Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 175/4262/20
провадження № 61-15297св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О, Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року у складі судді Новік Л. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 29 червня 2021 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") про відшкодування моральної шкоди за акт дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист від неправомірних обмежень, права на участь у культурному житті шляхом здійснення творчої діяльності, що розпочався 01 грудня 2017 року і продовжується далі та призвів до душевних страждань та суттєвого погіршення творчих здібностей.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 11 січня 2021 року у відкритті провадження відмовив.
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив з того, що підстави позову у цій справі охоплюються підставами позову у справі № 175/685/17-ц, обидві справи мають той самий предмет, а доповнення його новими обставинами (відповідач завдав душевних страждань та суттєво погіршив творчі здібності у формі втрати здатності створювати зображення гладіолусів та передати у власність грошові кошти в сумі 8 000 000,00 дол. США) при збереженні в ньому первісних обставин, норм матеріального чи процесуального права не є зміною предмета або підстав позову.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Дніпровський апеляційний суд постановою від 29 червня 2021 року ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 11 січня 2021 року залишив без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року провадження у справі № 175/685/17-цміж тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав закрито.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 вересня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційну скаргу ОСОБА_1, мотивує тим, що суди порушили право позивача:
- на користування захистом моральних і матеріальних інтересів, що виникають у зв`язку з твором "Yellow Tulip of Anton Brauwers";
- на визнання та захист Україною в суді індивідуально-особистісного походження його творчих здібностей до створення зображень гладіолусів як реалізації права на вільний вибір форм та способів прояву індивідуальності; право позивача на повагу до його гідності та честі у зв`язку з його авторством твору "Yellow Tulip of Anton Brauwers";
- перешкоджати будь-якому посяганню на цей твір, здатному завдати шкоди честі та гідності автора шляхом ігнорування судом факту існування твору "Yellow Tulip of Anton Brauwers" та правових наслідків існування цього твору;
- на захист Україною в суді його творчих здібностей до створення зображень гладіолусів від знеособлення судом цих предметно визначених творчих здібностей автора як реалізації його права на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності;
- пріоритет ICESCR над актами законодавства України;
- принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
Вважає, що суд апеляційної інстанції завдав йому шкоду постановою від 29 червня 2021 року, у якій використав як підстави за нормою пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України юридично невизначену норму-дефініцію "той самий предмет і з тих самих підстав".
На його думку, суди попередніх інстанцій, розглядаючи справу, не врахували рішення Європейського суду з прав людини у справі "Санді Таймс проти Сполученого Королівства № 1" від 26 квітня 1979 року, у якому зазначено, що норма не може розглядатися, як право, якщо її не сформульовано з достатнім ступенем точності, що дає змогу громадянинові регулювати свою поведінку.
ПАТ "Укртелеком" у листопаді 2021 року надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 30 листопада 2020 року до Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ "Укртелеком" про відшкодування моральної шкоди за акт дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист від неправомірних обмежень, права на участь у культурному житті шляхом здійснення творчої діяльності, що розпочався 01 грудня 2017 року і продовжується далі, та призвів до душевних страждань та суттєвого погіршення творчих здібностей.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 175/4262/20 її передано для розгляду судді Озерянській Ж. М.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2020 року задоволено самовідвід судді Озерянської Ж. М. Справу передано для повторного розподілу між суддями Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області в порядку, передбаченому частиною третьою статті 14 ЦПК України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 175/4262/20 її передано для розгляду судді Новік Л. М.
У провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебувала справа № 175/685/17 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укртелеком" про відшкодування моральної шкоди, завданої актом дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист споживача, права на захист від неправомірних обмежень, що призвело до втрати творчих здібностей.
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 05 серпня 2019 року провадження у справі № 175/685/17 закрив.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 12 листопада 2019 року скасував ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року, справу направив для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Верховний Суд постановою від 02 грудня 2020 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2019 року скасував, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року залишив в силі.
У цивільній справі № 175/4262/20 предметом позову є "відшкодування моральної шкоди за акт дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист від неправомірних обмежень, права на участь у культурному житті шляхом здійснення творчої діяльності, що розпочався 01 грудня 2017 року і продовжується далі, та призвів до душевних страждань та суттєвого погіршення творчих здібностей".
У цивільній справі № 175/685/17-ц предметом позову є "відшкодування моральної шкоди, завданої актом дискримінації права на захист споживача, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист споживача, права на захист від неправомірних обмежень, що призвело до втрати творчих здібностей".
Підставою обох позовів є направлення рахунків-актів в межах єдиного Договору про надання телекомунікаційних послуг.
Підстави позову у справі № 175/4262/20 охоплюються підставами позову у справі № 175/685/17-ц, а отже, в провадженні Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа № 175/4262/20 зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області ухвалою від 11 січня 2021 року відмовив у відкритті провадження у справі № 175/4262/20 відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, а саме рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є абзац другий частини другої статті 389 ЦПК України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, встановивши, що ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05 серпня 2019 року провадження у справі № 175/685/17-ц між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав закрито, на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України відмовив у відкритті провадження у справі № 175/4262/20.
Колегія суддів погоджується із висновком судів, враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.
Необхідність застосування вказаної норми зумовлена неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову.
У постанові від 09 вересня 2020 року у справі № 520/18820/19 (провадження № 61-2294св20) Верховний Суд дійшов висновку про те, що критеріями відмови у відкритті провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України є: наявна тотожність спірних правовідносин (спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, у різних цивільних справах) та судове рішення по тотожній справі, що набрало законної сили.
При цьому критерій тотожності підлягає оцінці тільки після набрання відповідного рішення законної сили.
Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) дійшла висновку про те, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає, крім цього, і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.