ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2022 року
м. Київ
справа № 808/3616/17
адміністративне провадження № К/9901/54307/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року (суддя Лазаренко М.С.) та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року (головуючий суддя Коршун А.О., судді: Панченко О.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод гумово-технічних виробів" до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорізький завод гумово-технічних виробів" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (яке ухвалою Верховного Суду від 07 липня 2022 року замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 27 жовтня 2017 року №0014241406 та №0014231406.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ" та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УСПІХ"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2018 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи й наявні у ній докази, прийшли до висновку, що операції між позивачем та його контрагентами фактично проведені та належним чином документально оформлені; Товариством дотримано передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України) умови для формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, у зв`язку з чим у відповідача відсутні підстави для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на висновки акту перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкової вигоди, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ" та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УСПІХ", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вказує на таке.
Судами встановлено, що Товариство зареєстровано як юридична особа 18 травня 2010 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради та як платник податків перебуває на податковому обліку у відповідача.
У період з 27 вересня 2017 року по 03 жовтня 2017 року посадовою особою Управління проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ" за лютий 2017 року та ТОВ "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "УСПІХ" за травень 2017 року та податку на прибуток за 1 квартал 2017 року та 1 півріччя 2017 року при здійсненні фінансово господарських взаємовідносин з ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ" за лютий 2017 року та ТОВ "БК "УСПІХ" за травень 2017 року, за результатами якої складено акт №567/08-01-14-06/37087857 від 10 жовтня 2017 року, в якому, в свою чергу, зазначено про порушення Товариством:
- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 919 413,00 грн. по періодам: 1 квартал 2017 року - 380 673,00 грн.; 2 квартал 2017 року - 538 740,00 грн.;
- підпунктів 14.1.36, 14.1.181, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України, у зв`язку із чим занижено ПДВ в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 021 570,00 грн. по періодам: лютий 2017 року - на суму 422 970,00 грн.; травень 2017 року - на суму 598 600,00 грн.
До таких висновків відповідач прийшов у зв`язку з наявністю в його розпорядженні податкової інформації стосовно контрагентів позивача ТОВ "НІКС КОНСАЛТИНГ" та ТОВ "БК "УСПІХ", згідно якої у них відсутня необхідна кількість трудових та матеріально-технічних ресурсів.
На підставі акту перевірки податковим органом 27 жовтня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0014231406 про збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 1 379 119,00 грн., у тому числі: 919 413,00 грн. - за основним платежем та 459 706,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та №0014241406, яким збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на загальну суму 1 532 355,00 грн., з яких: 1 021 570,00 грн. - за основним платежем та 459 706,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погодившись із прийнятими Управлінням податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (пункт 135.1 статті 135 ПК України).
За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (підпункт "а").
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.