Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 295/9265/19-ц
провадження № 61-511св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - Державна іпотечна установа,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року
у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2019 року Державна іпотечна установа звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву мотивовано тим, що 22 грудня 2006 року між товариством
з обмеженою відповідальністю "Банк "Фінанси та кредит" (далі - ТОВ "Банк "Фінанси та кредит"), яке змінило назву на акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та кредит"),
та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 31_20-12/06 МФІ, відповідно до умов якогоостанній отримав кредит на придбання житлового будинку в розмірі 65 920,00 доларів США зі сплатою 14 % річних з кінцевим терміном повернення до 21 грудня 2021 року.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
22 грудня 2006 року між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит"
та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір, предметом якого був житловий будинок загальною площею 57,9 кв. м по
АДРЕСА_1 .
11 лютого 2015 року між АТ "Банк "Фінанси та кредит" та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, відповідно до умов якого установа набула права вимоги, у тому числі
за вказаними кредитним та іпотечним договорами.
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 повідомлено про перехід до установи прав вимоги за кредитним договором.
У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань перед новим кредитором станом на 24 травня 2019 року в нього утворилася заборгованість у розмірі 1 472 652,84 грн, із яких: 624 596,83 грн - тіло кредиту, 326 941,74 грн - прострочені проценти за користування кредитом, 206 220,71 грн - пеня, 314 893,56 грн - інфляційні втрати.
Ураховуючи викладене, Державна іпотечна установа просила суд стягнути
з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором
у розмірі 1 472 652,84 грн. Вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Богунського районного суду міста Житомира від 22 січня 2020 року у складі судді Семенцової Л. М. позов Державної іпотечної установи задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2006 року
№ 31_20-21/06 МФІ у розмірі 1 472 652,84 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконував узяті на себе зобов`язання за кредитним договором, суму кредиту не повернув та заборгованість не сплатив, чим порушив майнові права позивача, які підлягають судовому захисту.
Справа неодноразово переглядалась судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій
Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хоменка С. О. задоволено частково. Заочне рішення Богунського районного суду
м. Житомира від 22 січня 2020 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким позов Державної іпотечної установи задоволено частково. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором від 22 грудня 2006 року в розмірі 571 511,58 грн
та 8 570,13 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 20 278,43 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року касаційну скаргу Державної іпотечної установи задоволено. Постанову Житомирського апеляційного суду від 09 лютого 2021 року скасовано, справу направлено
на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 89, 263, 264, 367, 368 ЦПК України
не дослідив належним чином наданий позивачем розрахунок заборгованості у взаємозв`язку з умовами договору про відступлення прав вимоги
і додатками до цього договору та не спростував доводів Державної іпотечної установи про те, що вказаними доказами підтверджується факт існування
у позичальника заборгованості за тілом кредиту саме у розмірі
624 596,83 грн.
На думку суду касаційної інстанції, взявши до уваги довідку АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 26 жовтня 2015 року № 164, за якою заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 31_20-12/06 МФІ складає
571 511,58 грн, що еквівалентно 25 316,49 доларам США, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам процесуального законодавства взагалі
не дослідив та не навів правових аргументів на спростування наданої Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" довідки щодо залишку заборгованості за вказаним кредитним договором, згідно з пунктом 228 якої борг відповідача за тілом кредиту становить
624 596,83 грн, що еквівалентно 28 621,56 доларам США.
При цьому, не встановивши обставин виконання боржником у період
з 11 лютого 2015 року (день укладення договору про відступлення права вимоги № 17/4-В) по 26 жовтня 2015 року (день отримання відповідачем письмового повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні) свого обов`язку щодо сплати заборгованості первісному кредитору, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про те, що розмір боргу позичальника за тілом кредиту складає 571 511,58 грн, тобто є меншим
у порівнянні з тим, який існував на час переходу до позивача права вимоги за кредитним договором.
Також, не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком заборгованості у частині нарахування процентів та пені, суд апеляційної інстанції не навів своїх розрахунків та не зазначив правових аргументів на спростування поданого стороною доказу, що є його процесуальним обов`язком.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції залишив поза увагою те,
що в матеріальному законі (частина друга статті 625 ЦК України) визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання,
на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання в нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат
як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
У справі, яка переглядається, листом Державної іпотечної установи
від 20 жовтня 2015 року № 7538/11/2, який ОСОБА_1 отримав
26 жовтня 2015 року, було повідомлено, що установа є новим кредитором
у зв`язку з відступленням прав вимоги банком за його договірними зобов`язаннями та роз`яснено позичальнику, зокрема про необхідність отримати від АТ "Банк "Фінанси та Кредит" довідку про поточний стан заборгованості за кредитним договором та правовстановлюючі документи на передане в іпотеку нерухоме майно.
Довідка АТ "Банк "Фінанси та Кредит" від 26 жовтня 2015 року № 164, яку наразі Державна іпотечна установа вважає недопустимим доказом, була отримана ОСОБА_1 саме на виконання вимог позивача як нового кредитора.
Разом із цим у справі, яка переглядається, Державна іпотечна установа надала відповідні докази, якими, на її думку, спростовується наведена
у зазначеній довідці інформація, зокрема довідку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Банк "Фінанси та Кредит" щодо наявності у відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 624 596,83 грн, що еквівалентно
28 621,56 доларам США. Однак всупереч принципу диспозитивності суд апеляційної інстанції не дослідив та не навів правових аргументів
на спростування наданого стороною позивача доказу.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу адвоката Хоменка С. О., який діє в інтересах
ОСОБА_1, задоволено частково. Скасовано заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 січня 2020 року та нове судове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи заборгованість за кредитним договором
№ 31_20-12/06 МФІ станом на 24 травня 2019 року у розмірі 1 157 759,28 грн із яких: 624 596,83 грн - тіло кредиту, 326 941,74 грн - прострочені проценти за користування кредитом, 206 220,71 грн - пеня.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована доведеністю банком свого позову та наявністю передбачених статтями 526, 1050, 1054 ЦК України підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором, оскільки боржник - ОСОБА_1 не виконував належним чином взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості.
При цьому, визначаючи суму заборгованості за кредитним договором, суд апеляційної інстанції враховував те, що відповідачем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним частини заборгованості у період з 11 лютого 2015 року (день укладення договору про відступлення права вимоги) по 26 жовтня 2015 року (день отримання письмового повідомлення про заміну кредитора у зобов`язанні).
Крім того, оскільки відповідачу у жовтні 2015 року було відомо про заміну кредитора, сплачені ним на рахунок первісного кредитора у липні 2016 року 5 000,00 грн, на думку суду апеляційної інстанції, не можуть бути враховані при визначенні розміру заборгованості перед позивачем.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції виходив із того, що норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов`язання, визначеного у гривнях. У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є іноземна валюта, передбачені частиною другою статті 625 ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати відновлені еквівалентом іноземної валюти. У зв`язку із цим, на думку суду апеляційної інстанції, відсутні підстави для стягнення
з відповідача на користь позивача 314 893,56 грн інфляційних нарахувань.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2021 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку, ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 03 травня 2018 року
у справі № 404/251/17, від 04 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц,
від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц, від 03 жовтня 2018 року
у справі № 134/18/13-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17,
від 27 березня 2019 року у справі № 201/6092/17, від 10 квітня 2019 року
у справі № 145/474/17, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17,
від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 08 вересня 2021 року
у справі № 369/7772/15-ц, від 21 грудня 2021 року у справі № 464/3441/17.
ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми процесуального права, а саме: не повідомили його належним чином про дату та час розгляду справи.
Вважає, що суд апеляційної інстанції надав перевагу розрахункам
та документам про розмір заборгованості за тілом кредиту, наданим позивачем, не прийняв додаткові докази. У той же час залишив поза увагою квитанції, що є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, про сплату за тілом кредиту та відсотків й безпідставно залишив поза увагою необхідність усунення розбіжностей щодо розміру заборгованості
у доказах, наданих позивачем, і тих документах, що їх фактично підтверджують. А висновок експертного дослідження, який міг надати відповідь про документарне підтвердження розміру заборгованості,
не досліджено.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 295/9265/19-ц
із Богунського районного суду м. Житомира.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2022 року справу призначено
до розгляду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив Державної іпотечної установи на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 грудня 2006 року між ТОВ "Банк "Фінанси та кредит", яке змінило назву
на АТ "Банк "Фінанси та кредит", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 31_20-12/06 МФІ, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 65 920,00 доларів США, зі сплатою 14 % річних з кінцевим терміном повернення до 21 грудня 2021 року.
Пунктом 2.3 кредитного договору передбачено, що кредитні ресурси, отримані позичальником, використовуються за цільовим призначенням: для придбання житлового будинку
АДРЕСА_2, та земельної ділянки площею 0,0489 га, на якій знаходиться житловий будинок.
Згідно з пунктом 6.1 кредитного договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1 % від простроченої суми за кожний день прострочення. Зазначена пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених пунктами 3.2, 3.4, 4.3, 4.4, 4.6 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов`язання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними ресурсами.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором
22 грудня 2006 року ТОВ "Банк "Фінанси та кредит" та ОСОБА_1 уклали іпотечний договір, предметом якого є житловий будинок
АДРЕСА_1 .
11 лютого 2015 року між АТ "Банк "Фінанси та кредит" та Державною іпотечною установою укладено договір відступлення права вимоги № 17/4-В, відповідно до умов якого права вимоги за вказаними кредитним
та іпотечним договорами відступлені Державній іпотечній установі.
Листом Державної іпотечної установи від 20 жовтня 2015 року № 7538/11/2 ОСОБА_1 було повідомлено, що установа є новим кредитором
у зв`язку з відступленням їй прав вимоги банком за його договірними зобов`язаннями. Роз`яснено позичальнику про необхідність: утриматися від оплати будь-яких коштів в погашення боргу за основним зобов`язанням
на рахунки АТ "Банк "Фінанси та Кредит"; звернутися до Державної іпотечної установи для узгодження подальших заходів щодо заборгованості
за основним зобов`язанням; отримати від АТ "Банк "Фінанси та Кредит" довідку про поточний стан заборгованості за кредитним договором
та правовстановлюючі документи на передане в іпотеку нерухоме майно. Цього листа ОСОБА_1 отримав 26 жовтня 2015 року.