Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 487/4257/20
провадження № 61-3380св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва у складі судді Темнікової А. О. від 29 жовтня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М., від 25 січня 2022 року.
Короткий зміст заявлених позовних вимог
23 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу.
Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 17 грудня 2018 року у справі № 487/3004/18 стягнуто з ОСОБА_2 на його користь суму боргу за договором позики від 01 квітня 2016 року у розмірі 5 781 564, 00 грн.
Постановою державного виконавця Заводського відділу ДВС у м. Миколаєві відкрито виконавче провадження ВП № 61435419 з виконання виконавчого листа № 487/3004/18, виданого 16 січня 2020 року.
Крім того у провадженні Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває справа № 487/6969/18 за його позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором підряду у розмірі 9 523 554, 80 грн.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 квітня 2019 року у справі № 487/6969/18 накладено арешт на автомобіль марки Мitsubishi модель Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2011, номер кузова НОМЕР_2, який належить на праві власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1242/2018/990361 транспортного засобу від 19 червня 2018 року. У рамках виконавчого провадження накладено арешт на все рухоме майно боржника ОСОБА_2
27 червня 2018 року між ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_3 укладено договір купівлі продажу 4841/2018/1002884 транспортного засобу марки Мitsubishi модель Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2011, номер кузова НОМЕР_2,
На переконання позивача, укладений правочин є фіктивним та таким, що порушує його законні права та інтереси, оскільки дії сторін під час його укладення спрямовані не на реальне настання правових наслідків, обумовлених договором купівлі-продажу, а на фіктивний перехід права власності на транспортний засіб з метою приховання цього майна від наступного звернення стягнення у рахунок виконання рішення суду про стягнення з позичальника грошових коштів, що є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним відповідно до статті 234 ЦК України. Крім того, під час укладення правочину не було належним чином перевірено наявності чи відсутності заборон на відчуження щодо предмета купівлі-продажу.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу № 4841/2018/1002884 від 27 червня 2018 року зазначеного транспортного засобу.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2021 року позов задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу № 4841/2018/1002884 від 27 червня 2018 року транспортного засобу марки Mitsubishi модель Pajero Wagon, реєстраційний номер до перереєстрації НОМЕР_1, реєстраційний номер після перереєстрації НОМЕР_3, рік випуску 2011, номер кузова НОМЕР_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Скасовано державну реєстрацію (перереєстрацію) транспортного засобу марки Mitsubishi модель Pajero Wagon, реєстраційний номер до перереєстрації НОМЕР_1, реєстраційний номер після перереєстрації НОМЕР_3, рік випуску 2011, номер кузова НОМЕР_2, яка здійснена на ім`я ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, на підставі договору № 4841/2018/1002884 від 27 червня 2018 року.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні договору купівлі-продажу транспортного засобу № 4841/2018/1002884 від 27 червня 2018 року воля сторін не відповідала зовнішньому її прояву та вони не передбачали реального настання правових наслідків, обумовлених вказаним правочином, їх дії спрямовані на перехід права власності на рухоме майно з метою приховання майна від виконання в майбутньому рішення суду про стягнення грошових коштів з ОСОБА_2, у зв`язку з чим вказаний договір є недійсним на підставі статті 234 ЦК України.
Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, оскількивідповідач ОСОБА_1 після спливу строку для повернення отриманих у позику у ОСОБА_1 грошових коштів (до 17 квітня 2017 року) достовірно знав про наявність у нього боргових зобов`язань; відчужив майно після пред`явлення ОСОБА_1 до нього позову про стягнення цього боргу. Також суд апеляційної інстанції послався на те, що майно відчужено на користь близького родича, а ОСОБА_2 був обізнаний з іншими своїми борговими зобов`язаннями перед іншими кредиторами, на погашення боргів перед якими було відчужено інше майно боржника, а тому крім спірного майна у ОСОБА_2 відсутнє інше майно, за рахунок якого останній може відповідати за своїми зобов`язаннями перед ОСОБА_1 . Таким чином ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, оскільки відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення на його майно як боржника.
Узагальнені доводи касаційної скарги
22 лютого 2022 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 жовтня 2021 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 25 січня 2022 року і ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди першої та апеляційної інстанції застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц, від 09 вересня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2020 року у справі № 638/289/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також посилається на те, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Заявник стверджує, що оспорюваний договір не містить ознак фіктивності, оскільки не доведено, що обидві сторони договору діяли без наміру створення правових наслідків. Свідомого наміру невиконання договору також не доведено, навпаки, встановлено, що сторони виконали усі зобов`язання за договором купівлі-продажу, а справжніх намірів учасників ніхто не приховував. ОСОБА_2 стверджує, що його син не був обізнаний відносно його грошових зобов`язань. Продаж автомобіля за спірним правочином не призвів до втрати платоспроможності боржника, оскільки для задоволення потреб кредитора та виконання рішення про стягнення на його користь суми боргу у розмірі 5 781 564, 00 були вжиті заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на будинок, вартість якого перевищує суму боргу.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 487/4257/20.
Ухвалою Верховного Суду від 28 червня 2022 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу транспортного засобу, скасування державної реєстрації (перереєстрації) транспортного засобу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що доводи касаційної скарги є безпідставними, необґрунтованими, такими, що не спростовують правильних по суті судових рішень судів першої та апеляційної інстанції. Вказує, що під час розгляду справи судами належним чином досліджено наявні у матеріалах справи докази, зроблено обґрунтовані висновки про задоволення позовних вимог.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 01 квітня 2016 року надав позику ОСОБА_2 у розмірі 151 414, 00 дол. США, про що була складена розписка, в якій останній зобов`язався повернути суму позики до 01 квітня 2017 року та сплатити проценти за користування коштами.
Умови договору щодо повернення суми позики позичальником в обумовлений строк не були виконані, внаслідок чого ОСОБА_1 21 травня 2018 року звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором позики.
Заводським районним судом м. Миколаєва 17 грудня 2018 року було ухвалено рішення у справі № 487/3004/18, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 01 квітня 2016 року у розмірі 5 781 564, 00 грн, що складається: з суми позики у розмірі 4 084 559, 00 грн, 3 % річних з простроченої суми у розмірі 139 658, 00 грн, 577 039, 00 грн інфляційного збільшення, суми винагороди за користування позикою у розмірі 980 294, 00 грн, а також судові витрати у сумі 8 810, 00 грн.
Згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу № 4841/2018/1002884 від 27 червня 2018 року продавець ОСОБА_2 зобов`язався передати у власність покупцеві - своєму сину ОСОБА_3 за ціною 377 213, 76 грн автомобіль марки Mitsubishi модель Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2011, номер кузова НОМЕР_2 .
На підставі вказаного договору, згідно із заявою ОСОБА_3 № НОМЕР_4 від 27 червня 2018 року Територіальним сервісним центром 4841 було проведено перереєстрацію транспортного засобу на ОСОБА_3 та видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 на його ім`я.
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 22 квітня 2019 року у справі № 487/6969/18 було накладено арешт на транспортний засіб марки Mitsubishi модель Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2011, номер кузова НОМЕР_2 .
Постановою від 03 березня 2020 року Заводським відділом ДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження ВП № 61435419 з виконання виконавчого листа № 487/3004/18, виданого 16 січня 2020 року.
У ході виконавчого провадження було арештовано та реалізовано майно боржника ОСОБА_2, якого виявилось недостатнім для задоволення вимог кредитора ОСОБА_1, оскільки отримані від реалізації кошти були спрямовані на задоволення вимог іншого кредитора у зведеному виконавчому провадженні. Вказана обставина згідно з частиною першою статті 82 ЦПК України визнана учасниками справи та не підлягає доказуванню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.