ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2022 року
м. Київ
справа № 824/377/15-а
касаційне провадження № К/9901/54335/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого приватного підприємства "Реванш"
на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року (головуючий суддя - Брезіна Т.М.)
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Боровицький О.А.; судді: Сапальова Т.В., Граб Л.С.)
у справі № 824/377/15-а
за позовом Малого приватного підприємства "Реванш"
до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У березні 2015 року Мале приватне підприємство "Реванш" (далі - МПП "Реванш"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління ДФС у Чернівецькій області (далі - ДПІ у м. Чернівцях; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 березня 2014 року № 0001352201 та від 17 березня 2014 року № 0001362201.
Чернівецький окружний адміністративний суд постановою від 25 серпня 2015 року адміністративний позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення від 17 березня 2014 року № 0001362201 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 21567,00 грн за основним платежем та 10783,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив повністю.
Вінницький апеляційний адміністративний суд ухвалою від 13 квітня 2016 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
МПП "Реванш" звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2015 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у цій частині.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, наголошує на реальному характері оспорюваних господарських операцій.
Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою МПП "Реванш".
Від відповідача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
07 березня 2019 року ДПІ у м. Чернівцях заявлено клопотання про заміну відповідача - ДПІ у м. Чернівцях його правонаступником - Головним управлінням ДФС у Чернівецькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку МПП "Реванш" з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на прибуток за період з 01 жовтня 2010 року по 31 грудня 2011 року та з питань дотримання вимог податкового законодавства при оподаткуванні податком на додану вартість за період з 01 жовтня 2010 року по 31 травня 2013 року щодо господарських взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтек М", Приватним підприємством "Ніка Консалтинг", Приватним підприємством "МДК Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Логістична лінія", Товариством з обмеженою відповідальністю "Тректорія-ПР", Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайлайн Компані", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінтлес ТМ", результати якої оформлено актом від 24 лютого 2014 року № 323/24-12-22-01/14269935.
За її наслідками відповідач дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР), пункту 44.1 статті 44, підпунктів 138.1.1, 138.1.2 пункту 138.1, пунктів 138.4, 138.8 статті 138, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку за наслідками здійснення операцій із придбання будівельних матеріалів у Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтек М", Приватного підприємства "Ніка Консалтинг", Приватного підприємства "МДК Груп", Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінтлес ТМ", що мотивовано фіктивним характером проведених поставок.
На підставі зазначеного акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 17 березня 2014 року № 0001352201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 170885,00 грн за основним платежем та 1,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; від 17 березня 2014 року № 0001362201, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 233741,00 грн за основним платежем та 79291,50 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що надані позивачем докази не підтверджують реальне здійснення господарських операцій між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтек М", Приватним підприємством "Ніка Консалтинг", Приватним підприємством "МДК Груп", Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінтлес ТМ". Суди також дійшли висновку про відсутність економічної вигоди від здійснених господарських операцій, про що свідчить наявність кредиторської заборгованості платника перед контрагентами. Крім того, судові інстанції звернули увагу на те, що в платіжних документах не зазначено, на виконання якого договору перераховано кошти.
На переконання Верховного Суду, наведені висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на таке.
За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Подібні за правовим регулюванням норми закріплено і в пункті 138.2 статті 138, підпункті 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктах 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.
Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.