Постанова
Іменем України
07 липня 2022 року
м. Київ
справа № 499/779/18
провадження № 61-1066св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Дружба",
третя особа - Реєстраційна служба по Іванівському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області в особі державного реєстратора Маршук Тетяни Анатоліївни,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2019 року у складі судді Тимчука Р. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Вадовської Л. М., Колеснікова Г. Я., Сєвєрової Є. С.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства "Дружба", третя особа - Реєстраційна служба по Іванівському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області в особі державного реєстратора Маршук Тетяни Анатоліївни, про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила:
- визнати недійсним договір оренди від 08 вересня 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним сільськогосподарським підприємством "Дружба" (далі - ПСП "Дружба"), земельної ділянки площею 5,7703 га, кадастровий номер 5121882000:01:003:0225, яка знаходиться на території Коноплянської сільської ради, укладеного між ОСОБА_1 та ПСП "Дружба";
- скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 24276998 від 09 вересня 2015 року, прийняте державним реєстратором Реєстраційної служби по Іванівському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області Маршук Т. А., запис: 11108743 про інше речове права, а саме: про реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 5,7703 га, кадастровий номер 5121882000:01:003:0225, на підставі договору оренди землі від 08 вересня 2015 року, укладеного між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем ПСП "Дружба".
Зазначений позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що 08 вересня 2015 року вона уклала з ПСП "Дружба" договір оренди землі, за яким передала в оренду земельну ділянку загальною площею 5,77 га, кадастровий номер 5121882000:01:003:0225.
Право оренди земельної ділянки зареєстровано на підставі рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за № 24276998 від 09 вересня 2015 року зі строком дії права оренди земельної ділянки 10 років з правом пролонгації.
Вона не заперечувала проти укладення договору оренди на строк 5-7 років, підписала останню сторінку договору під обіцянку отримати повний текст договору пізніше, а отримавши свій примірник договору виявила, що строк оренди у договорі вказано 10 років.
Вважає, що відповідач ПСП "Дружба" ввів її в оману щодо істотних умов договору. Крім того, укладений договір містить значну кількість недоліків та не відповідає чинному законодавству, що свідчить про його недійсність.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Іванівський районний суд Одеської області рішенням від 24 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивач не надав докази на підтвердження введення її в оману щодо строку дії договору оренди. Наявними у справі документами встановлена площа та місце розташування земельної ділянки, вказаної у договорі оренди. Сторонами у справі не заявлялось про те, що в оренду відповідачу передавалась інша ділянка, ніж та, що вказана у наданому позивачем державному акті на право приватної власності на землю та витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень.
Надаючи оцінку договору оренди землі в цілому з огляду на доводи позовної заяви, суд дійшов висновку, що наведені позивачем доводи як разом, так і кожен окремо, не свідчать про порушення прав, свобод чи законних інтересів позивача та не створюють такої загрози, що наведені позивачем окремі порушення законодавства України за відсутності доведених порушень прав, свобод чи законних інтересів, не є підставою для визнання договору оренди землі недійсним.
Вимога про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки є похідною, тому, враховуючи відсутність підстав для визнання договору оренди землі недійсним, у суду відсутні підстави для задоволення вимог про скасування державної реєстрації права оренди.
Одеський апеляційний суд постановою від 07 грудня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2019 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи по кожному з пунктів заявлених позивачем невідповідностей закону, висновки суду відповідають встановленим обставинам, з такими висновками та їх обґрунтуванням суд апеляційної інстанції погоджується та не вбачає підстав переоцінки доказів і для скасування судового рішення.
Деякі неточності та невідповідності, з наявністю яких у спірному договорі погодився суд першої інстанції, не є підставою для визнання договору як правочину недійсним з підстав, встановлених статтями 203, 215 ЦК України, оскільки такі по своїй суті не є "суперечністю" вимогам законодавства, яка має наслідком недійсність договору.
Суд правильно звернув увагу на те, що діюче на час укладення оспорюваного договору законодавство передбачало, що при передачі в оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк дії договору оренди землі підлягав визначенню за згодою сторін, але не міг бути меншим як 7 років.
Доводи про те, що для підписання було надано лише останню сторінку договору оренди, не заслуговують на увагу, оскільки позивач, підписуючи договір мала ознайомитись зі змістом документу, який підписувала, якщо ж для підписання було надано не повний документ, то позивач мала б такий документ (договір) не підписувати.
Фактично між сторонами договору оренди землі виникли суперечності щодо орендної плати, яку позивач бажала переглянути.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Від ОСОБА_1 у січні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Іванівського районного суду Одеської області від 24 вересня 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у справах щодо визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.
Оскаржувані судові рішення є незаконними, безпідставними та необґрунтованими, прийняті з порушенням вимог чинного законодавства України. Суди не в повному обсязі з`ясували обставини справи, які мають значення для правильного вирішення питання про визнання недійсним договору оренди землі, що призвело до неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.
Істотні умови договору оренди земельної ділянки з нею не узгоджувалися, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_3 .
Зміст укладеного договору суперечить чинному законодавству, а сам договір не може бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені орендними відносинами.
З часу укладення договору оренди жодного разу не переглядався розмір орендної плати, що є грубим та незаконним порушенням істотних умов договору.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 12 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Іванівського районного суду Одеської області.
Справа № 499/779/18 надійшла до Верховного Суду 02 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 5,77 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Коноплянської сільської ради, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю, серія Ш-ОД № 003657, виданим 10 травня 2002 року Коноплянською сільською радою та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 249.
Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності земельна ділянка, масив НОМЕР_1, ділянка НОМЕР_2, площею 5,7703 га із цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5121882000:01:003:0225, адреса: Одеська область, Іванівський район, сільська рада Коноплянська, зареєстрована Коноплянською сільською радою 10 травня 2002 року, в Реєстрі державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 як об`єкта нерухомого майна за реєстровим № 410451451218 на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серія Ш-ОД номер 003657 здійснено державним реєстратором Прибильською О. Ф. Реєстраційної служби по Іванівському району Роздільнянського міжрайонного управління юстиції в Одеській області 17 липня 2014 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 14538521 від 18 липня 2014 року.
Між ОСОБА_1 (орендодавець) та ПСП "Дружба" в особі директора Іскри О. І. 08 вересня 2015 року було укладено договір оренди землі, згідно з умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку із цільовим призначенням - для ведення сільськогосподарського виробництва, площею 5,77 га, що знаходиться на території Коноплянської сільської ради.
Згідно з пунктом 8 зазначеного договору договір укладено на 10 років.
Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: зернові - 1,6 т, олія - 20 л, цукор - 25 кг, крупи - 10 кг, овочі - 40 кг, силос - 1пт, солома - 1 пт, оранка городів - до 0,25 га. Орендна плата вноситься до грудня місяця. Розмір орендної плати переглядається один раз у 2 роки у встановлених договором випадках; земельна ділянка передається в оренду для вирощування та виробництва товарної сільськогосподарської продукції. Цільове призначення земельної ділянки: ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тощо (пункти 9, 11, 13, 16 договору оренди).
Право оренди землі на підставі договору оренди землі зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень 09 вересня 2015 року, індексний номер 24276998.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.