Постанова
іменем України
05 липня 2022 року?
м. Київ
справа № 676/5822/17
провадження № 51-5284км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:?
головуючого Лагнюка М.М.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:?
секретаря судового засідання Крота І.М.,
засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,
захисника (в режимі відеоконференції) Пілінського С.І.
прокурора Піх Ю.Г.,
представника потерпілого Калабані В.П.,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та його захисника Пілінського С.І. на вирок Хмельницького апеляційного суду від 07 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017240070001184 від 03 липня 2017 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ?уродженця с. Брага Хмельницької області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що судимості не мав,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами ?першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК та його виправдано на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК за не доведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК.
Згідно з вироком суду, ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження, за таких обставин.
Зокрема, в тому, що ОСОБА_1 3 липня 2017 року о 12:00, рухаючись по просп. Грушевського в м. Кам`янець-Подільський, в крайній лівій смузі автодороги Н03 "Житомир - Чернівці" за кермом автобуса БОГДАН А-069.21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з технічними несправностями ходової частини, які виразились у комплектації шин з різним типом малюнку протектора на колесах задньої осі, в напрямку від вул. Північної до вул. Черняховського, на перехресті з вул. Чехова, порушив вимоги Правил дорожнього рухуУкраїни, а саме: п. 1.5, п. 2.3 б) , п. 2.3 д), п. 10.1, п. 16.13.
А саме, ОСОБА_1 проявив неуважність, не впевнившись в безпеці маневру повороту ліворуч, який він виконує, діючи з необережності, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, не відмовився від маневрування в обраний момент, не очікуючи проїзду транспортного засобу «Ford Transit Conneck», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який наближався у зустрічному напрямку, продовжив виконання маневру повороту ліворуч, з метою подальшого заїзду в тупікове відгалуження дороги, в результаті чого вчинив зіткнення з автомобілем останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій транспортного засобу «Ford Transit Conneck», реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав тяжкі тілесні ушкодження, що небезпечні для життя в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
Вищевказані порушення правил безпеки дорожнього руху виразилися в тому, що водій автобуса БОГДАН А-069.21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , під час виконання повороту ліворуч, не надав дороги зустрічному транспортному засобу, які перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Переглядаючи вказаний вирок районного суду, 07 вересня 2021 року Хмельницький апеляційний суд ухвалив новий вирок, яким скасовано вирок Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 25 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 .
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років з позбавленням права керувати транспортним засобом терміном на 3 роки.
Відповідно до статті 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
На підставі статті 76 ККна ОСОБА_1 покладено такі обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не обирався.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений та його захисник просять скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Посилаються на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Свої вимоги сторона захисту обґрунтовує тим, що обвинувачення щодо засудженого не доведено поза розумним сумнівом, не обгрунтовано, чому взято до уваги суперечливі показання потерпілого ОСОБА_2 , обгрунтовано винуватість письмовими доказами всупереч диспозиції статті 286 КК.
Посилаючись на рішення Вликої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року, сторона захисту вважає, що апеляційний суд зобов`язаний був виявити встановити і навести у вироку всі без винятку порушення правил дорожнього руху України, які мали місце під час конкретної дорожньо-транспортної пригоди.
Захисник та засуджений вважають, що апеляційний суд не звернув увагу на висновки судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 16 січня 2019 року, за якими причиною настання пригоди (зіткнення автомобілів) з технічної точки зору, є невідповідність дій саме водія ОСОБА_2 вимогам пункту 12. 4 ПДР України, тобто перевищення швидкості руху в населеному пункті.
Також, сторона захисту стверджує, що суд апеляційної інстанції повинен був визнати не допустимим доказом висновок авто технічної експертизи №288а від 11 серпня 2017 року, який був складений на свідченнях свідка ОСОБА_1 з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод.
Крім того, сторона захисту зазначає, що суд апеляційної інстанції при дослідженні доказів не дослідив протокол слідчі експерименту від 19 червня 2018 року з додатками до нього та не надав належної оцінки даному доказу, на підставі якого було складено висновок судової комісійної транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи від 16 січня 2019 року, що вважає неприпустимим так як суд зобов`язаний досліджувати докази, які звинувачують, так і ті, що виправдовують обвинуваченого що в свою чергу не було виконано.
Сторона захисту вважає, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою пояснення експерта ОСОБА_3 .
Захисник та засуджений вказують, що суд апеляційної інстанції в мотивувальній частині не зазначив, які ж порушення були причиною настання наслідків ДТП і які порушення знаходяться у причинному зв`язку відповідно до висновків експертиз, які суд вважав належними та допустимими доказами.
Також, вважають, що суд апеляційної інстанції безпідставно у своєму вироку прийшов до висновку, що суд першої інстанції безпідставно стверджував, що ОСОБА_1 з 3 липня 2017 року по 20 вересня 2017 року не було роз`яснено конституційного права на захист, прав не свідчити проти себе та права мовчати і не доводити свою винуватість, в тому числі шляхом надання речових доказів.
Вказують, що не було здобуто будь-якого доказу того, що слідчий отримав від ОСОБА_1 заяву про те, що він відмовляється користуватися під час давання показань правовою допомогою адвоката, а тому суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що конституційні права ОСОБА_1 під час допиту в якості свідка були порушені.
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого та захисника, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора та представника потерпілого, які заперечували проти задоволення касаційної скарги, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає на наступних підставах.
Мотиви Суду
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення за частиною 2 статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.
Зокрема, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , який керував автобусом БОГДАН А-069.21, реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив п. 1.5, п. 2.3 б) , п. 2.3 д), п. 10.1, п. 16.13. Під час виконання повороту ліворуч з метою подальшого заїзду в тупікове відгалуження дороги, не надав дороги зустрічному транспортному засобу, а саме транспортного засобу «Ford Transit Conneck», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті чого, вчинив зіткнення, що перебуває у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Суд першої інстанції з таким обвинуваченням не погодився та виправдав ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 373 КПК у зв`язку з недоведеністю, що в його діянні є склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК України.
Виправдовуючи ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що показання потерпілого ОСОБА_2 суперечать фактичним обставинам з технічної точки зору, які зафіксовані протоколом огляду місця події від 03 липня 2017 року, є неспроможними і такими, що не відповідають іншим доказам, на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні, інкримінованого йому, кримінального правопорушення.
Суд встановив, що швидкість руху транспортного засобу «Ford Transit Connect», перед початком гальмування, складала приблизно 101…104 км/год. В момент виникнення небезпеки для руху потерпілого, керований ним автомобіль знаходився на відстані 70…71 м. до місця зіткнення.
Суд прийшов до висновку, що в даній дорожній обстановці водій транспортного засобу «Ford Transit Conneck» ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 1.10, 11.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, так як мав технічну можливість запобігти зіткненню з автобусом «БОГДАН» шляхом виконання в робочому режимі зазначених вимог ПДР, своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення, з моменту реагування водієм на небезпеку, при умові руху з допустимою швидкістю на ділянці скоєння ДТП (60 км/год), а тому його дії, з технічного погляду, є причиною дорожньо-транспортної події.
Вказано, що водій ОСОБА_2 в даній дорожній обстановці, мав технічну можливість запобігти зіткненню з автобусом «БОГДАН» шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення з моменту реагування водієм на небезпеку, при умові руху з допустимою швидкістю на ділянці скоєння ДТП (60 км/год), вважаючи, що не доводить винуватість ОСОБА_1 і висновок судово-автотехнічної експертизи N 288а від 11 серпня 2017 року.
Крім того, визнано недопустимим доказом протокол слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_2 від 7 жовтня 2017 року, стверджено про порушення права на захист ОСОБА_1 під час досудового розслідування, взято до уваги показання експерта ОСОБА_3 та в основу вироку покладено показання обвинуваченого ОСОБА_1 , дані висновку судової комісійної транспортно-трасологічної та автотеханічної експертизи N 883/18-22/28493/28494/18-52 від 16 січня 2019 року.
Провівши судове слідство у даному кримінальному провадженні за клопотанням учасників процесу, апеляційний суд не погодився з вказаним виправдувальним вироком суду першої інстанції та ухвалив новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, та йому призначено покарання.
Апеляційним судом визнано доведеним вчинення ОСОБА_1 злочину за наступних обставин.
3 липня 2017 року о 12:00 ОСОБА_1 , рухався по проспекту Грушевського в м. Кам`янець-Подільський, в крайній лівій смузі автодороги Н03 "Житомир - Чернівці", за кермом автобуса «БОГДАН А-069.21», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з технічними несправностями ходової частини, які виразились у комплектації шин з різним типом малюнку протектора на колесах задньої осі, в напрямку від вул. Північної до вул. Черняховського, на перехресті з вул. Чехова, в порушення вимог п. 1.5, п. 2.3 б), п. 2.3 д), п. 10.1 ПДР України.
При цьому, ОСОБА_1 проявив неуважність, не впевнившись в безпеці маневру повороту ліворуч, який він виконує, діючи з необережності, легковажно розраховуючи на запобігання дорожньо-транспортної події, не відмовився від маневрування в обраний момент, не очікуючи проїзду автомобіля «Ford Transit Conneck», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який наближався у зустрічному напрямку, продовжив виконання маневру повороту ліворуч, з метою подальшого заїзду в тупікове відгалуження дороги, в результаті чого вчинив зіткнення з автомобілем останнього.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля «Ford Transit Conneck» реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що небезпечні для життя в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчитися смертю.
Вищевказані порушення правил безпеки дорожнього руху виразилися в тому, що водій автобуса «БОГДАН А-069.21», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 під час виконання повороту ліворуч, не надав дороги зустрічному транспортному засобу, які перебувають у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією та її наслідками.
Апеляційний суд, проаналізувавши докази, які досліджені апеляційним судом з точки зору їх належності та допустимості, дійшов висновку, що підтверджується недотримання ОСОБА_1 вимог п. п. 1.5, 2.3б, 2.3д, 10.1 Правил дорожнього руху України, зміст яких викладено вище, які перебувають в прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням даної ДТП, в результаті якої потерпілому заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Разом з тим, невиконання вимог п. 16.13 ПДР, яке ставилося у провину органами досудового розслідування ОСОБА_1 виключено із об`єму обвинувачення, оскільки винуватість за вказаним пунктом не встановлена апеляційним судом.
Зокрема апеляційний суд вважав, що:
- висновки суду першої інстанції про те, що показання потерпілого ОСОБА_2 не узгоджуються із показаннями обвинуваченого ОСОБА_1 та не містять відомостей, які б вказували на наявність в діях останнього ознак кримінального правопорушення зроблені без належного співвідношення таких показань із іншими доказами кримінального провадження;
- з аналізу показань потерпілого, висновків експертиз від 16 січня 2019 року та від 11 серпня 2017 року, які апеляційний суд визнав належними та допустимими доказами, пояснень експертів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які підтримали свої висновки в судовому засіданні апеляційної інстанції, та досліджених письмових доказів, в їх сукупності, апеляційний суд об`єктивно констатує факт створення водієм ОСОБА_1 перешкоди (небезпеки) іншим учасникам руху, що стало причиною ДТП, в результаті якої у потерпілого ОСОБА_2 було виявлено тяжкі тілесні ушкодження, та достатньо підтверджується причетність до цих наслідків саме обвинуваченого ОСОБА_1 ;
- суд першої інстанції не врахував характер порушень ПДР, допущених обвинуваченим ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_2 , залишив без належної правової оцінки можливість ОСОБА_1 уникнути дорожньо-транспортної події, а також причинний зв`язок між цими порушеннями та наслідками, що настали;
- незважаючи на категоричність відповідей судово-технічної експертизи №288а від 11 серпня 2017 року в частині відсутності технічної можливості запобігти зіткненню з боку потерпілого ОСОБА_2 , без наведення жодних мотивів, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що ОСОБА_2 , в даній дорожній обстановці мав технічну можливість запобігти зіткненню з автобусом "Богдан", шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування із зупинкою автомобіля до місця зіткнення з моменту реагування водієм на небезпеку, при умові руху з допустимою швидкістю;
- стверджено, що невідповідність дій потерпілого ОСОБА_2 правилам дорожнього руху, згідно висновків експертиз від 16 січня 2019 року, не перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали, на що суд першої інстанції не звернув належної уваги та не надав відповідної оцінки вказаним висновкам, умисно допустив вибірковість у дослідженні доказів;