Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 274/4944/20
провадження № 61-393св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - комунальне підприємство "Бердичівтеплоенерго",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року в складі колегії суддів: Талько О. Б., Коломієць О. С., Трояновської Г. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 році ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до комунального підприємства "Бердичівтеплоенерго" про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року, повернуто особі, яка її подала.
Постановляючи ухвалу, апеляційний суд виходив із того, що вона містить образливе висловлювання на адресу судді суду першої інстанції, яке не відповідає стилю спілкування у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо). Такий виклад апеляційної скарги є виявом неповаги до суду, що суперечить основним засадам (принципам) цивільного судочинства, а також його завданню, а тому колегія суддів прийшла до висновку, що подання такої скарги є зловживанням заявником його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
03 січня 2022 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року.
У касаційній скарзі він просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року і передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальнення доводів касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги є безпідставними. В поданій апеляційній скарзі відсутні лайливі або інші нецензурні слова та висловлювання щодо судді Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакової Т. Б. Зазначені суддею апеляційного суду Талько О. Б. в ухвалі твердження про наявність в апеляційній скарзі образливих та лайливих слів є надуманими і уявою судді. Прикладів такого висловлення в ухвалі не зазначено. Всі висловлювання були цитуванням відомих політиків та народних депутатів України щодо їх думки про теперішніх корупційних суддів, які ухвалюють незаконні рішення і вчиняють "суддівське свавілля" по відношенню до людей, які звертаються до суду за захистом своїх прав.Оскаржувана ухвала апеляційного суду жодним чином не мотивована та порушує право позивача на апеляційне оскарження.
Касаційна скарга подана на підставі порушення норм процесуального права (абзац 6 частини другої статті 389 ЦПК України).
Позиція іншого учасника справи
Відзив на касаційну скаргу у визначений судом строк до суду не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із абзацом 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У статті 400 ЦПК України зазначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права та застосовує засади судочинства, серед яких забезпечення права на апеляційний перегляд справи, розумні строки розгляду справи судом.
Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою ЄСПЛ у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі "Delcourt v. Belgium" від 17 січня 1970 року та § 65 рішення ЄСПЛ у справі "Hoffmann v. Germany" від 11 жовтня 2001 року).
ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Так, у рішенні у справі "Скорик проти України" від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України.
Відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 ЦПК України, застосовуються положення статті 185 ЦПК України.
Згідно зі статтею 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху із зазначенням недоліків позовної заяви, способом і строком їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За частиною третьою статті 185 ЦПК України якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Як видно із матеріалів справи, ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до КП "Бердичівтеплоенерго" про відшкодування майнової та моральної шкоди залишено без розгляду.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 23 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 22 червня 2021 року, повернено особі, яка її подала.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив із наявності у апеляційній скарзі ОСОБА_1 образливого висловлювання на адресу судді суду першої інстанції (Большакової Т. Б.), яке не відповідає стилю спілкування у діловому мовленні. Такий виклад апеляційної скарги є виявом неповаги до суду, та як наслідок - подання такої скарги є зловживанням заявником ( ОСОБА_1 ) його процесуальним правом. Тому в силу вимог частини третьої статті 44 ЦПК України ці обставини є підставою для повернення апеляційної скарги.
Такі висновки апеляційного суду є обґрунтованими враховуючи таке.