Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 760/25823/14-ц
провадження № 61-3143св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Гаращенка Д. Р., Невідової Т. О., Пікуль А. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва", про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є інвалідом 2 групи з дитинства, проживає та зареєстрована у двохкімнатній квартирі АДРЕСА_1 згідно договору найму.
Вказана квартира не приватизована і знаходиться на балансі КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської РДА у м. Києві.
У квартирі вона проживала разом з чоловіком ОСОБА_4, який помер у 2007 році.
Зазначала, що у спірній квартирі крім неї зареєстрований ОСОБА_2 - син померлого ОСОБА_4 .
Посилалась на те, що відповідач у спірній квартирі не проживає понад строк, встановлений статтею 71 ЖК України, без поважних причин, своїх речей там не зберігає, квартирою не цікавиться, участі в оплаті житлового приміщення та комунальних послуг не приймає.
Враховуючи наведене просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року у складі судді Букіної О. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Враховуючи те, що відповідач не проживає у спірній квартирі без поважних причин понад шість місяців, участі в її утриманні та оплаті комунальних платежів не приймає, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 задоволено частково.
Заочне рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо судових витрат.
Враховуючи те, що під час розгляду справи в місцевому суді відповідач належним чином не був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, суд апеляційної інстанції, керуючись пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, дійшов висновку про наявність обов`язкових підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Вирішуючи питання по суті позовних вимог апеляційний суд виходив із того, що позивачем надано докази непроживання відповідача у спірній квартирі з 2013 року без поважних причин, що в силу положень статей 71, 72 ЖК України є підставою для задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У березні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2022 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18, провадження № 61-9591св19, від 24 вересня 2018 року у справі № 644/10619/15-ц, провадження № 61-14674св18, від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, провадження № 61-37646св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суд не дослідив зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не взяв до уваги покази свідків, які підтверджують той факт, що ОСОБА_2 цікавився квартирою, намагався потрапити до квартири.
Вказує, що тривале непроживання ОСОБА_2 у спірній квартирі пов`язано із необхідністю здійснювати догляд за двома бабусями, яким через стан здоров`я необхідна стороння допомога.
При цьому станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач не мав іншого належного йому житла чи житла, у якому останній міг би зареєструвати своє місце проживання, а тому визнання його таким, що втратив право користування спірною квартирою, є невиправданим втручанням у право на житло.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від ОСОБА_1, у якому вказано, що судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Згідно з довідкою форми № 3 від 26 листопада 2014 року квартира АДРЕСА_1 неприватизована, знаходиться на балансі КП "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом`янської РДА у м. Києві.
У квартирі зареєстровані ОСОБА_1 з 03 травня 2001 року та ОСОБА_2 з 20 травня 2002 року.
Згідно актів обстеження від 24 грудня 2013 року, 18 жовтня 2013 року, 15 серпня 2013 року, 27 листопада 2014 року, 12 жовтня 2014 року, 07 серпня 2014 року, 02 червня 2014 року, 04 березня 2014 року ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 не проживає, речей, які б належали даній особі, не виявлено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.