Постанова
Іменем України
08 липня 2022 року
м. Київ
справа № 203/3136/19
провадження № 61-11724св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛОК", ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 02 березня 2021 року у складі судді Яркіної С. В. та постанову Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОК", ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних невиконанням рішення суду,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛОК" (далі - ТОВ "ВАЛОК), ОСОБА_2 про стягнення збитків, заподіяних невиконанням рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року у справі № 2-1169/2010 на його користь з ТОВ "ВАЛОК" та ОСОБА_2 солідарно стягнено за договором позики 1 297 923,43 грн основного боргу, 1 624 274,70 грн пені, а всього - 2 922 198,13 грн.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2011 року рішення суду залишено без змін.
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 грудня 2012 року порушена справа про банкрутство ТОВ "ВАЛОК" № 5002-3/4321-2012, провадження в якій відбувалось за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 18 січня 2013 року).
Ухвалою Господарського суду АР Крим від 10 квітня 2013 року його грошові вимоги до ТОВ "ВАЛОК" визнані в сумі 2 922 198,13 грн, відносно боржника застосовано судову процедуру банкрутства розпорядження майном.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року його заяву про відновлення провадження у справі Господарського суду АР Крим № 5002-3/4321-2012 задоволено, прийнято справу до свого провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20 травня 2019 року затверджено мирову угоду, укладену 07 травня 2019 між ТОВ "ВАЛОК" та кредиторами в особі голови комітету кредиторів; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 грудня 2012 року; провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВАЛОК" закрито.
Станом на 01 серпня 2019 року рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 09 лютого 2011 року, відповідачі не виконали, грошові кошти йому не повернули, з урахуванням чого, на його думку, з відповідачів на його користь підлягають нарахуванню та стягненню 3 % річних за період з 09 лютого 2011 року до 01 серпня 2019 року, що становить 750 805,00 грн, та інфляційні втрати у сумі 4 920 676,64 грн.
На підставі зазначеного ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ "ВАЛОК" та ОСОБА_2 на його користь 3 % річних у розмірі 750 805,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 920 676,64 грн, а всього 5 671 481,64 грн.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 02 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 08 червня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що за умовами мирової угоди було змінено та визначено інші строки сплати боргу, щодо вимог про стягнення з відповідачів 3 % річних та інфляційних втрат за період з 09 лютого 2011 року до 06 грудня 2012 року позивач пропустив строк позовної давності.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, з урахуванням уточнень, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Скаржник посилався на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок про те, що вимоги позивача про стягнення з ТОВ "ВАЛОК" 3 % річних та інфляційних втрат за період з 09 лютого 2011 року до 06 грудня 2012 року пред`явлені зі спливом строку позовної давності.
Цей висновок ґрунтується на тому, що введення мораторію на пред`явлення вимог у справі про банкрутство ТОВ "ВАЛОК" № 5002-3/4321-2012 не зупиняло перебіг строку позовної давності за вказаними вимогами, але такий висновок суперечить правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі № 16/137б/83б/22б.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 757/32377/15-ц (провадження № 61-29406св18) зазначено, що сплив строку позовної давності не є окремою підставою для припинення зобов`язань навіть за наявності судового рішення про відмову в позові на підставі спливу позовної давності.
Оскільки рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська набрало законної сили 09 лютого 2011 року, а 06 грудня 2012 року було порушено провадження про банкрутство ТОВ "ВАЛОК" у справі № 5002-3/4321-2012 і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, то позивач мав право на стягнення 3 % річних зі стягнутої рішенням суду суми і втрат від інфляції, але, як зазначили в оскаржуваних судових рішеннях суди першої та апеляційної інстанцій, пропустив строк позовної давності, а тому було відмовлено у задоволенні позову.
Крім того, позивач вказував, що позовні вимоги було пред`явлено до двох відповідачів, оскільки рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2011 року у справі № 2-1169/10 було стягнуто солідарно з ТОВ "ВАЛОК" та ОСОБА_2 2 923 928,13 грн.
Щодо ОСОБА_2, як солідарного боржника, не порушувалося провадження у справі № 5002-3/4321-2012 про банкрутство і він не подавав заяви про застосування строків позовної давності, але суди проігнорували вказані обставини і відмовили в задоволенні позову як до двох відповідачів. За таких обставин оскаржувані судові рішення не можуть бути визнані законними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам процесуального закону, а тому підлягають скасуванню.
Також зазначав, що суди дійшли висновку про те, що умовами мирової угоди в процедурі банкрутства, які затверджені ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 5002-3/432-2012, було змінено розмір грошового зобов`язання та строк його виконання, визначеного рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року у справі № 2-1169/2010 щодо боржника ТОВ "ВАЛОК".
Однак Верховний Суд у постанові від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-1) дійшов висновку про те, що суди, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача спірної суми пені, нарахованої позивачем на суму зобов`язань відповідача за договором, що виникли після порушення щодо відповідача справи про банкрутство, дійшли цього висновку при неправильному тлумаченні та застосуванні до спірних правовідносин положень статей 1, 12 Закону України "Про банкрутство", в редакції Закону України від 30 червня 1999 року №784-ХІV(чинній до 19 січня 2013 року), неправильно застосувавши до спірних правовідносин норми права щодо порядку нарахування санкцій на суму поточної заборгованості боржника, щодо якого порушено провадження у справі про банкрутство та введений мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Таким чином, оскаржувані судові рішення були постановлені судами першої та апеляційної інстанцій після прийняття Верховним Судом постанови від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02 (н.р. Б-7346/2-19), а тому викладені у цій постанові правові висновки мали бути враховані судами першої та апеляційної інстанцій.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано цивільну справу № 203/3136/19 із Запорізького районного суду Запорізької області.
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла цивільна справа № 203/3136/19.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 лютого 2011 року, у справі № 2-1169/2010 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ТОВ "ВАЛОК" про стягнення заборгованості за договором позики задоволено.
Стягнено зі ОСОБА_2 та ТОВ "ВАЛОК" як солідарних боржників на користь ОСОБА_1 : 1 297 923,43 грн суму основного боргу за договорами позики № 1 та № 2 від 15 серпня 2009 року; 1 624 274,70 грн суму пені; витрати на оплату державного мита в сумі 1 700,00 грн та 30,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу, а всього - 2 923 928,13 грн (т. 1, а. с. 65, 66).
Рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2010 року у справі № 2-1169/2010 набрало законної сили 09 лютого 2011 року.
23 березня 2011 року Кіровським районним судом міста Дніпропетровська видано виконавчий лист № 2-1169/2010 про стягнення з ТОВ "ВАЛОК" на користь ОСОБА_1 2 923 928,13 грн, який 14 квітня 2020 року повернено стягувачу без прийняття до виконання у зв`язку з пропущеним строком для пред`явлення виконавчого документа до виконання (т. 1, а. с. 206, 207).
Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 06 грудня 2012 року порушено провадження у справі № 5002-3/4321-2012 про банкрутство боржника ТОВ "ВАЛОК", провадження в якій відбувалося за правилами, встановленими Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів по зобов`язанням, строки виконання яких настали до дня порушення провадження у справі про банкрутство (т. 1 а. с. 68).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12 серпня 2015 року справу Господарського суду Автономної Республіки Крим № 5002-3/4321-2012 за заявою ОСОБА_1 про банкрутство ТОВ "ВАЛОК" прийнято до свого провадження (т. 1, а. с. 69-71).
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20 травня 2019 року у справі № 5002-3/4321-2012 затверджено мирову угоду, укладену 07 травня 2019 року між ТОВ "ВАЛОК" та кредиторами в особі голови комітету кредиторів; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного ухвалою Господарського суду АР Крим від 06 грудня 2012 року; провадження у справі про банкрутство ТОВ "ВАЛОК" закрито (т. 1, а. с. 225-232).
Мирова угода укладена відповідно до положень Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, яка діяла до набуття чинності Законом України від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом") (п. 1.3 мирової угоди).
Вказаною мировою угодою, крім іншого, визначено, що:
- кредиторські вимоги ОСОБА_1 визначені в сумі 2 923 928,13 грн (які визнані ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10 квітня 2013 року, з яких 1 299 653,43 грн відносяться до четвертої черги вимог кредиторів, а 1 624 274,70 грн - до шостої черги вимог кредиторів (п. 2.1 мирової угоди);
- грошові вимоги кредитора четвертої та шостої черги ОСОБА_1 у розмірі 1 608 160,47 грн, що становить 55 відсотків від загальної суми його грошових вимог, підлягають спрощенню (списанню) відповідно до умов цієї мирової угоди. Залишок грошових вимог у розмірі 1 315 767,66 грн боржник ТОВ "ВАЛОК" зобов`язується погасити рівними частками по 73 098,20 грн щомісяця протягом 18 місяців з дня закінчення строку, встановленого для виконання зобов`язань боржника перед кредитором першої черги, згідно з графіком (додаток № 2 до мирової угоди) (п. 3.4 мирової угоди);
- вимоги кредиторів, по яких проведені розрахунки, згідно з умовами мирової угоди, вважаються погашеними (п. 3.8 мирової угоди);
- з моменту затвердження цієї мирової угоди вважається, що досягнуто згоди між кредиторами та боржником щодо умов та порядку задоволення вимог кредиторів (п. 3.9 мирової угоди);
- за невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами згідно з умовами цієї мирової угоди боржник несе відповідальність, передбачену чинним законодавством України (п. 3.10 мирової угоди);
- з моменту затвердження цієї мирової угоди всі виконавчі провадження щодо боржника підлягають закінченню, знімаються всі арешти та заборони стосовно нерухомого майна боржника ТОВ "ВАЛОК" (п. 3.11 мирової угоди);
- погашення вимог кредиторів відносно цивільно-правових зобов`язань, яке відбувається внаслідок застосування частини другої статті 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", необхідно вважати припинення цих зобов`язань відповідно до частини першої статті 598 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором (п. 3.14 мирової угоди).
Розділом 6 мирової угоди затверджено додаток № 1 "Список кредиторів", додаток № 2 "Графік розрахунку боржника ТОВ "ВАЛОК" з кредиторами ОСОБА_3 та ОСОБА_1", додаток № 3 "Зобов`язання боржника щодо відшкодування усіх витрат, відшкодування яких передбачено в першу чергу згідно зі статтею 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", крім вимог кредиторів, забезпечених заставою".
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду Київської області від 20 травня 2019 року у справі № 5002-3/4321-2012 залишено без змін (т. 1, а. с. 233-235).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вказаним вимогам закону.
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.