ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2022 року
м. Київ
справа № 805/1551/16-а
адміністративне провадження № К/9901/29062/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року (суддя Кошкош О.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року (головуючий суддя Міронова Г.М., судді: Арабей Т.Г., Геращенко І.В.) у справі №805/1551/16-а за позовом Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Приватне акціонерне товариство "Авдіївський коксохімічний завод" (далі - Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2016 року №0000444000/4236/10/28-03-40.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентом ТОВ "Мегапром", які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 1 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року, позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Інспекції від 22 квітня 2016 року №0000444000/4236/10/28-03-40.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, дійшли висновку, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування від`ємного значення з податку на додану вартість (далі - ПДВ), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, у зв`язку з чим у відповідача були відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкової вигоди, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Мегапром" (у ланцюгу постачання), на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів, в тому числі ненадання в ході перевірки повного переліку первинних документів, які мали бути складені у разі реального здійснення господарської операції.
Позивач у запереченні на касаційну скаргу посилався на те, що відповідачем не подано жодного доказу на підтвердження власної правової позиції, натомість Товариством надано повний перелік первинних документів, які підтверджують якість придбаного товару, його передачу, транспортування, оплату, а також використання придбаної вугільної продукції у власній господарській діяльності. Просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
В подальшому справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду й відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що посадовою особою Інспекції проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським операціям з придбання вугільної продукції у ТОВ "Мегапром" за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої складено акт №82/28-03-40/00191075 від 14 березня 2016 року (далі - акт перевірки), яким, в свою чергу, встановлено порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 та 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого включено до податкового кредиту Товариства суми по господарських операціях, які не здійснювались, не пов`язані з господарською діяльністю та не підтверджені первинними документами, обов`язковість ведення яких передбачена чинним законодавством, по взаємовідносинам з ТОВ "Мегапром", що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від`ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, та сплачується до державного бюджету за січень 2015 року на суму 482943 грн та завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень-листопад 2015 року на суму 75915078 грн, в тому числі за березень 2015 року - 2726843 грн, квітень 2015 року - 9397228 грн, травень 2015 року - 7302541 грн, червень 2015 року - 6667426 грн, липень 2015 року - 3565530 грн, серпень 2015 року - 10529330 грн, вересень 2015 року - 13505501 грн, жовтень 2015 року - 12514273 грн, листопад 2015 року - 9706406 грн.
При цьому, зміст акту перевірки свідчить, що підставою для зменшення Товариству від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду став висновок контролюючого органу про безтоварність угоди позивача з контрагентом ТОВ "Мегапром".
Не погодившись з висновками акту перевірки, Товариство подало Інспекції заперечення до акту перевірки, в яких просило скасувати висновки акту перевірки. Інспекцією надано відповідь на заперечення, якою висновки акту перевірки залишено без змін.
На підставі акту перевірки Інспекцією 22 квітня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000444000/4236/10/28-03-40, яким визначено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду, у розмірі 75 915 078 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 7 591 507,80 грн.
Не погодившись із прийнятим Інспекцією податковим повідомленням-рішенням, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.