Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 546/338/20
провадження № 61-4285св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Решетилівська міська ради Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів:
Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А., від 27 квітня 2022 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Решетилівської міської ради Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними рішень селищної ради, припинення права власності та скасування державної реєстрації.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником 2/5 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса - АДРЕСА_2 ). Власниками іншої частини домоволодіння є ОСОБА_6 (4/15 частини), ОСОБА_5 (1/6 частини) та ОСОБА_7 (по 1/6 частини).
Посилаючись на необхідність захисту її прав, ОСОБА_1 просила:
- визнати недійсним рішення Решетилівської селищної ради Полтавської області від 12 травня 2016 року про надання дозволу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею
0,1238 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_3 ;
- визнати недійсним рішення Решетилівської селищної ради Полтавської області від 27 жовтня 2016 року про затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачі у власність ОСОБА_3 та ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1238 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5324255100:30:003:0447, по АДРЕСА_3 ;
- припинити право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку, площею
0,0619 га, кадастровий номер 5324255100:30:003:0520, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_3 ;
- припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0619 га, кадастровий номер 5324255100:30:003:0519, цільове
призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по
АДРЕСА_3 ;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0619 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5324255100:30:003:0519;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0619 га, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5324255100:30:003:0520;
- відновити стан земельної ділянки, який існував до порушення прав, шляхом зобов`язання провести демонтаж (знесення) ОСОБА_3 суцільного капітального паркану, який розмежовує домоволодіння по АДРЕСА_1, та по АДРЕСА_3, разом із суміжними до паркану воротами зі сторони земель загального користування.
Основний зміст та мотиви судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області
у складі судді Зіненка Ю. В. від 20 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка не довела порушення її прав, як власниці ідеальної частки (2/5 частини) житлового будинку АДРЕСА_1, у зв`язку з встановленням відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_2 спірного паркану. Зазначено, що позивачка не оформила право власності на земельну ділянку, на якій розташований житловий будинок, а тому в силу положень статті 120 Земельного кодексу України має право лише на земельну ділянку, яка потрібна їй для обслуговування належної їй частки житлового будинку (2/5 частини). Спору між суміжними землекористувачами на час затвердження технічної документації не було, що підтверджується підписом попереднього власника належної позивачці частки у житловому будинку в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання, а тому в органу місцевого самоврядування не було жодних передбачених законом перешкод для затвердження відповідачам технічної документації із землеустрою.
Додатковим рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2021 року у задоволенні заяви адвоката Бурбак О. В., поданої в інтересах ОСОБА_3, про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачкою не доведено понесення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн, оскільки договір про надання правових послуг №07/10 від 07 жовтня
2020 року не містить жодної інформації про те, що послуги адвоката надаються у цій цивільній справі, у ньому не зазначено розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару, а додаткова угода щодо гонорару та порядку розрахунків, як це передбачено пунктом 4.1 договору, в матеріалах справи відсутня. Крім того, стороною не надано розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги), а також доказів направлення стороні позивача акту прийому-передачі наданих послуг до договору від 07 жовтня 2020 року № 07/10 та квитанції від 15 серпня 2021 року № 193599, чим позбавлено позивачку можливості дослідити вказані докази та підготувати відповідні клопотання і заперечення.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката
Бурбак О. В. задоволено. Додаткове рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2021 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що надані представником ОСОБА_3 - адвокатом Бурбак О. В. угода на правову допомогу, акт про надані послуги на професійну правничу допомогу адвоката та квитанції про сплату гонорару є належними та допустимими доказами, що підтверджують виконання умов договору про надання правових послуг, реальність таких витрат та їх співмірність зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт.
Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Полтавського апеляційного суду
від 15 листопада 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи постанову апеляційного суду та направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд виходив із наявності обов`язкових підстав для скасування судового рішення - розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 квітня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - адвоката
Бурбак О. В. задоволено. Додаткове рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 03 вересня 2021 року скасовано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що стороною відповідача обґрунтовано та документально підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу, надану у цій справі. При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховано обсяг наданих послуг, їх реальність, критерії розумності та співмірність вартості послуг по відношенню до заявлених позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та узагальнені доводи особи, яка її подала
У травні 2022 року до Верховного Суду ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду
від 27 квітня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Підставами касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду
від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18, від 19 травня 2021 року
у справі № 206/1293/19, від 26 травня 2021 року у справі № 391/35/19,
від 15 вересня 2021 року у справі № 323/642/20, від 27 жовтня 2021 року
у справі № 754/14543/18(пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
ОСОБА_1 посилається на те, що апеляційний суд у порушення вимог частини дев`ятої статті 83 ЦПК України прийняв до уваги акт прийому-передачі від 18 серпня 2021 року та квитанцію від 15 серпня 2021 року № 193599, не звернувши увагу на відсутність підтвердження направлення їх копій іншим учасникам справи. Суд апеляційної інстанції не врахував, що призначення до розгляду питання про ухвалення додаткового рішення щодо судових витрат, повідомлення інших учасників справи про дату та час такого розгляду не звільняє заявника від виконання процесуального обов`язку, передбаченого частиною дев`ятою статті 83 ЦПК України (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24 березня 2021 року у справі № 756/2399/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 323/642/20).
Крім того, апеляційний суд не надав належної правової оцінки договору про надання правових послуг від 07 жовтня 2020 року № 07/10, на підставі якого відповідачці надавалась правова допомога, зокрема щодо розміру гонорару, порядку розрахунків, які повинні бути зазначені в окремій додатковій угоді (пункт 4.1 договору), яка в матеріалах справи відсутня, а також щодо строку дії договору (пункт 8.1 договору).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).
За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.
Відповідно до пункту 4 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Види адвокатської діяльності визначені у статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).