 липня 2022 року
м. Київ
справа №160/5995/20
адміністративні провадження №К/9901/20166/21, №К/9901/21944/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мартинюк Н.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу генерального прокурора, Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року (у складі головуючого судді Серьогіної О.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року (у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Мельника В.В),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Дніпропетровської області, яка, із врахуванням уточнень просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення №216 від 10.04.2020 кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Дніпропетровської області №407к від 30.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з 14.05.2020 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури.
поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді Дніпропетровської обласної прокуратури або на іншій рівнозначній посаді в органах Дніпропетровської обласної прокуратури з 15.05.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України.
стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 15.05.2020 і до моменту фактичного поновлення на роботі.
допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.
2. В обґрунтування адміністративного позову позивач зазначала, що у відповідача-1 відсутні підстави, передбачені статтею 51 Закону України «Про прокуратуру» для її звільнення, оскільки не відбулось реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому вона займала посаду; додаткові підстави для припинення трудових відносин лише з діючими прокурорами, у тому числі позивача, свідчать про порушення зазначеними положеннями Конституції України та міжнародних договорів, ратифікованих Україною. Позивач вважала, що дії Генеральної прокуратури щодо проведення атестації прокурорів були протиправними і містили ознаки дискримінації; позивач зазначала, що її звільнено під час перебування у відпустці, що є порушенням частини 3 статті 40 КЗпП України; розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) не допускається; рішення №216 кадрової комісії №1 від 10.04.2020, яким визначено, що ОСОБА_1 неуспішно пройшла атестацію, є таким, що винесено неповноважним органом та не може слугувати підставою для її звільнення; позивач вважала, що наявні підстави для поновлення її на займаній посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 позовні вимоги було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано Наказ № 407к від 30 квітня 2020 року прокурора Дніпропетровської області про звільнення ОСОБА_1 з 14.05.2020 з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури.
Поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді Дніпропетровської обласної прокуратури або на іншій рівнозначній посаді в органах Дніпропетровської обласної прокуратури з 15.05.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України.
Стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15.05.2020 по 23.11.2020 в розмірі 143985,80 грн. з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.
Рішення в частині поновлення позивача на посаді та присудження виплати заробітної плати у межах стягнення за один місяць допущено до негайного виконання.
У задоволені решти позовних вимог було відмовлено.
4. Суд першої інстанції зазначав, що запровадження Законом N 113-IX атестації прокурорів Генеральної прокуратури України як однієї з умов для їх переведення в Офіс Генерального прокурора пов`язане в тому числі із створенням передумови для побудови системи прокуратури, кадровим перезавантаженням органів прокуратури та способом перевірки та оцінки кваліфікацій чинних прокурорів на відповідність їх посадам прокурора в таких органах. Така атестація визначена законодавцем та відбувалась у спосіб і порядок, який є діючим і стосується усіх прокурорів, які виявили намір пройти атестацію, а тому не може вважатись протиправною чи такою, що носить дискримінаційних характер по відношенню до позивача; всі мотиви, якими позивач обґрунтовує протиправність дій відповідача щодо проведення атестації, ґрунтуються на його незгоді із положеннями Закону N 113-IX та Порядком № 221, які, на його думку, порушують в тому числі і права та гарантії, що визначені КЗпП України та Конституцією України; встановлено, що 10 квітня 2020 року Протоколом №8 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, за заявою позивачки щодо оскарження результатів тестування ухвалено рішення про неуспішне проходження атестації, оскільки заява не містить конкретних підстав для проходження повторного тестування; за таких обставин, суд першої інстанції вважав, що Перша кадрова комісія з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора, приймаючи оскаржуване рішення, діяла у межах, спосіб та порядку, що визначенні чинним законодавством.; отже, підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасування рішення кадрової комісії відсутні.
5. Щодо позовних вимог про скасування наказу про звільнення позивача та поновлення на займаній посаді, суд першої інстанції зазначав, що спірним наказом прокуратури Дніпропетровської області №407-к від 30.04.2020 позивачку звільнено з посади на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; з аналізу змісту наведеної правової норми випливає, що законодавець встановив дві окремі підстави для звільнення прокурора із займаної ним посади: 1) ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду; 2) скорочення кількості прокурорів органу прокуратури; наявність у пункті 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII двох окремих підстав для звільнення покладає на роботодавця обов`язок щодо зазначення в наказі про звільнення конкретної підстави, визначеної цим пунктом.
6. Суд першої інстанції вказував, що під час розгляду цієї справи відповідачами до суду не надано доказів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому позивачка займала посаду, тому посилання у наказі про звільнення на положення пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII є безпідставним; також, відповідачами не підтверджено відповідними доказами та не доведено скорочення кількості прокурорів; таким чином, посилання відповідача в оскаржуваному наказі про звільнення на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону №1697-VII без зазначення конкретної підстави для звільнення, породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав такого звільнення.
7. Окрім того, суд першої інстанції дійшов висновків про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді Дніпропетровської обласної прокуратури або на іншій рівнозначній посаді в органах Дніпропетровської обласної прокуратури з 15.05.2020, зарахувавши час вимушеного прогулу у загальний строк служби в органах прокуратури України з 15.05.2020 року та стягнення на користь позивача з Дніпропетровської обласної прокуратури середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 143 985,80 грн.
8. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 в частині відмовлених позовних вимог скасовано та прийнято нову постанову в цій частині.
Визнано протиправним та скасовано рішення №216 від 10 квітня 2020 року кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Абзац третій резолютивної частини рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року постановлено змінити, виклавши в наступній редакції: «Поновити ОСОБА_1 на роботі в Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді, рівнозначній посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органі прокуратури з 15 травня 2020 року».
В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року - залишено без змін.
9. Суд апеляційної інстанції стосовно процедури проведення тестування зазначав, що матеріалами справи підтверджується, що на виконання вимог пунктів 9 та 10 Розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX ОСОБА_1 було подана заява про намір пройти атестацію; прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту становить 70 балів; рішенням першої кадрової комісії від 10.04.2020 № 216 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» встановлено, що оскільки позивач набрала 64 бали, не була допущена до проходження наступних етапів атестації та визнана такою, що неуспішно пройшла атестацію; при цьому 04 березня 2020 року ОСОБА_1 було подано заяву до Голови Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур про надання їй можливості в іншій день пройти тестування на знання і вміння застосовувати закон, а також на загальні здібності.
10. Суд апеляційної інстанції зазначав, що спірні рішення другої кадрової комісії № 2 від 02.04.2020 та наказ про звільнення позивача № 383-к від 30.04.2020 становили втручання держави у приватне життя позивачки і оцінюється судом крізь призму дотримання нею наступних критеріїв: 1) чи здійснювалося таке втручання на підставі закону, тобто чи мало втручання правове підґрунтя у національному законодавстві; 2) чи мало втручання у здійснення права легітимну мету; 3) чи є таке втручання необхідним у демократичному суспільстві. Суд апеляційної інстанції наголошував, що прокурор прокуратури Дніпропетровської області не мав наданих йому Законом повноважень звільняти позивача з підстав, інших ніж визначені Законом України «Про прокуратуру», застосовуючи норми розділу «Прикінцеві і перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»; підпункт 2 пункту 19 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» міг бути застосований тільки у разі реорганізації чи ліквідації органу прокуратури чи скорочення штату прокурорів. Суд апеляційної інстанції у цьому втручанні не вбачав легітимної мети. На переконання суду апеляційної інстанції Закон № 113-IX не містив вказівки на таку мету.
11. Суд апеляційної інстанції вказував, що у цій адміністративній справі звільненню позивача з посади не передувала будь-яка індивідуальна оцінка її роботи на посаді прокурора, їй не інкриміновано жодних незаконних дій, прорахунків у роботі чи незадовільної поведінки, яка була б несумісною зі статусом прокурора; до позивача було застосовано механізм звільнення, який порушує конституційні принципи (стаття 19 Конституції України) та окремі конституційні права громадянина, а також конвенційне право на повагу до приватного життя; суперечить міжнародним зобов`язанням України.
12. Окрім того, суд апеляційної інстанції звертав увагу, що у прокуратурі існує спеціалізація прокурорів, впровадження якої передбачено наказом Генерального прокурора України № 15 від 19.01.2017 «Про основні засади організації роботи в органах прокуратури України», а відсутність функціонального принципу та неврахування спеціалізації прокурорів при формуванні тестових запитань, унеможливлює об`єктивність атестації та створює нерівні умови для працівників різних напрямків професійної діяльності органів прокуратури.
13. Щодо поновлюваної посади, суд апеляційної інстанції вказував, що оскільки прокуратуру Дніпропетровської області перейменовано в Дніпропетровську обласну прокуратуру, то належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, який виключатиме можливість подальшого звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, є поновлення його на роботі в Дніпропетровській обласній прокуратурі на посаді, прирівняній посаді прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області та органів прокуратури (з якої було звільнено).
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень) на них
14. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій Офіс генерального прокурора (далі - касатор-1) та Дніпропетровська обласна прокуратура (касатор-2) звернулись до Верховного Суду із касаційними скаргами (№К/9901/20166/21 та №К/9901/21944/21 відповідно), в яких відповідачі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.11.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021 та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
15. Як на підставу касаційного оскарження касатори, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статі 328 КАС України, зазначають, що судами попередніх інстанцій застосовано пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України №113-IX без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №200/13482/19-а.
16. Крім цього, скаржники посилаються на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначають, що станом на дату подання касаційної скарги відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише разі успішного проходження атестації, 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок №221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим Порядком, пункту 13 цього розділу Закону України №113-ІХ щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів, пункту 16 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ щодо повноважень кадрових комісій при неуспішному проходженні атестації, пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації.
17. Обґрунтовуючи подані касаційні скарги, скаржники, окрім іншого зазначають, що чітко визначеним нормою закону юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», у даному випадку, є не завершення процесу ліквідації чи реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а виключно настання події - рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
18. Крім того, касатори вважають, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про порушення принципу юридичної визначеності при звільненні прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» без зазначення одного з юридичних фактів, перелічених у цій нормі, у зв`язку з яким відбулося звільнення, оскільки позивача звільнено на підставі пункту 9 частини 1статті 51 Закону України «Про прокуратуру» в порядку, передбаченому пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ, тобто у зв`язку з рішенням кадрової комісії про неуспішне проходження ним атестації; пунктом 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ сформульований чітко, однозначно та не допускає множинності тлумачення щодо правових наслідків для прокурорів, які не виконають обов`язок пройти атестацію, передбачену пунктами 7-18 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
19. Щодо необхідності поновлення позивача саме на попередній роботі, а не у новоствореному органі, касатори зазначають, що зв`язку із неправильним застосуванням статті 235 КЗпП України без урахування норм Закону № 113-ІХ та висновків Верховного Суду, у цій частині суди попередніх інстанцій дійшли неправильних висновків щодо поновлення ОСОБА_1 в Дніпропетровській обласній прокуратурі.
20. До Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційні скарги, в яких позивач просить залишити без змін постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27.04.2021, а касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури - без задоволення.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
21. Касаційна скарга Офісу Генерального прокурора до Верховного Суду надійшла 31 травня 2021 року.
22. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.05.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Загороднюк А.Г., Мартинюк Н.М.
23. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №160/5995/20 (№К/9901/20166/21).
24. Касаційна скарга Дніпропетровської обласної прокуратури до Верховного Суду надійшла 15 травня 2021 року.
25. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 15.06.2021 визначено склад колегії суддів: Жук А.В. - головуючий суддя, судді: Загороднюк А.Г., Мартинюк Н.М.
26. Ухвалою Верховного Суду від 18 червня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року у справі №160/5995/20 (№К/9901/21944/21).
27. Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2022 касаційні скарги Офісу Генерального прокурора та Дніпропетровської обласної прокуратури об`єднано в одне касаційне провадження, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
28. Судами попередніх інстанції встановлено, що ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури на різних посадах починаючи з 09 липня 2002 року.
29. Згідно з наказу від 25.07.2018 № 929к ОСОБА_1 займала посаду прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області.
30. Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" усі працівники органів прокуратури підлягають проходженню атестації на підставі "Порядку проходження прокурорами атестації"" (далі Положення), затвердженого наказом Генерального прокурора України № 221 від 03.10.2019.
31. 15 жовтня 2019 року позивачем була подана заява Генеральному прокурору України про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про її намір пройти атестацію.
32. Наказом Генерального прокурора №77 від 07.02.2020 створено першу кадрову комісію.
33. 20 лютого 2020 року головою першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур затверджено графік складання іспитів у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
34. Згідно з вказаного графіку складання позивачем іспитів було визначено на 04 березня 2020 року у групі №1.
35. 04 березня 2020 року позивачка звернулася до Голови Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур із заявою про надання їй можливості в іншій день пройти тестування на знання і вміння застосовувати закон, а також на загальні здібності.
36. Протоколом №8 засідання Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 10.04.2020 по третьому питанню порядку денного (розгляд заяв прокурорів щодо повторного проходження тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки) вирішено ухвалити рішення про неуспішне проходження атестації, оскільки заяви не містять конкретних підстав для проходження повторного тестування.
37. За результати проведення першого етапу атестації прокурорів кадровою комісією №1 було прийнято рішення №216 від 10 квітня 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатом складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора (набрала 64 бали, що є менше прохідного балу для успішного складення іспиту).
38. Рішення №216 від 10.04.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації, було у тому числі, направлено на адресу Прокуратури Дніпропетровської області.
39. На підставі рішення №216 від 10.04.2020 про неуспішне проходження позивачем атестації, наказом прокуратури Дніпропетровської області від 30.04.2020 №407к ОСОБА_1 було звільнено з посади прокурора відділу забезпечення обвинувачення в регіоні управління підтримання обвинувачення в суді прокуратури Дніпропетровської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру», з 14 травня 2020 року.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
40. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
41. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
42. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
44. Статтями 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
45. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
46. Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
47. Законом України «Про прокуратуру» забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
48. Законом України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону України «Про прокуратуру» були внесені зміни.
49. Статтею 14 Закону України «Про прокуратуру» у зв`язку із внесенням до неї змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
50. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України «Про прокуратуру» кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
51. У тексті Закону України «Про прокуратуру» слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
52. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».
Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
53. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури»).
54. Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.