Постанова
Іменем України
30 червня 2022 року
м. Київ
справа № 570/2828/18-ц
провадження № 61-439св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_2 , подану представником - ОСОБА_3 , на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Хилевич С. В., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та визнання права власності на 1/2 частини майна.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що з січня 1997 року сторони перебували у сімейних відносинах без шлюбу. З 22 червня 1999 року вони перебували у зареєстрованому шлюбі. У вересні 1998 року ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу набуто право власності на недобудований житловий будинок, а також земельну ділянку під ним, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
З січня 1998 року сторони разом вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно вирішували всі побутові питання, набували майно, спільно проводили добудову та реконструкцію будинку, а також добудовували надвірні будівлі, займалися благоустроєм земельної ділянки, хоча будинок і був набутий на ім`я відповідачки до офіційного укладання шлюбу. Зокрема, в спірному будинку за час шлюбу зроблений капітальний ремонт, будинок збільшився у розмірах за рахунок прибудови. Детальний опис здійснених ним робіт викладений у Переліку робіт, матеріалів та обладнання від 30 травня 2018 року. Також стверджує, що реконструкція, ремонт спірного будинку, прибудова й благоустрій земельної ділянки здійснені не лише за рахунок спільних коштів подружжя, а й за його особисті кошти, тобто вартість будинковолодіння збільшилася і за рахунок його особистих трудових та грошових затрат, а отже, будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, є об`єктами спільної сумісної власності.
Крім іншого, за період перебування в зареєстрованому шлюбі вони набули у власність земельну ділянку, розміщену на території Кам`янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області яка, на його думку, також є спільною сумісною власністю подружжя.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя; визнати за ним право власності на 1/2 частини недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,25 га; визнати за сторонами право власності по 1/2 частини земельної ділянки площею 0,48 га, з яких 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і 0,23 га для ведення особистого підсобного господарства, що розміщена на території Кам`янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області, державний акт ОД-900.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 червня 2021 року у складі суді ОСОБА_4 позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,48 га на АДРЕСА_3 (для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,23 га). Припинено право власності ОСОБА_1 на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,48 га.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини земельної ділянки загальною площею 0,48 га на АДРЕСА_3 (для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,23 га).
У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що земельна ділянка площею 0,48 га на території Кам`янської сільської ради Роздільнянського району Одеської області є об`єктом спільної сумісної власності, що визнається учасниками справи за змістом заяв по суті.
Водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 брав участь коштами, або працею у покращенні будинковолодіння та земельної ділянки на якій воно розташоване. Висновок експерта від 25 січня 2021 року № 200817/1_ФМ не є доказом істотності збільшення вартості спірного нерухомого майна та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження того, що він брав участь коштами або працею в описаних у вказаному висновку покращеннях майна.
Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині визнання недобудованого житлового будинку та земельної ділянки спільною сумісною власністю подружжя і визнання права власності на 1/2 частини недобудованого житлового будинку та земельної ділянки, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Визнано недобудований житловий будинок АДРЕСА_1 , спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини недобудованого житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0, 25 га, на якій знаходиться будинок. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що за висновком експерта у судовій будівельно-технічній експертизі від 25 січня 2021 року № 200817/1_ФМ ступінь готовності спірного будинку становить 100 % (на момент укладення договору купівлі-продажу - 76 %), а вартість незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1 з часу купівлі (11 вересня 1998 року) до 01 червня 2018 року збільшилась на 1 550 441,00 грн. Тобто, незважаючи на інфляційні процеси і певне здешевлення національної валюти України з часу виникнення спірних правовідносин та до моменту розірвання шлюбу, вартість спірного житлового будинку безумовно істотно збільшилася. Цю обставину необхідно розуміти так, що збільшення його вартості відбулося саме за рахунок грошових затрат обох сторін як подружжя і особисто позивача.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У січні 2022 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 грудня 2021 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі вказує на те, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішення не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року в справі № 129/2115/15-ц, від 24 квітня 2019 року в справі № 285/4671/15-ц, від 02 грудня 2020 року в справі № 444/372/18, від 02 грудня 2020 року в справі № 288/1718/19, від 27 січня 2021 року в справі № 332/4629/15, від 19 березня 2021 року в справі № 640/2851/13-ц, від 24 березня 2021 року в справі № 161/17237/19, від 14 квітня 2021 року в справі № 177/2087/16-ц, від 10 червня 2021 року в справі № 462/1305/16-ц, від 12 серпня 2021 року в справі № 438/1673/13-ц, від 01 вересня 2021 року в справі № 361/6598/17, від 22 вересня 2021 року в справі № 129/2115/15-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року в справі № 214/6174/15-ц.
Крім того, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України(якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме: судом апеляційної інстанції не досліджено належним чином наявність обставин, з якими приписи статті 62 СК України пов`язують можливість віднесення майна одного з подружжя до спільної сумісної власності, а висновки суду про наявність у цій цивільній справі таких обставин не ґрунтуються на досліджених доказах та з`ясованих обставинах у справі.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі Колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Ткачука О. С. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., від 27 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
09 лютого 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ткачука О. С., на підставі розпорядження від 20 червня 2022 року № 769/0/226-22 здійснено повторний автоматизований розподіл справи між суддями, справу передано раніше визначеному складу суду: Ступак О. В. (доповідач), Погрібний С. О., Гулейков І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
11 вересня 1998 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (після одруження - ОСОБА_2 ) укладений договір купівлі-продажу недобудованого житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Кострикіним В. І., зареєстрований у Реєстрі за № 9678, за адресою: АДРЕСА_1 . Готовність недобудованого житлового будинку становила 76 % (пункт 3 договору купівлі-продажу). Продаж вчинено за 15 562,00 грн.
Цього ж дня між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського та районного нотаріального округу Кострикіним В. І., зареєстрований у Реєстрі за № 9681. Згідно з пунктом 1.1. договору купівлі-продажу ОСОБА_2 придбала земельну ділянку площею 0,25 га, розміщену на землях, що знаходяться у віданні Великоомелянської сільської ради, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,18 га, ведення особистого підсобного господарства - 0,07 га (Державний акт на право приватної власності на землю, виданий 27 березня 1998 року Великоомелянською сільською радою народних депутатів на підставі рішень Великоомелянської сільської ради народних депутатів від 22 серпня 1996 року № 185, 30 січня 1998 року № 350 та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № 5337). Продаж вчинено за 919,10 грн. (пункт 2.1 договору купівлі-продажу).
17 червня 1999 року розірвано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблений актовий запис № 64.
22 червня 1999 року Великоомелянською сільською радою Рівненського району Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2018 року у справі № 570/5005/17, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року, шлюб між сторонами розірвано.
З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 25 січня 2021 року № 200817/1_ФМ:
1) будівельно-технічні властивості, характеристики незавершеного будівництвом житлового будинку на АДРЕСА_1 , є такими: площа забудови будинку становить 175,7 кв. м; загальна - 228 кв. м; житлова - 93,3 кв. м; ступінь готовності будинку становить 100 %;
2) ринкова вартість домоволодіння становить 1 814 334,00 грн, у тому числі земельної ділянки - 250 300,00 грн; житлового будинку, надвірних будівель і споруд - 1 564 034,00 грн;
3) вартість незавершеного будівництвом житлового будинку з часу купівлі (11 вересня 1998 року) до 01 червня 2018 року з урахуванням того, що були проведені роботи, описані в додатку до клопотання, Переліку робіт, матеріалів та обладнання від 30 травня 2018 року, збільшилась на 1 550 441,00 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначено статтею 60 СК України, а також статтями 24, 25 КпШС України.
За змістом статті 24 КпШС Українимайно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.
Указана норма закріплена також у частині першій статті 57 СК України, відповідно до якої особистою приватною власністю дружини, чоловіка є зокрема майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.