Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 716/1944/19
провадження № 61-13847св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 (відповідач за зустрічним позовом),
відповідачі: ОСОБА_2, Заставнівська міська рада, ОСОБА_3 (позивач за зустрічним позовом),
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Кутровською Наталією Михайлівною, на постанову Чернівецького апеляційного суду в складі колегії суддів: Владичан А. І., Литвинюк І. М., Височанської Н. К. від 13 липня 2021 року,
ВСТАНОВИВ:
1.Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Заставнівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на житловий будинок.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 03 травня 1998 року між її сином ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено шлюб, який розірвано 22 березня 2016 року. Під час цього шлюбу відповідно до рішення виконавчого комітету Заставніської міської Ради № 26 від 24 лютого 2010 року на ім`я її сина ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності від 24 березня 2010 року на будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Будівництво зазначеного житлового будинку було розпочато нею разом із її чоловіком ОСОБА_2 на земельній ділянці площею 0,10 га, яка була виділена останньому відповідно до рішення дев`ятої сесії Заставнівської міської Ради народних депутатів від 05 листопада 1991 року. Будівництво зазначеного будинку завершено в 1996 році. Доказом цього слугує акт від 30 червня 2018 року, в якому сусіди ОСОБА_2 засвідчують, що будівництво вказаного будинку було розпочато в 1991 році, а завершено в 1996 році. На той час їхньому сину було лише 13 років і він не міг брати участі у будівництві даного житлового будинку. Вважає, що її син ОСОБА_2 не мав жодного права одноосібно звертатися до органу місцевого самоврядування та просити визнання права власності на спірний будинок, оскільки це майно є спільним майном подружжя, а саме позивача ОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_2, який помер у 2015 році.
У зв`язку з наведеним, а також враховуючи, що при постановленні оскаржуваного рішення виконавчого комітету Заставнівської міської Ради було допущено ряд порушень законодавства, які діяли на той час, просила рішення № 26 від 24 лютого 2010 року в частині оформлення права власності на ОСОБА_2 - визнати незаконним, а свідоцтво про право власності від 24 березня 2010 року на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 186,7 кв.м., в тому числі житловою 108,80 кв.м., визнати недійсним.
У січні 2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, Заставнівської міської ради про поділ спільного майна подружжя.
Свої вимоги позивачка за зустрічним позовом мотивувала тим, що 03 травня 1998 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 . Рішенням Заставніського районного суду Чернівецької області від 22 березня 2016 року шлюб між ними розірвано. За період шлюбу до моменту фактичного припинення шлюбних відносин та ведення спільного господарства ними був побудований житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 24 березня 2010 року на підставі рішення виконкому Заставніської міської ради від 24 лютого 2010 року видано свідоцтво про право власності на вищезазначений житловий будинок на ім`я її чоловіка ОСОБА_2 . У зв`язку з цим, ОСОБА_3 просила суд визнати спірне будинковолодіння спільною сумісною власністю подружжя та визнати за нею право власності на Ѕ ідеальну частку вказаного житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, а також застосувати строк позовної давності відносно первісного позову та викладених в ньому вимог.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 березня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на житловий будинок, задоволено. Рішення виконавчого комітету Заставнівської міської ради № 26 від 24 лютого 2010 року в частині оформлення права власності на ОСОБА_2 визнано незаконним. Свідоцтво про право власності від 24 березня 2010 року видане на ім`я ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 186,70 кв.м., житловою площею 180,80 кв.м. визнано недійсним. Провадження за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Заставнівської міської ради про поділ спільного майна подружжя - закрито.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні про визнання незаконним рішення Заставнівської міської ради від 24 лютого 2010 року за № 26, та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 березня 2010 року видане на його підставі, виходив з того, що рішення органу місцевого самоврядування, що є предметом спору, прийнято з порушенням прав та законних інтересів позивача ОСОБА_1, яка фактично спільно із своїм чоловіком ОСОБА_2 були забудовниками спірного житлового будинку, на підставі рішення Заставнівської міської ради від 05 листопада 1991 року, яким ОСОБА_2 виділено земельну ділянку розміром 0,10 га для будівництва житлового будинку.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 березня 2021 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Заставнівської міської ради та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним рішення органу місцевого самоврядування та свідоцтва про право власності на житловий будинок скасовано та в цій частині ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про судовий збір.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позивачкою не доведено, що забудовником спірного житлового будинку є батьки ОСОБА_2 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
У серпні 2021 року представник ОСОБА_3 - адвокат Кутровська Н. М. звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 липня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову в частині відмови в задоволенні первісного позову, та в цій частині ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 214/1520/15-ц та постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2641цс15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник посилається на порушення судами норм процесуального права, а саме суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу
№ 716/1944/19 з Заставнівського районного суду Чернівецької області.
Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що рішенням 9 сесії Заставнівської міської Ради народних депутатів від 05 листопада 1991 року ОСОБА_2 виділено під будівництво земельну ділянку площею 0,10 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно рішення виконавчого комітету Заставнівської міської Ради № 26 від 24 лютого 2010 року вирішено: оформити право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та видати свідоцтво про право власності на ім`я ОСОБА_2 .
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24 березня 2010 року власником будинку з погосподарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (син позивачки).