Постанова
Іменем України
08 липня 2022 року
м. Київ
справа № 761/2536/18
провадження № 61-11690св21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін Сергій Олександрович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року у складі судді Юзькової О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нелін Сергій Олександрович, про розірвання спадкового договору,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуНелін С.О., про розірвання спадкового договору.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 вказувала, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання з дитинства.
13 квітня 2017 року ОСОБА_1 за згодою та дозволом Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації та згідно з її розпорядженням від 10 квітня 2017 року № 201 уклала спадковий договір із ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округуНеліним С. О., який зареєстрований у реєстрі за № 341.
Згода Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації на укладення договору була необхідна у зв`язку із тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 визнано обмежено дієздатною.
При цьому зазначала, що спірний спадковий договір було укладено за наполяганням керівника відділу опіки та піклування Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації, оскільки ОСОБА_2 є її знайомою чи родичкою.
ОСОБА_1 раніше не була знайома з відповідачем і мала бажання укласти договір довічного утримання або спадковий договір з іншою особою, але її змусили укласти спірний договір із ОСОБА_2 .
За умовами спадкового договору ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання постійно за власні кошти забезпечувати позивача продуктами харчування, необхідним одягом та взуттям кожного сезону, предметами щоденної необхідності та гігієнічними засобами, медикаментами, лікувальними засобами згідно з рекомендаціями лікарів, а також сплачувати комунальні платежі та вартість послуг за користування електроенергією та міським телефонним зв`язком.
Посилаючись на те, що зазначені в договорі від 13 квітня 2017 року зобов`язання ОСОБА_2 майже не виконує, між позивачем та відповідачем добрі, довірливі стосунки не склались, навпаки стосунки стають все більше напруженими та неприязними.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд задовольнити позовні вимоги та розірвати спадковий договір, укладений між нею та ОСОБА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, позов залишено без задоволення.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із недоведеності позовних вимог. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем не виконуються умови спадкового договору. Крім того, ОСОБА_1 уникає спілкування з відповідачем та намагається відмовитися від наданої допомоги. Із пояснень в судовому засіданні апеляційної інстанції представників сторін, представника Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації вбачається, що позивач продовжує отримувати від ОСОБА_2 виконання умов спадкового договору.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1
ОСОБА_1 вказувала, що касаційна скарга подається у звʼязку з неправильним застосуванням норм матеріального права на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Зазначала, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали відповідної правової оцінки фактичним обставинам справи, належним чином не дослідили наявні у справі докази, на які позивач посилалася в обґрунтування вимог, та не оцінено достовірність кожного доказу окремо та їх взаємний зв`язок у сукупності.
Суд першої інстанції дійшов неправильного висновку стосовно того, що погрози з боку чоловіка відповідача не доведені будь-якими доказами, оскільки до матеріалів цивільної справи долучено копії документів перевірочного матеріалу Шевченківського УП ГУ НП України в м. Києві за № 59/13, які підтверджують неприязні відносини ОСОБА_4 з позивачем та намагання позивача захиститися від погроз та зневажливого ставлення до неї. У зазначених документах міститься офіційне застереження про неприпустимість протиправної поведінки ОСОБА_5 від 12 січня 2018 року, винесене ДОП ВП № 1 Шевченківського УП ГУ НП в місті Києві.
Крім цього, кожен із допитаних свідків наголошував на тому, що позивач скаржиться постійно на неможливість спілкування з оточуючими, оскільки їй забороняють це робити, а також що після кожного спілкування з відповідачем та її чоловіком навіть по телефону, позивач сильно хвилюється та в неї підвищується тиск.
Позивач вказує, що неодноразово просила ОСОБА_2 не перераховувати грошові кошти, не сплачувати комунальні послуги, не поповнювати рахунок мобільного зв`язку, номером якого не користується, та не сплачувати за користування стаціонарним телефоном, оскільки не бажає продовжувати договірні правовідносини, тому і звернулася до суду з позовом про розірвання спадкового договору від 13 квітня 2017 року.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якої діє адвокат Кушнарьов Є. І., просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 761/2536/18 з Шевченківського районного суду м. Києва.
У лютому 2022 року до Верховного Суду надійшла справа № 761/2536/18.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання з дитинства (т. 1, а. с. 23).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року ОСОБА_1 визнана недієздатною.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 08 лютого 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 січня 2009 року про визнання ОСОБА_1 недієздатною скасовано. Визнано ОСОБА_1 обмежено дієздатною. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено (т. 1, а. с. 9).
З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку було призначено піклувальника.
10 квітня 2017 року Шевченківською районною в місті Києві державною адміністрацією прийнято розпорядження № 201 "Про надання згоди та дозволу ОСОБА_1 на укладення спадкового договору з ОСОБА_2" (т. 1 а. с. 70).
13 квітня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Неліним С. О. ( т. 1, а. с. 4, 5).
За умовами спірного договору ОСОБА_1 (відчужувач) передає після смерті у власність ОСОБА_2 (набувачу) квартиру АДРЕСА_1, а набувач зобов`язується виконувати розпорядження відчужувача, зазначені у цьому договорі.
Набувач ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання постійно за власні кошти забезпечувати відчужувача продуктами харчування, необхідним сезонним одягом (у тому числі білизною) та взуттям, предметами щоденної необхідності та гігієнічними засобами; постійно за власні кошти забезпечувати відчужувача медикаментами, лікувальними засобами згідно з рекомендаціями лікаря, незалежно від вартості таких медикаментів, лікувальних засобів; сплачувати у строки, зазначені у квитанціях чи будь-яких інших платіжних документах, за власні кошти комунальні платежі, що стосуються квартири, яка є предметом цього договору, а також вартість послуг за користування електроенергією та міським телефонним зв`язком.
Також відповідач взяла на себе зобов`язання у разі смерті відчужувача поховати останню на цвинтарі.
Пунктом 4.6 спірного договору сторони визначили, що у разі невиконання набувачем розпоряджень відчужувача, цей договір може бути розірваний судом на вимогу відчужувача, а також на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним обов`язків за цим договором.
Допитані в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вказували на те, що ОСОБА_1 скаржилась на відповідача, що остання їй не допомагає. Позивач також розказувала про те, що хоче розірвати угоду, оскільки спілкування з відповідачки та її чоловіком її дратує.
Свідок ОСОБА_8 повідомила в судовому засіданні, що позивач підписала угоду внаслідок обману. Вказувала, що вона, свідок, допомагає ОСОБА_1, возить її до лікарів, оскільки від відповідача немає допомоги.
Свідок ОСОБА_9 повідомив, що на прохання подружжя ОСОБА_4 підвозив ОСОБА_1 до санаторію, до ЖЕКу.
Свідок ОСОБА_10 також зазначав у судовому засіданні, що на прохання відповідача допомагав ОСОБА_1 з переміщенням по місту. Бачив, як позивач та відповідач спілкуються, відчуття того, що ОСОБА_1 є пригніченою, не виникало.
Свідок ОСОБА_11, який є чоловіком відповідача, повідомив суду, що саме ОСОБА_1 була ініціатором укладення спадкового договору. Відносини із ОСОБА_1 нормальні. Свідок на прохання позивача приносив продукти, ходив до магазину, прибирав. Також за проханням позивача її підвозили і до лікарів, і в санаторій. Умови договору виконувались у повному обсязі.
Допитана в суді апеляційної інстанції свідок ОСОБА_12 пояснила, що їй відомо про те, що позивач боїться відповідача та її чоловіка, вони погрожують їй. До ОСОБА_1 ніхто не приходить, й вона потребує допомоги в придбанні продуктів, приготуванні їжі.Цю інформацію свідку відомо зі слів позивача, представник якої в суді апеляційної інстанції не змогла вказати, які саме умови спадкового договору не виконуються відповідачем.
Суд встановив, що протягом дії договору ОСОБА_2 щомісячно сплачувались витрати за спожитий ОСОБА_1 газ, опалення, централізоване постачання холодної води та водовідведення, інтернет послуги, утримання будинку і прибудинкової території, централізоване постачання гарячої води, абонентську плату за телефонний зв`язок, витрати за користування електроенергією, що підтверджується копіями квитанцій, які долучені до відзиву на позов.
Також до матеріалів приєднано копії фіскальних чеків, які містять підпис позивача про одержання нею продуктів харчування, ліків, засобів гігієни тощо.
Крім того, ОСОБА_2 здійснювався перерахунок власних коштів на рахунок ОСОБА_1, що підтверджується квитанціями ПАТ КБ "ПриватБанк".
Чоловік відповідача ОСОБА_11 приносив продукти та ліки, чеки на їх отримання підписувались позивачем. Здійснення передачі позивачеві продуктів, ліків та вручення їй фіскальних чеків і платіжних квитанцій чоловіком відповідача не суперечить умовам спірного договору щодо забезпечення позивача такими речами відповідно до пунктів 3.3.1-3.3.3 договору.
Факт виконання зобов`язань за спадковим договором був також підтверджений допитаними в судовому засіданні суду першої інстанції свідками ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.