Постанова
Іменем України
01 липня 2022 року
м. Київ
справа № 700/309/20
провадження № 61-11769св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, товариство з обмеженою відповідальністю «Наше Зерно Плюс», державний реєстратор Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року в складі судді Бесараб Н. В. та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року в складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Карпенко О. В., Єльцова О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , товариства з обмеженою відповідальністю «Наше Зерно Плюс» (далі - ТОВ «Наше Зерно Плюс»), державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А. про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 19 липня 2019 року звернувся до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням у якому просив надати йому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,38 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360.
Це клопотання зареєстроване в головному управлінні Держгеокадастру у Черкаській області 02 серпня 2019 року за вх. № Т-5743/0/94-19.
За результатами розгляду клопотання головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3053/14-19-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованого розміру 2,0 га.
У зв`язку із цим ОСОБА_1 через свого представника, уклав договір з сертифікованим інженером-землевпорядником фізичною особою-підприємцем Бондаренко А. О. на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Після розробки, проєкт землеустрою погоджений експертом державної експертизи Більською С. І. , відповідно до висновку від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19.
Через управління надання адміністративних послуг 16 грудня 2019 року позивач подав заяву до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з проханням затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,38 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області. До заяви долучив витяг з Державного земельного кадастру та погоджений проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
За результатами розгляду заяви головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 02 січня 2020 року № 23-50/14-20-СГ, яким відмовило позивачу у затвердженні проєкта землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360 у власність з тих підстав, що іншим наказом уже затверджено проєкт землеустрою та передано у власність третій особі цю земельну ділянку.
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що згідно з рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50635586 від 14 січня 2020 року, земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360, зареєстрована на праві власності за ОСОБА_5 , номер запису про право власності: 35021499. Підставою для реєстрації права власності став наказ головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6727/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення».
З цієї ж інформаційної довідки позивач дізнався, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50816830 від 24 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право - право оренди ТОВ «Наше Зерно Плюс» (орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360, номер запису про інше речове право: 35191395; підставою для виникнення права оренди зазначено договір оренди землі б/н від 20 січня 2020 року.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 з відповідною заявою звернувся раніше, ніж відповідач ОСОБА_2 , а також те, що його дії щодо оформлення земельної ділянки були проведені з дотриманням вимог законодавства, то відповідач головне управління Держгеокадастру у Черкаській області фактично надав необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки іншій особі, що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України.
На підставі викладеного позивач просив суд:
Визнати незаконним та скасувати наказ головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-50/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір - 3,38 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0360, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Визнати незаконним та скасувати наказ головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6727/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,38 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0360, із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50635586 від 14 січня 2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360 за ОСОБА_2 та визнати припиненим право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 14 січня 2020 року, запис за номером 35021499.
Визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Наше Зерно Плюс», об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 1,38 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0360, розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50816830 від 24 січня 2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360 за ТОВ «Наше Зерно Плюс» та визнати припиненим право оренди ТОВ «Наше Зерно Плюс» на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360, яке зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24 січня 2020 року, запис за номером 35191395.
Зобов`язати головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проєкта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки - 1,38 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0360, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-50/14-20-СГ «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проєкта землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області, розмір земельної ділянки 1,38 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0360, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, та надання цієї земельної ділянки у власність.
Визнано незаконним та скасовано наказ головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року № 23-6727/14-19-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення», яким затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,38 га, (кадастровий номер 7122887600:03:001:0360) із земель сільськогосподарського призначення державної власності із зміною цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50635586 від 14 січня 2020 року, про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360 за ОСОБА_2 .
Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Наше Зерно Плюс», об`єктом оренди за яким є земельна ділянка площею 1,38 га, кадастровий номер 7122887600:03:001:0360, що розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50816830 від 24 січня 2020 року, про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360 за ТОВ «Наше Зерно Плюс».
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням досліджених письмових доказів та послідовності надання заяв громадянами про надання земельної ділянки, дати прийняття і періодичності прийняття оскаржених наказів, головне управління Держгеокадастру у Черкаській області діяло свідомо недобросовісно, чим порушило права позивача. Оскільки право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі незаконного правовстановлюючого документа, рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку підлягає скасуванню. З часу внесення запису про скасування державної реєстрації права власності, відповідне право власності вважається припиненим, а тому інші вимоги є передчасними. Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки, як орендодавець, не маючи на неї права, тому є підстави для визнання договору недійсним та для скасування державної реєстрації права оренди.
Зважаючи на те, що суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, суд першої інстанції вважав, що позовна вимога про зобов`язання головного управління Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проєкта землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки та надання цієї земельної ділянки у власність, задоволенню не підлягає.
Постановою Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Іванишина О. О. залишено без задоволення, а рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком місцевого суду, зазначив, що як ОСОБА_1 та і ОСОБА_2 вчинені визначені земельним законодавством дії, спрямовані на отримання земельної ділянки в порядку безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам, які були послідовними, своєчасними, добросовісними, майже одночасними, та здійснені з дотриманням вимог законодавства. Проте, поведінка головного управління Держгеокадастру у Черкаській області не є добросовісною з огляду на те, що йому було відомо про наміри отримання спірної земельної ділянки кількох осіб.
Необґрунтовано зволікаючи із розглядом та затвердженням проєкту землеустрою, наданого позивачем на затвердження 19 грудня 2019 року, тобто раніше за ОСОБА_2 , яку остання подала 20 грудня 2019 року, головне управління Держгеокадастру у Черкаській області безпідставно відмовило ОСОБА_1 у його затвердженні, і в той же час затвердило проєкт щодо цієї земельної ділянки - ОСОБА_2 . Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області фактично надало необґрунтовану перевагу у відведенні земельної ділянки ОСОБА_2 , що є порушенням конституційного права на рівність перед законом, гарантованого статтею 24 Конституції України. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування оскаржуваних наказів.
Оскільки ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку (яка є предметом оскаржуваного договору оренди) з порушенням вимог чинного законодавства, і на підставі наказу, який є незаконним, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог у частині визнання оскарженого договору оренди землі недійсним. У зв`язку із незаконністю наказів головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про передачу у власність земельної ділянки та недійсністю договору оренди землі, для відновлення попереднього становища та повернення земельної ділянки до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 та про державну реєстрацію прав оренди на спірну земельну ділянку за ТОВ «Наше Зерно Плюс». Правильне застосування норм права місцевим судом є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення. Суд апеляційної інстанції підстав для задоволення апеляційної скарги не встановив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13 липня 2021 року представник ОСОБА_2 - Іванишин О. О. надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лисянського районного суду Черкаської області від 03 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 05 травня 2021 року, і витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій під час розгляду справи неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 116, 118, 122, 186-1 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Суди не врахували висновки щодо застосування зазначених норм матеріального права, яких дійшов Верховний Суд у постановах від 27 жовтня 2020 року у справі № 686/24410/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 570/4524/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 472/1282/17, від 04 вересня 2019 року у справі № 527/2036/18, від 06 березня 2019 року у справі № 1640/2594/18, від 24 січня 2020 року у справі № 316/979/18, від 30 серпня 2019 року у справі № 817/586/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.
ОСОБА_1 у порівнянні з ОСОБА_2 допустив свідоме зволікання з розробкою та поданням на затвердження свого проєкту, у зв`язку з чим цілком міг очікувати, що спірну ділянку у власність буде надано у власність іншій особі. Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_2 першою пройшла всі визначені законом етапи порядку безоплатної приватизації спірної земельної ділянки та раніше за позивача звернулася до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження погодженого проєкту землеустрою та передачу їй у власність спірної земельної ділянки, тобто отримала легітимні очікування на отримання цієї ділянки у власність.
Суди внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, належним чином не дослідивши докази, порушуючи норми процесуального права, дійшли помилкового висновку про набуття ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 першочергового права на отримання у власність спірної земельної ділянки, що нібито було порушено оскарженими наказами головного управління Держгеокадастру у Черкаській області. На думку заявника, задоволення позовних вимог пред`явлених до державного реєстратора є безпідставним, оскільки останній є неналежним відповідачем.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Позиція інших учасників
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 19 липня 2019 року звернувся до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області із клопотанням у якому просив надати йому дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,38 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360.
Це клопотання зареєстроване в головному управлінні Держгеокадастру у Черкаській області 02 серпня 2019 року за вхідним № Т-5743/0/94-19.
За результатами розгляду клопотання головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 16 серпня 2019 року № 23-3053/14-19-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованого розміру 2,0 га.
Наказом головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 16 серпня 2019 року № 23-3024/14-19-СГ надано відповідачу ОСОБА_2 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність, розташованої в адміністративних межах Хижинської сільської ради, Лисянського району, Черкаської області за межами населеного пункту орієнтовного розміру 2,0 га.
Згідно реєстраційних номерів вказаних наказів, в один день головне управління Держгеокадастру у Черкаській області спочатку надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_2 , а потім - ОСОБА_1 , хоча ОСОБА_1 першим подав відповідну заяву ( ОСОБА_1 подав заяву 02 серпня 2019 року, а відповідач ОСОБА_2 - 13 серпня 2019 року).
ОСОБА_1 уклав договір з сертифікованим інженером-землевпорядником фізичною особою-підприємцем Бондаренко А. О. на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Розроблений проєкт землеустрою погоджений експертом державної експертизи Більською С. І. , відповідно до висновку від 08 листопада 2019 року № 15050/82-19.
16 грудня 2019 року через управління надання адміністративних послуг ОСОБА_1 звернувся із заявою до головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,38 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області.
Зазначена заява отримана та зареєстрована у головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області 19 грудня 2019 року за вхідним номером Т-9927/0/94-19, що підтверджується відміткою на заяві.
Наказом головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 02 січня 2020 року № 23-50/14-20-СГ, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки кадастровий номер 7122887600:03:001:0360, оскільки наказом головного управління Держгеокадастру у Черкаській області затверджено проєкт землеустрою та передано у власність цю земельну ділянку іншій особі.
Підставою для відмови у задоволенні цієї заяви було те, що головне управління Держгеокадастру у Черкаській області видало наказ від 28 грудня 2019 року № 23-6770/14-19-СГ, яким земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360 передано у власність іншій особі, а саме, відповідачу ОСОБА_2 . Цей наказ видано на підставі заяви ОСОБА_2 , яка була зареєстрована в головному управлінні Держгеокадастру у Черкаській області 20 грудня 2019 року за номером З-10053/0/94-19, тобто, після реєстрації аналогічної заяви позивача.
Із інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 31 січня 2020 року № 198454020 видно, що 14 січня 2020 року рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б. А., індексний номер: 50635586 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360 за ОСОБА_2 , номер запису про право власності: 35021499. Підставою для реєстрації права власності є наказ головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення від 28 грудня 2019 року № 23-6727/14-19-СГ.
Даною інформаційною довідкою також підтверджено, що державним реєстратором виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопою Б. А. прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 50816830 від 24 січня 2020 року, яким зареєстровано інше речове право - право оренди ТОВ «Наше Зерно Плюс» (орендар) на земельну ділянку з кадастровим номером 7122887600:03:001:0360, номер запису про інше речове право: 35191395; підставою для виникнення права оренди є договір оренди землі б/н від 20 січня 2020 року.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Як видно із касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій, визначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України оскаржуються на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 4 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.
За статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Частинами першою, другою статті 78 ЗК України визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.
Частиною першою статті 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до пункту «а» частини третьої статті 22 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з пунктом «в» частини третьої статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту «б» частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 га.