Постанова
іменем України
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 720/1277/20
провадження № 51-655км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Ємця О.П.,
суддів Білик Н.В., Кишакевича Л.Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Глушкової О.О.,
прокурора Сингаївської А.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у провадженні в суді першої інстанції та потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 10 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260120000130, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 липня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням із іспитовим строком 1 рік, якщо він не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає ряд покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
Суд частково задовольнив цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 та постановив стягнути на його користь з ОСОБА_2 50 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
Прийнято рішення щодо розподілу процесуальних витрат та долі речових доказів.
Згідно з вироком місцевого суду, ОСОБА_2 20 квітня 2020 року, близько 22:45, керуючи автомобілем марки "ВМW Х5" (д.н.з. НОМЕР_1, зареєстрований в Болгарії), рухаючись у м. Новоселиця по вул. Центральній, яка освітлювалась, зі сторони центру міста в напрямку м. Чернівців, на швидкості, що перевищує допустиму в межах населеного пункту, проїжджаючи АЗС "Stels", в порушення пунктів 1.5, 2.3 (б, д), 11.1, 12.4 та 13.1 Правил дорожнього руху, проявив неуважність до дорожньої обстановки та самовпевненість у своїх діях, при виборі швидкості руху, неправильно застосував прийоми керування транспортним засобом, не дотримався безпечної дистанції та безпечного інтервалу, в результаті чого допустив наїзд на мотоцикл марки "Loncin" (д.н.з. НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_1, який рухався попереду та виконував маневр повороту ліворуч. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, безпосередньою причиною якої було невиконання ОСОБА_2 вимог п. 13.1 зазначених Правил, ОСОБА_1 заподіяно тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, які призвели до тривалого розладу здоров`я.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 10 листопада 2021 року скасував вирок місцевого суду та закрив кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що цей суд безпідставно вийшов за межі апеляційної скарги захисника та дійшов необґрунтованого висновку про недопустимість всіх доказів з огляду на їх отримання неуповноваженими особами органу досудового розслідування. Просить врахувати, що відомості про слідчих, які брали участь у кримінальному провадженні, у встановленому порядку були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Разом із цим, посилається на те, що сторона захисту під час завершення досудового розслідування, провадження в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі не ставила питання про недопустимість доказів з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи слідчих, натомість про це заявив захисник лише під час апеляційного розгляду на стадії висловлення доводів на підтримку поданої скарги, а суд апеляційної інстанції позбавив прокурора можливості надати ці процесуальні документи для перевірки. Крім цього, прокурор вважає, що постанова про призначення слідчого не є обов`язковою, оскільки кримінальним процесуальним законом передбачено електронну форму фіксації такого рішення. Також прокурор наголошує, що апеляційний суд, закривши кримінальне провадження на вказаній вище підставі, послався лише на те, що повідомлення про підозру та складання обвинувального акта здійснено неуповноваженою особою, однак оцінки доказам в ухвалі не навів.
У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставах істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд порушив загальні засади кримінального провадження, внаслідок чого було суттєво порушено його право на справедливий суд. Не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про можливість прийняття рішення про визначення слідчого лише у формі постанови та вважає, що така позиція суду є проявом надмірного формалізму, оскільки відповідне рішення може бути відображене в електронному вигляді шляхом внесення відомостей до ЄРДР. Потерпілий зазначає, що під час обстоювання сторонами своїх позицій апеляційний суд відмовив стороні обвинувачення та потерпілому у наданні достатнього часу на підготовку заперечень щодо тих обставин, про які захист заявив вперше під час апеляційного розгляду, тим самим апеляційний суд порушив загальні засади кримінального провадження, зокрема рівності перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Потерпілий наголошує, що апеляційний суд неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав неправильну правову оцінку обставинам.
Крім цього, потерпілий ОСОБА_1 подав письмове клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження копії постанов від 21 травня та 13 липня 2020 року про призначення групи слідчих у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_3 .
Позиції інших учасників судового провадження
У запереченнях на касаційні скарги потерпілого та прокурора захисник Вівчар Р.Г. просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни як законну, а касаційні скарги - без задоволення як необґрунтовані.
Прокурор Сингаївська А.О. просила задовольнити касаційні скарги прокурора та потерпілого на викладених у них підставах.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Як встановлено у ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Статтею 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод визначено право на справедливий суд.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини відзначає, що загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу, що означає надання кожній стороні можливості ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. Також зауважується і на забезпеченні справедливого судового розгляду, зокрема, з дотриманням принципу рівності сторін, що вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять одну зі сторін у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Кожній стороні має бути забезпечена можливість ознайомитись із зауваженнями або доказами, наданими іншою стороною та надати власні зауваження з цього приводу. Під загрозою стоїть упевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони мали змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи.
Ці принципи знайшли своє відображення у ст. 129 Конституції України, відповідно до якої рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є, серед інших, основними засадами судочинства.
Кримінальним процесуальним законом передбачено, що згадані засади, поряд з іншими, є основними засадами кримінального провадження, яким повинні відповідати зміст і форма кримінального провадження (ст. 7 КПК України).
Змагальність сторін у кримінальному провадженні передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ст. 22 КПК України).
Отже, кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх. Провідною ідеєю цього принципу у кримінальному провадженні є паритетність сторін обвинувачення і захисту, які самостійно відстоюють їхні правові позиції у формі судового спору шляхом реалізації наданих законом процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.