Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 442/4791/20
провадження № 61-20731св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Монастирська Мирослава Мирославівна, в.о. завідувача Бориславської держнотконтори О. Кушнір,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2021 року у складі судді Хомика А. П. та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада
2021 року у складі колегії суддів: Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Монастирська М. М., в.о. завідувача Бориславської держнотконтори О. Кушнір, про визнання заповіту недійсним та визнання його таким, що прийняв спадщину.
Позов мотивовано тим, що 14 травня 2015 року ОСОБА_3, яка є донкою позивача, складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Монастирською М. М., та зареєстровано в реєстрі за № 754. Згідно цього заповіту усе своє майно ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Позивач зазначав, що заповіт, складений ОСОБА_3 є нікчемним. Заяву про прийняття спадщини у визначений шестимісячний строк він не подавав оскільки з ОСОБА_3 проживав однією сім`єю.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним заповіт, укладений ОСОБА_3, посвідчений 14 травня 2015 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Монастирською М. М. та зареєстрованого у Спадковому реєстрі за № 754 та визнати його таким, що прийняв спадщину своєї доньки ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивовано недоведеністю заявлених позовних вимог.
Постановою Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 травня
2021 року залишено без змін.
Залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
14 грудня 2021 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що спірний заповіт укладено з порушенням Закону України "Про нотаріат". Крім того, заявник вказує, що сама по собі відсутність реєстрації не є абсолютним підтвердженням того, що особа не проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: застосування апеляційним судом в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року в справі № 222/1109/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи інших учасників справи
22 червня 2022 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2022 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 12 травня 2021 року та постанови Львівського апеляційного суду від 04 листопада 2021 року. Відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області.
20 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи
14 травня 2015 року ОСОБА_3 складено заповіт, який посвідчено приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Монастирською М. М., та зареєстровано в реєстрі за № 754. Згідно цього заповіту усе своє майно ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач є батьком ОСОБА_3, ОСОБА_2 є її дочкою.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_3 проживала і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 мала тяжке захворювання і після повернення з Італії зареєструвалась за вказаною адресою, де проживала разом з відповідачем та її чоловіком, які здійснювали за нею догляд. Вона померла в лікарні у м. Дрогобичі.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . На час смерті ОСОБА_3 йому виповнилось 82 роки, тобто він досяг пенсійного віку.
19 вересня 2018 року ОСОБА_1 встановлено І групу інвалідності.
Згідно спадкової справи № 37/2015, ОСОБА_2, як спадкоємець за заповітом, прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_3 23 грудня
2015 року шляхом подачі нотаріусу заяви про прийняття спадщини у визначений частиною першою статті 1270 ЦК України шестимісячний строк.
ОСОБА_1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 не звертався.
ОСОБА_1 у 2019 році неодноразово звертався до суду із позовами до відповідача, у яких просив визначити йому додатковий строк для прийняття спадщини, однак за його заявою такий позов залишено без розгляду; із позовом про визначення спеціального строку для прийняття спадщини та визнання недійсним заповіту; про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, які також залишені без розгляду за його заявами.