Постанова
Іменем України
07 липня 2022 року
м. Київ
справа № 215/5888/20
провадження № 61-15131св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: держава Україна в особі Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року у складі судді Квятковського Я. А. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П.
у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у жовтні 2020 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив стягнути 735 700 грн за рахунок державного та місцевого бюджету у рівних частинах на його користь моральну шкоду.
Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтував тим, що він не отримав відповіді на своє звернення від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287, адресоване до виконавчого комітету ради.
У подальшому, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, яка виразилась у неповному розгляді заяви ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 по суті звернення та міститься у листі від 03 квітня 2019 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради повно та всебічно розглянути заяву позивача від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 та надати на цю заяву обґрунтовану відповідь, згідно з вимогами чинного законодавства України.
Оскільки право на інформацію було порушено відповідачем під час виконання ним владних (управлінських) функцій та службових обов`язків, то наслідками цих протиправних дій стало завдання йому моральної шкоди, яку він оцінює в 735 700 грн, оскільки неправомірна поведінка відповідача переповнює його життя негативними емоціями, викликає у нього психологічне напруження у зв`язку з очікуванням законної відповіді.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 16 березня 2021 року у задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують завдання йому душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 17 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року залишив без змін.
Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у вересні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження, яка підлягала розгляду в загальному порядку.
Також судом порушені норми процесуального права, які виразилися у незалученні та неповідомленні його про залучення державної казначейської служби, недодержання строків на подання відповіді на відзив.
Відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю.
Суд необґрунтовано відхилив клопотання щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, неналежно повідомив його та відповідача про дату, час і місце розгляду справи, а також не дослідив зібрані у справі докази.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради у травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено обставини справи, а судові рішення прийняті з додержанням норм процесуального та матеріального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 26 квітня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Запорізької області.
Справа № 215/5888/20 надійшла до Верховного Суду 11 травня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 звернувся до голови Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради Солода В. М. із заявою від 03 квітня 2019 року про реагування у сфері медичного забезпечення ОСОБА_2 .
На вказане звернення ОСОБА_1 відповіді не отримав.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради. Визнано протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривому Розі ради, яка виразилась у неповному розгляді заяви (запиту) ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 по суті звернення та міститься у листі від 03 квітня 2019 року. Зобов`язано Виконавчий комітет Тернівської районної у місті Кривому Розі ради повно та всебічно розглянути заяву (запит) позивача від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 та надати на цю заяву (запит) обґрунтовану відповідь, згідно з вимогами чинного законодавства України. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 від 03 квітня 2019 року вхідний № С-287 розглянуто відповідачем та надіслано відповідь позивачу.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори, інші правочини, юридичні факти.
Відповідно до статті 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
За змістом частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Норми частини першої статті 1167 ЦК України визначають: по-перше, відповідальну за моральну шкоду особу, а саме: особу, яка її завдала; та по-друге, загальні умови відшкодування моральної шкоди - і серед інших, - наявність вини заподіювача, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно з статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Фактично підставою для застосування такого виду відповідальності є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого, з урахуванням особливостей, передбачених статтею 1174 ЦК України є шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною - є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки та шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.
При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки зaподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.