Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 204/2678/21
провадження № 61-878св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду
м. Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року у складі судді Книш А. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання майна особистою приватною власністю, усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом зняття з реєстрації і виселення.
Позов мотивувала тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який розірвано рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року.
Перебуваючи у шлюбі, позивач придбала домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке відповідно до умов договору купівлі-продажу придбано за 266 354,00 грн. При цьому, ОСОБА_1 зазначила, що придбання вказаного домоволодіння здійснювалось нею виключно за особисті кошти, які вона отримала від продажу квартири, що належала їй на праві приватної власності на підставі договору дарування, а саме квартири АДРЕСА_2, за загальною ціною 405 600,00 грн, що еквівалентно 52 000,00 доларів США.
Позивач посилалася на те, що відповідач визнає обставину придбання даного домоволодіння за її особисті кошти, але вважає, що йому належить частка в зазначеному будинку з господарськими будівлями та спорудами. Однак, відповідач не здійснює будь-яких належних та необхідних дій по утриманню будинку, відмовляється сплачувати комунальні платежі, всі витрати за отримання комунальних послуг здійснюються виключно позивачем.
Добровільно залишити домоволодіння відповідач відмовляється, хоча має у власності житлове приміщення (квартира). Позивач також зазначала, що відповідач постійно здійснює по відношенню до неї психологічне насильство, про що неодноразово складались протоколи про адміністративне правопорушення. Проживання та реєстрація відповідача за вказаною адресою порушує права позивача, оскільки вона не має можливості в повному обсязі розпорядитися своїм майном, також реєстрація відповідача впливає на збільшення вартості комунальних платежів, які відповідач відмовляється сплачувати. Вказані дії, на думку позивача, вказують на порушення права приватної власності та підлягають захисту.
ОСОБА_1 просила визнати її особистою приватною власністю домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а також усунути перешкоди у користуванні домоволодінням, визнавши ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, шляхом зняття з реєстрації і виселення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від
11 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що домоволодіння за адресою:
АДРЕСА_1 є спільним сумісним майном, набутим подружжям у шлюбі, отже, відповідач є співвласником вказаного домоволодіння. Під час розгляду справи не встановлено передбачених законом підстав для визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням та його виселення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська
від 11 серпня 2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 січня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 11 серпня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від
24 листопада 2021 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не повно з`ясували усі фактичні обставини справи та не дослідили і не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають фактичним обставинам справи, є незаконними та необґрунтованими. Зокрема, суди не взяли до уваги, що позивачем надано належні та допустимі докази купівлі спірного домоволодіння за її особисті кошти, отримані від продажу квартири, яка належала їй на підставі договору дарування, що свідчить про спростування презумпції належності майна до спільної сумісної власності подружжя. На підставі наведених обставин заявник вважає помилковим і висновок судів про відмову у задоволенні її позовних вимог про виселення відповідача..
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.
14 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Короткий зміст фактичних обставин справи
З 24 квітня 1992 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано заочним рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року, що набрало законної сили 17 березня 2020 року.
29 травня 2009 року між позивачем, як продавцем, та ОСОБА_4, як покупцем, укладено попередній договір до договору купівлі-продажу нерухомого майна, де вказано, що покупець зобов`язується купити, а продавець зобов`язується продати квартиру
АДРЕСА_2, що належить продавцю на підставі договору дарування, за 405 600,00 грн, що еквівалентно 52 000 доларам США.
Відповідно до копії акту приймання передачі грошових коштів від 10 червня
2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 передали позивачу ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 405 600,00 грн, що еквівалентно 52 000,00 доларів США за продаж квартири АДРЕСА_2 .
10 червня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5 укладено договір купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_2, що належала їй на підставі договору дарування квартири від 16 липня 2004 року. Продаж нерухомого майна за домовленістю сторін вчинено за 61 400,00 грн.
10 червня 2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 2.1. договору, продаж домоволодіння за домовленістю сторін вчинено за 266 354,00 грн, що еквівалентно 35 000,00 доларів США.
Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1,
з 04 грудня 2009 року.
Також відповідач є власником квартири
АДРЕСА_3 .
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.