Постанова
іменем України
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 338/431/18
провадження № 51-786км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Кишакевича Л.Ю., Остапука В.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
захисника Васильєва В.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Васильєва В.В. в інтересах засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на вирок Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 30 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017090010003591, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ),
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), жителя АДРЕСА_2 ),
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, уродженця с. Застугна Васильківського району Київської області, зареєстрованого в АДРЕСА_3 ), жителя АДРЕСА_4 ),
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 березня 2020 року засуджено:
ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці з конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 2 місяці із конфіскацією майна;
ОСОБА_2 та ОСОБА_4, кожного, за ч. 4 ст. 190 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна; за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців із конфіскацією майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією майна.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у вигляді застави залишено без змін до набрання вироком законної сили.
Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 05 по 06 жовтня 2017 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Цивільний позов задоволено та постановлено стягнути на користь Фермерського господарства "Еталон Агро Плюс" в солідарному порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 316 000,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком суду, на початку 2017 року в ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману. Надалі ці особи, будучи обізнаними у сфері державного управління, вирішили видавати себе за службових осіб Адміністрації Президента України і Міністерства аграрної політики та продовольства України, які нібито мають можливість посприяти зацікавленим посадовим особам підприємств та окремим підприємцям, що здійснюють свою господарську діяльність у галузі рослинництва та тваринництва на території України, в отриманні грантів іноземних інвесторів на розвиток господарської діяльності.
Під виглядом надання зазначених адміністративних послуг ОСОБА_2 та ОСОБА_4, з метою незаконного збагачення, шляхом обману повинні були схиляти зацікавлених посадових осіб підприємств та окремих підприємців до сплати грошових коштів у якості комісійних платежів на визначені ними розрахункові рахунки підставних юридичних осіб та карткові рахунки підставних фізичних осіб.
З цією метою ОСОБА_2 та ОСОБА_4 створили стійке злочинне об`єднання - організовану групу, до складу якої добровільно увійшов ОСОБА_1 . Вказані особи розробили план, який був відомий та схвалений усіма учасниками організованої групи, та розподілили між собою ролі, зокрема ОСОБА_2 взяв на себе роль організатора, а ОСОБА_1 - виконавця.
Надалі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 придбали стартові пакети мобільних операторів зв`язку, мобільні телефони, а також здобули контактні номери телефонів голови Рогатинської районної державної адміністрації в Івано-Франківській області ОСОБА_5 та представника сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. І.Франка ОСОБА_6 .
Крім цього, діючи відповідно до розробленого злочинного плану, за невстановлених обставин, засуджені придбали банківські платіжні картки, емітовані на інших осіб, та ПІН-коди доступу до них, зареєстрували скриньку для ведення переписки з посадовими особами підприємств та окремими підприємцями, отримали у розпорядження розрахунковий рахунок юридичної особи ТОВ "Полян-ВВ". Також у період серпня-вересня 2017 року ОСОБА_4, перебуваючи в м. Києві, дійшов згоди з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у тому, що останні нададуть йому за винагороду дані про власні банківські платіжні картки, а також розрахунковий рахунок ТОВ "Деметра СВР".
Після цього, у період з 10 по 14 та з 20 по 21 липня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, перебуваючи у м. Києві, здійснили ряд телефонних дзвінків до ОСОБА_5, під час яких ОСОБА_2 та ОСОБА_4, видаючи себе за посадових осіб Адміністрації Президента України, витребували список фермерських підприємств, зареєстрованих у Рогатинському районі Івано-Франківської області, які розвиваються та потребують фінансової допомоги та дізналися таким чином контактний номер телефону голови фермерського господарства "Еталон Агро Плюс" ОСОБА_9 .
Надалі ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 у період з 21 липня по 02 серпня 2017 року, перебуваючи в м. Києві, здійснили ряд телефонних дзвінків до ОСОБА_9, під час яких ОСОБА_2 та ОСОБА_4 повідомили потерпілому неправдиві відомості про те, що є посадовими особами Адміністрації Президента України, таким чином увівши його в оману, та переконали в тому, що можуть посприяти в отриманні ґранту в сумі 15 млн грн на розвиток його фермерського господарства за рахунок коштів іноземних інвесторів. При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_4 переконали ОСОБА_9 перерахувати грошові кошти в якості комісійного платежу за підготовку документів, необхідних для отримання ґранту. У подальшому потерпілий отримав через смс-повідомлення та електронну адресу, яку використовував ОСОБА_1, реквізити банківських платіжних карток та номер розрахункового рахунку ТОВ "Полян-ВВ" та у період із 25 липня по 02 серпня 2017 року, будучи переконаним ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у тому, що розпоряджається майном у своїх інтересах, перерахував чотирма платежами грошові кошти на загальну суму 436 000 грн, частину з яких ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за обставин, детально викладених у вироку, перевели в готівку, розподілили між собою та розпорядились ними на власний розсуд.
Крім цього, у період із 03 серпня по 03 жовтня 2017 року, ОСОБА_4, діючи в складі організованої групи з відома та згоди ОСОБА_2 і ОСОБА_1, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи в м. Києві, здійснив ряд телефонних дзвінків до ОСОБА_9 та повідомив останньому неправдиві відомості про те, що є посадовою особою Адміністрації Президента України, таким чином у черговий раз увівши потерпілого в оману, після чого переконав потерпілого в тому, що нібито може посприяти в отриманні ґранту у сумі 22 млн грн на розвиток його фермерського господарства за рахунок коштів іноземних інвесторів. При цьому ОСОБА_4 переконав ОСОБА_9 перерахувати грошові кошти у сумі 700 000 грн як комісійний платіж за підготовку документів, необхідних для отримання ґранту, на розрахунковий рахунок ТОВ "Деметра СВР", реквізити якого потерпілий отримав з електронної скриньки, яку використав ОСОБА_1 .
Однак ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не вчинили всіх дій для доведення свого протиправного умислу до кінця, з причин, що не залежали від їх волі, оскільки 03 жовтня 2017 року в м. Києві були викриті працівниками правоохоронних органів.
Таким чином ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, діючи у складі організованої групи, вчинили незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману, на загальну суму 700 000 грн.
Крім того, у період з 07 вересня по 03 жовтня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, діючи у складі організованої групи, на виконання заздалегідь розробленого злочинного плану, перебуваючи в м. Києві, здійснили ряд телефонних дзвінків до представника сільськогосподарського виробничого кооперативу ім.І.Франка ОСОБА_6 . У ході телефонних розмов ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_6 неправдиві відомості про те, що є посадовою особою Адміністрації Президента України, таким чином увів ОСОБА_6 в оману, після чого переконав потерпілого в тому, що нібито може посприяти в отриманні гранту в сумі 17 млн грн на розвиток його фермерського господарства за рахунок коштів іноземних інвесторів. Після цього ОСОБА_2 переконав ОСОБА_6 здійснити перерахунок грошових коштів в сумі 350 000 грн як комісійний платіж за підготовку документів, необхідних для отримання ґранту.
Однак ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 не вчинили всіх дій для доведення свого умислу до кінця з причин, що не залежали від їх волі, оскільки 03 жовтня 2017 року в м. Києві були викриті працівниками правоохоронних органів.
Тим самим ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1, діючи у складі організованої групи, вчинили незакінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману на загальну суму 350 000 грн.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 12 січня 2021 року вирок місцевого суду в частині призначеного засудженим покарання змінив та призначив ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна, за ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 190 КК України із застосуванням положень ст. 69 КК України - у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України обвинуваченим було призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна та згідно зі ст. 75 КК України звільнено від його відбування з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.
Верховний Суд постановою від 17 червня 2021 року скасував зазначену ухвалу апеляційного суду та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 30 листопада 2021 року залишив без змін вирок місцевого суду від 12 березня 2020 року.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Васильєв В.В., який діє в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4, просить змінити судові рішення.
Вважає, що апеляційний суд не врахував обставини, які є підставою для застосування щодо засуджених положень ст. 69 КК України, а також не зважив на вказівки Верховного Суду, викладені в постанові від 17 червня 2021 року, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особам засуджених внаслідок суворості. Обґрунтовуючи свої доводи, не погоджується, зокрема, з висновком апеляційного суду про відсутність у засуджених щирого каяття у вчиненні кримінальних правопорушень.
Зазначає, що в діях засуджених відсутня кваліфікуюча ознака вчинення кримінальних правопорушень організованою групою, посилається на неконкретність та недоведеність обвинувачення у цій частині.
Крім цього, стверджує про порушення строку внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, неузгодженість окремих доказів з точки зору їх достовірності.
На думку захисника, місцевий суд внаслідок надання неправильної оцінки доказам, неповноти судового розгляду та невідповідності висновків фактичним обставинам кримінального провадження ухвалив незаконний та несправедливий вирок з порушенням принципу доведеності вини поза розумним сумнівом, а суд апеляційної інстанції необґрунтовано залишив це судове рішення без змін, при цьому допустивши порушення, передбачене п. 5 ч. 2 ст. 412 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Потерпілий ОСОБА_6 подав заяву, в якій зазначив, що призначене засудженим покарання за вироком місцевого суду, на його думку, є суворим, а тому просить переглянути це судове рішення.
Засуджені ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у письмових заявах просили змінити судові рішення на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (без зазначення яких саме) та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особи внаслідок суворості.
Під час касаційного розгляду захисник Васильєв В.В. просив задовольнити касаційну скаргу на викладених у ній підставах.
Прокурор Сингаївська А.О. просила залишити судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу захисника - без задоволення як необґрунтовану.