Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 761/6800/16-ц
провадження № 61-10649св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс Плюс», Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, Київська міська державна адміністрація, Головне управління з державного нагляду у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту у місті Києві, Головне управління Державної санітарної епідеміологічної служби у м. Києві, Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Шевцової Олени Володимирівни в інтересах ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2020 року у складі колегії суддів Саліхова В. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб: Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлосервіс Плюс» (далі - ТОВ «Житлосервіс Плюс»), Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві, Київської міської державної адміністрації, Головного управління з державного нагляду у сфері пожежної, техногенної безпеки та цивільного захисту у м. Києві, Головного управління Державної санітарної епідеміологічної служби у м. Києві, Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища, про усунення порушення та приведення майна у попередній стан.
Позов мотивував тим, що позивач є власником квартири АДРЕСА_1 . З квітня 2015 року на зовнішній стіні квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на чотирнадцятому поверсі та належить на праві власності відповідачу, розпочато самовільне будівництво конструкції (балкону/лоджії).
Позивач вважав, що будівництво конструкції є незаконним та вона підлягає демонтажу на тій підставі, що відсутня згода на зведення такої конструкції та відповідна дозвільна та проектна документація.
Зведена конструкція порушує права та інтереси інших співмешканців багатоквартирного будинку та ставить під загрозу їх життя та здоров`я. Крім того, зведена конструкція призвела до погіршення цілісного і зовнішнього вигляду фасаду будинку, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту мешканців квартири.
Позивач просив зобов`язати відповідача протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили демонтувати конструкцію на зовнішній стіні квартири АДРЕСА_2 , та повернути фасад будинку у попередній стан.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 17 жовтня 2017 року у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що в судовому засіданні не було встановлено, які роботи проводились відповідачем в її квартирі, суд позбавлений можливості встановити повно та об`єктивно всі обставини справи та суду не надано доказів, що внаслідок проведення робіт відповідачем були порушені чи порушуються права позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Київський апеляційний суд постановою від 16 червня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року скасував та ухвалив нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнив.
Зобов`язав ОСОБА_2 протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили демонтувати конструкцію балкону до квартири АДРЕСА_3 , та повернути фасад будинку у попередній стан.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 157,52 грн та 16 016,00 грн витрат, пов`язаних з проведенням експертизи.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що оцінюючи всі зібрані докази у своїй сукупності, матеріали справи, враховуючи порушення відповідачем вимог житлового та містобудівного законодавства, а також інтересів співвласника багатоквартирного будинку, неотримання дозволу на проведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку, є підстави для задоволення позову.
Суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи, а саме відсутність дозвільних документів на перепланування, втручання в несучі конструктивні елементи житлового будинку, порушення прав позивача, у зв`язку з чим дійшов неправильних висновків з порушенням норм матеріального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, адвокат Шевцова О. В. в інтересах ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження адвокат Шевцова О. В. в інтересах ОСОБА_2 зазначає:
застосування норми права без урахування судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування статті 376 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 753/6914/15-ц, від 31 січня 2019 року у справі № 309/3989/14 та від 18 квітня 2018 року у справі № 757/9131/15-ц; висновку щодо застосування статті 383 ЦК України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 646/4626/17.
Адвокат Шевцова О. В. в інтересах ОСОБА_2 мотивувала касаційну скаргу тим, що вирішуючи позови про знесення самовільно збудованих (прибудованих, надбудованих) балконів, мансард, горищ тощо у багатоповерхових багатоквартирних будинках, необхідно враховувати, що положення статті 376 ЦК України до цих правовідносин застосовуються лише у випадку, коли квартира в такому будинку розташована на першому поверсі й власник здійснив прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки; квартира ОСОБА_2 розташована на 14-му поверсі багатоквартирного будинку, а не на першому - відповідно підстави для застосування судом статті 376 ЦК України відсутні;
суд апеляційної інстанції не врахував висновок експертів у частині встановлення ними відсутності зауважень у дотриманні вимог пожежної безпеки та санітарно-технічних вимог нормативних документів до конструкції влаштованого балкону відповідача; суд не врахував висновок експертів про те, що на час візуально-інструментального обстеження ознак пошкоджень поверхні стін, поверхні фасаду, в тому числі ознак, які могли б вплинути на технічний стан будинку, в місці влаштування балкону не спостерігається;
доказів небезпечності або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку матеріали справи не містять;
позивач не надав суду доказів того, яким чином реконструкція балкону призвела до порушень його прав чи прав власників інших квартир у багатоквартирному будинку і які саме його права порушені;
вимоги позивача щодо приведення майна до попереднього стану шляхом фактичного демонтажу балкону є передчасними та необґрунтованими, оскільки вони є похідними від визнання реконструкції самочинною, і задоволення таких вимог суперечитиме інтересам мешканців будинку;
апеляційний суд неправильно розрахував розмір витрат, які підлягають стягненню, пов`язаних із проведенням експертизи, оскільки з відповідача стягнуто витрати за проведення експертизи в сумі 16 016,00 грн, однак ухвалою суду від 31 січня 2018 року про призначення експертизи такі витрати покладено порівну на обидві сторони.
У вересні 2020 року Київська міська державна адміністрація звернулася до Верховного Суду з письмовими поясненнями.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди установили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 25 вересня 2012 року.
ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08 травня 2015 року.
У листі від 31 грудня 2015 року № 10126-103/3112/10 Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві повідомив, що Департамент не реєстрував дозвільних документів, які б надавали право на виконання підготовчих і будівельних робіт, а також не приймав об`єкт в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_4 . Крім того, оскільки не було надано доступу до квартири, представники Департаменту не мали можливості провести перевірку відповідно до пункту 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 травня 2011 року № 553 (т. 1, а. с. 9).
Комісія ТОВ «Житлосервіс Плюс» 13 вересня 2016 року склала акт про те, що з квітня 2015 року виявлено факт проведення будівельних робіт на 14-му поверсі квартири АДРЕСА_2 на зовнішній стіні будинку власником помешкання - ОСОБА_2
ТОВ «Житлосервіс Плюс» у листі від 19 вересня 2016 року № 19.09/1 зазначило про те, що ОСОБА_2 21 жовтня 2015 року звернулась до ТОВ «Житлосервіс Плюс» із заявою, в якій просила надати дозвіл на проведення будівельних робіт зі спорудження балкону, на який отримала відмову. Відповідачу роз`яснили, що будівництво може бути розпочато виключно після розроблення відповідної проектної документації, отримання погодження Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції м. Києва та сусідів у будинку АДРЕСА_5 .
За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 06 березня 2020 року № 3788/18-43/3789/18-44 наданий висновок експерта, відповідно до якого вказати про відповідність влаштованої конструкції балкону до кімнат квартири АДРЕСА_3 технічним нормам, вимогам державних норм (ДБН) та іншим стандартам з питань будівництва за результатами дослідження не вбачається можливим, оскільки робоча документація надана на дослідження не в повному обсязі, розроблена з відхиленням від пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 9.1, 9.2, 9.3 вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (чинні з 01 жовтня 2014 року).
За результатами дослідження зауважень щодо дотримання вимог у частині пожежної безпеки та санітарно-технічних вимог нормативних документів до конструкції влаштованого балкону не встановлено.
Акти обстежень щодо технічного стану конструктивних елементів житлового будинку на АДРЕСА_5 , зокрема стіни в місці влаштування балкону до квартири АДРЕСА_6 на 14-му поверсі, як до початку робіт з реконструкції, так і до закінчення в матеріалах справи відсутні.
Відповідно, вказати про вплив влаштованої конструкції балкону до квартири АДРЕСА_6 на 14-му поверсі на технічний стан житлового будинку на АДРЕСА_5 не вбачається можливим.
На час обстеження ознак пошкоджень поверхні стін, поверхні фасаду, в тому числі пошкоджень, які могли б вплинути на технічний стан будинку в зв`язку з влаштуванням конструкції балкону в місці його розташування, не спостерігається.
З технічної точки зору демонтувати конструкцію балкону, влаштовану до квартири АДРЕСА_6 , без нанесення пошкоджень конструктивним елементам будинку АДРЕСА_7 можливо за умови розроблення відповідної проектної документації (яка повинна передбачати, на основі проведених розрахунків, комплекс необхідних заходів, спрямованих на збереження стану конструкцій, при якому вони здатні виконувати задані функції з параметрами, що вказані у вимогах технічної документації) та організації і проведення будівельних робіт відповідно до розробленої проектно-кошторисної документації.
Розробка проектно-кошторисної документації, а також погодження документації у встановленому законом порядку з відповідними службами і установами, не належить до діяльності Київського НДІ судових експертиз.
Виконані роботи з влаштування балкону, яким на час проведення обстеження обладнано кімнати дворівневої квартири АДРЕСА_3 , за видом та складом виконаних робіт належать до робіт з реконструкції.
Оскільки робоча документація на об`єкт реконструкції «Улаштування балкону в дворівневій квартирі АДРЕСА_2 », замовником якої є ОСОБА_2 , надана в неповному обсязі та розроблена з відхиленням від пунктів 4.1, 4.2, 4.3, 9.1, 9.2, 9.3 вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво (чинні з 01 жовтня 2014 року), то вказати про відповідність виконаних робіт з улаштування балкону до кімнат квартири АДРЕСА_8 робочій документації не вбачається можливим (т. 4, а. с. 86-101).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
У статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У частині першій статті 177 ЖК Української РСР визначено, що громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, обережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на садових клітках та в інших місцях загального користування.
Відповідно до статті 152 ЖК Української РСР виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
У статті 179 ЖК Української РСР передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.
У пункті 4 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, визначено, що власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на: переобладнання та перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Відповідно до пункту 1.4. Правил утримання жилих будинків та прибудинкової території, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76 (далі - Правила № 76), переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.
Пункт 1.4.4 Правил № 76 передбачає, що переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що призводять до порушення тривкості або руйнації несучих конструкцій будинку, погіршення цілісності і зовнішнього вигляду фасадів, порушення вимог протипожежної безпеки та засобів протипожежного захисту, не допускається. Перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, що погіршує умови експлуатації і проживання всіх або окремих громадян у будинку або квартирі, не допускається.
Згідно з пунктом 1.4.5 Правил № 76 для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи: копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення; копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку; проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку; згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.
Водночас згідно з пунктом 1.4.6 Правил № 76 власник, наймач (орендар) жилого будинку, жилого чи нежилого у жилому будинку приміщення, що припустив самовільне переобладнання або перепланування, що призводить до порушення конструктивних елементів або засобів протипожежного захисту, зобов`язаний за свій рахунок привести це приміщення до попереднього стану.
Переобладнання - улаштування в окремих квартирах багатоквартирних будинків індивідуального опалення та іншого інженерного обладнання, перенесення нагрівальних, сантехнічних і газових приладів; влаштування і переустаткування туалетів, ванних кімнат, вентиляційних каналів.
У пункті 1.4.3 Правил № 76 передбачено, що до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Аналіз зазначених норм права дає можливість дійти до висновку, що переобладнання і перепланування жилих будинків (квартир), яке передбачає втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування будинку, допускається за наявності відповідного на це дозволу.
ЖК Української РСР встановлено обов`язок отримувати дозвіл на прибудову, перепланування для «реконструкції» навісного балкону на зовнішній стіні багатоквартирного будинку, якщо такі дії передбачають втручання в несучі конструкції будинку.
Апеляційний суд встановив, що ТОВ «Житлосервіс плюс», що обслуговує будинок АДРЕСА_5 , тобто фактично виконує функції житлово-експлуатаційної контори, у відповідь на звернення відповідача щодо надання дозволу на проведення будівельних робіт зі спорудження балкону відмовило у наданні дозволу та роз`яснило, що будівництво може бути розпочато виключно після розроблення відповідної проектної документації, отримання погодження Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції м. Києва та сусідів у будинку АДРЕСА_5 .
При цьому Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві станом від 31 грудня 2015 року не надавав ОСОБА_2 дозволу на проведення будівельних робіт та побудований об`єкт не вводився в експлуатацію, представники Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві здійснили виїзд за відповідною адресою з метою проведення перевірки. Запланована перевірка не відбулась, оскільки був відсутній доступ до квартири АДРЕСА_6 , у зв`язку з чим на адресу відповідача направлено лист щодо прибуття та надання документів, необхідних для проведення подальшої перевірки.
Таким чином, суд апеляційної інстанції встановив, що на момент початку та під час ведення будівельних робіт на зовнішній стіні багатоквартирного житлового будинку у ОСОБА_2 були відсутні проектна документація та необхідні дозволи від ТОВ «Житлосервіс плюс», Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві та органу місцевого самоврядування для початку підготовчих та будівельних робіт по зведенню спірної конструкції.
Апеляційний суд встановив, що за результатами обстеження, як і передбачено робочою документацією на влаштування балкону (комплект АБ1) на 14-му поверсі дворівневої квартири АДРЕСА_6 , роботи в