Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 523/10871/17
провадження № 61-11949св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - Одеська міська рада,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одесі,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Одеської міської ради на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2019 року у складі судді Шепітко І. Г. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 червня 2021 року у складі колегії суддів: Цюри Т. В., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог скарги
У липні 2017 року Одеська міська рада звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Четверта Одеська державна нотаріальна контора, правонаступником якої є Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одесі, про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право на спадщину за законом, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , після смерті якої відкрилася спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 .
У передбачений законодавством строк заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_1 , посилаючись на те, що вона є двоюрідною сестрою спадкодавця.
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 14 червня 2016 року у справі № 523/4794/16-ц встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з померлою ОСОБА_3 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.
На підставі судового рішення ОСОБА_1 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2016 року, згідно з яким вона є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 .
Одеська міська рада вказувала, що ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року у справі № 523/4794/16-ц апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 червня 2016 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду, оскільки із заяви вбачається спір про право.
Зазначала, що оскільки ОСОБА_1 не мала права на спадкування, тому на підставі статті 1301 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) свідоцтво про право на спадщину, видане ОСОБА_1 , підлягає визнанню недійсним.
Територіальна громада міста Одеси є правонаступником відумерлого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , при цьому на Одеську міську раду законодавством покладено обов`язок визнання цієї спадщини відумерлою в судовому порядку.
11 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування спірної квартири.
Виходячи з викладеного та з урахуванням зміни предмета позову, Одеська міська рада просила задовольнити позовні вимоги та визнати спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка складається з квартири АДРЕСА_1 , відумерлою, визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 липня 2016 року, видане ОСОБА_1 , витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради квартиру АДРЕСА_1 , скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 липня 2016 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 серпня 2016 року.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2019 року відмовлено Одеській міській раді у задоволенні позову.
Суд першої інстанції виходив із того, що вимоги Одеської міської ради про визнання спадщини відумерлою є безпідставними та недоведеними. Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса у передбачений законодавством строк звернулась ОСОБА_1 , яка є двоюрідною сестрою спадкодавця та від спадщини не усунена, її право на спадщину як спадкоємця п`ятої черги за законом не спростовано, що свідчить про наявність спадкоємця за законом.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 червня 2021 року апеляційну скаргу Одеської міської ради залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції, що після смерті спадкодавця ОСОБА_3 у передбачений законодавством строк до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_1 , яка не усунена від прийняття спадщини, тому безпідставними є вимоги позивача про визнання спадщини відумерлою.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивач не надав доказів, що ОСОБА_1 усунута від права на спадкування, не прийняла спадщину або відмовилася від її прийняття.
Після смерті спадкодавця ОСОБА_3 право на спадкування має ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем п?ятої черги за законом та вживає заходи щодо оформлення права власності на спадкове майно й не вичерпала передбачених законодавством правових механізмів реалізації своїх прав на прийняття спадщини.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі Одеська міська рада просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень Одеська міська рада послалася на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та зазначала, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №127/25681/17 (провадження № 61-17918св19), від 02 вересня 2020 року у справі № 755/12071/18 (провадження № 61- 22588св19).
Крім того, підставою касаційного оскарження заявник вказав пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, пункт 5 частини першої статті 411 ЦПК України та зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, зокрема розглянув справу за відсутності представника позивача, який не був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, чим порушив процесуальні права Одеської міської ради та принципи рівності і змагальності в судовому процесі, що є складовою права на справедливий суд та фактично не надав останній можливості в процесі судового засідання захистити свої права та інтереси.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що судове рішення, яке стало підставою для отримання ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом, скасовано, тобто остання не мала права на спадкування після смерті ОСОБА_3 , та не повинна була успадкувати спірне майно, тому таке свідоцтво підлягає скасуванню на підставі статті 1301 ЦК України.
Договір дарування спірного нерухомого майна укладений ОСОБА_1 без відповідної правової підстави, тому такий правочин не може створювати будь-яких правових наслідків, а майно підлягає витребуванню в особи-набувача цього майна.
Позовні вимоги Одеської міської ради відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), зокрема рішенням у справах: «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Allianct Limited проти України» від 23 січня 2014 року, яким напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: чи можна вважати втручання законним, чи переслідує воно «суспільний» інтерес, чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.
Враховуючи єдність та дотримання всіх критеріїв, втручання в право власності шляхом витребування майна є доцільним та пропорційним.
Оскільки судове рішення про встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_3 скасовано, інші спадкоємці після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини не зверталися, тому територіальна громада за місцем відкриття спадщини, зокрема Одеська міська рада, є правонаступником спадщини та цивільним законодавством наділена правом звернення до суду з позовом про визнання такої спадщини відумерлою.
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 липня 2021 року поновлено Одеській міській раді строк на касаційне оскарження рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 12 липня 2019 року та постанови Одеського апеляційного суду від 07 червня 2021 року, відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано цивільну справу з Суворовського районного суду міста Одеси.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 18 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції (т. 1, а. с. 8).
Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
10 листопада 2014 року до Четвертої Одеської державної нотаріальної контори, правонаступником якої є Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одесі, надійшла заява ОСОБА_1 про прийняття спадщини, оскільки остання є двоюрідною сестрою спадкодавця (т. 1, а. с. 9).
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 14 червня 2016 року у справі № 523/4794/16-ц задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 постійно проживала однією сім`єю із ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини у квартирі АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 10-11).
27 липня 2016 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою, правонаступником якої є Суворовська державна нотаріальна контора у місті Одесі, ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, як особі, яка проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з 2/3 часток квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 12).
11 серпня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір дарування, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність ОСОБА_2 майно (дарунок), а саме: 2/3 частки квартири АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 141).
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року у справі № 523/4794/16-ц апеляційну скаргу Одеської міської ради задоволено частково, рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 14 червня 2016 року скасовано, заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишено без розгляду (т. 1, а. с. 13-14).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Одеської міської ради підлягає задоволенню частково.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відмовляючи у задоволенні позову Одеської міської ради, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, позивач не довів обставини, на які посилався, як на підставу своїх вимог, а саме, що у померлої ОСОБА_3 відсутні спадкоємці. Відповідач ОСОБА_1 вчасно звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , від прийняття спадщини її не усунено та її право на спадщину як спадкоємця п`ятої черги за законом не спростовано.
Натомість Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, враховуючи наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 1277 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов?язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.
За змістом частин третьої статті 1277 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Згідно із статтею 278 ЦПК України суд ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді за місцем відкриття спадщини, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття.
Відповідно до статті 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
У частині першій статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Отже, законом на орган місцевого самоврядування покладе