ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2022 року
м. Київ
справа № 761/38780/19
провадження № 51-4910км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючогоБущенка А.П.,суддівАнтонюк Н.О., Шевченко Т.В.,за участю: секретаря судового засідання Манацької І.А.,захисникаМаксимова В.В.,прокурораМатюшевої О.В.,розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу захисника Максимова В.В. на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 серпня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 липня 2021 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя м. Києва,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого частиною 3 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини справи
1. Шевченківський районний суд м. Києва вироком від 25 серпня 2020 року засудив ОСОБА_1 за частиною 3 статті 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі частини 1 статті 71 КК за сукупністю вироків до цього покарання суд приєднав частково невідбуте покарання за вироком Деснянського районного суду м. Києва від 1 лютого 2019 року та остаточно призначив покарання у виді позбавлення волі на строк 4 років 6 місяців.
2. Суд визнав доведеним, що засуджений 12 вересня 2019 року приблизно о 05:50 за допомогою відповідного інструменту проник до приміщення службового кабінету № 8 офісу територіального управління служби судової охорони у м. Києві та Київській області, який розташований на вул. Білоруській, 13 у м. Києві, звідки повторно таємно викрав майно на загальну суму 4013,34 грн, належне ОСОБА_2, після чого залишив місце вчинення злочину і розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
3. Київський апеляційний суд ухвалою від 13 липня 2021 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Вимоги і доводи касаційної скарги
4. У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення і закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 на підставі пункту 3 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
5. Захист зазначає, що належними та допустимими доказами не доведено винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого злочину. Засуджений стверджував, що всі докази у справі є сфальсифікованими, працівники поліції силоміць заштовхали його в автомобіль, побили на задньому сидінні, повісили йому на плечі дві сумки та підкинули до кишені мобільний телефон.
6. Захист вважає недопустимими:
- протокол огляду місця події від 12 вересня 2021 року;
- показання працівників поліції, що є заінтересованими особами;
- протокол затримання та вилучення речей від 12 вересня 2021 року;
- протокол огляду диска з інформацією від ПрАТ "Київстар" від 26 вересня 2018 року;
- протокол огляду ноутбука від 26 вересня 2019 року.
7. Решту доказів, зокрема висновок експертизи, який підтверджує збіг між залишеним на місці події слідом і вилученим у ОСОБА_1 взуттям, захист просить визнати недопустимими як "плоди отруйного дерева".
8. На думку сторони захисту, апеляційний суд, залишивши апеляційну скаргу без задоволення, допущених порушень не усунув, не вмотивував належним чином своїх висновків й ухвалив рішення, яке не узгоджується з положеннями статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників розгляду
9. Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
10. У судовому засіданні захисник підтримав доводи касаційної скарги та просив її задовольнити.
11. Прокурор вважала, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
Оцінка Суду
12. Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скарзі доводи, Суд дійшов висновку, що в задоволенні касаційної скарги належить відмовити.
13. Згідно з положеннями частини 1 статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є лише істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
14. Відповідно до статті 433 КПК Суд не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржених судових рішеннях, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Проте касаційний суд зобов`язаний перевірити в межах доводів, висловлених у касаційних скаргах, чи було додержано судами першої й апеляційної інстанцій процесуальні норми, що регулюють розгляд судами пред`явленого обвинувачення, у тому числі положення, які стосуються оцінки доказів щодо їх належності, допустимості, достовірності, а сукупності доказів - щодо її достатності для висновків суду.
15. Суд переконався, що висновок суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, оціненими відповідно до статті 94 КПК з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, та сукупністю доказів, оціненою з точки зору достатності для прийняття рішення.
16. Відповідно до протоколу затримання за підозрою у вчиненні злочину від 12 вересня 2019 року в ході обшуку затриманого засудженого було вилучено ноутбук та інші речі, що підтверджується відеозаписом затримання та особистого обшуку засудженого. Під час огляду ноутбука слідчий виявив архів фотознімків із зображенням потерпілого та документацію територіального управління судової охорони у м. Києві та Київській області. Крім того, висновок експерта від 30 вересня 2019 року підтверджує, що слід від підошви взуття, вилучений під час огляду місця вчинення злочину, відповідає взуттю, вилученому у засудженого під час особистого обшуку, а згідно з інформацією від ПрАТ "Київстар" вилучений у ОСОБА_1 телефон на час вчинення злочину перебував у ретрансляційній зоні місця вчинення злочину. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів оцінку цих фактів судами попередніх інстанцій.
17. Суд зазначає, що заперечення сторони захисту щодо допустимості та належності протоколу огляду місця події від 12 вересня 2019 року, показань свідків та інших доказів (див. пункт 6) насправді стосуються достовірності цих доказів. У скарзі не міститься будь-яких доводів щодо порушення правил їх допустимості; ці докази є очевидно належними в значенні статті 85 КПК. Суд нагадує, що вирішення питання достовірності доказів і їх достатності для встановлення факту, на доведення якого вони надані, є перш за все задачею судів попередніх інстанцій.