Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 204/8167/20
провадження № 61-162св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,
третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2021 року у складі судді
Самсонової В. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 24 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), третя особа - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради (далі - департамент), про визнання договору застави припиненим, зняття заборони відчуження та вилучення запису з реєстру,
в якому просила:
- визнати припиненим договір застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003, укладений між нею та відкритим акціонерним товариством комерційним банком з іноземним капіталом «Промекономбанк» (далі - ВАТ КБ «Промекономбанк») - Дніпропетровська філія ВАТ КБ «Промекономбанк»,
у подальшому змінено назву на публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Промекономбанк» (далі - ПАТ «КБ «Промекономбанк», банк);
- припинити обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис про обтяження на належне їй нерухоме майно (нежиле приміщення, складське приміщення, адреса нерухомого майна:
АДРЕСА_1 ), зареєстровано: 12:27:44 за № 3807244, реєстратор: приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу
(далі - приватний нотаріус) Кулініч С. А.;
- зареєструвати припинення заборони про обтяження у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 3807244, зареєстровану реєстратором: приватний нотаріус Кулініч С. А.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона є власником нежилого приміщення АДРЕСА_1 . 17 жовтня 2003 року між нею та банком укладено договір про поновлювання кредитної лінії № 1070-03/КФ. З метою забезпечення виконання зобов`язання, у той самий день, між ними укладено договір застави № 69-2003, на підставі якого належне їй нежиле приміщення за вищезазначеною адресою передано банку в заставу.
У червні 2020 року вона дізналася, що 29 вересня 2006 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна внесено запис
про обтяження на належне їй нерухоме майно (№ 3807244, підстава обтяження - договір іпотеки від 17 жовтня 2003 року № 69-2003). Проте,
нею сплачено кошти за кредитним договором у повному обсязі, тому,
на її думку, правовідносини за договором про поновлювання кредитної лінії № 1070-03/КФ, та, як наслідок, й за договором застави № 69-2003 припинилися.
Крім того, на підставі постанови Правління Національного банку України
від 21 травня 2014 року № 296 «Про віднесення ПАТ «КБ «Промекономбанк»до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду у цей самий день прийнято рішення № 35 про запровадження з 22 травня 2014 року тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду
на тимчасову адміністрацію у ПАТ «КБ «Промекономбанк». 18 листопада 2019 року внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних
осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань
за № 12661110056002536 про державну реєстрацію припинення
ПАТ «КБ «Промекономбанк» як юридичної особи, тобто завершено ліквідацію банку.
Посилалася на статтю 609 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора),
крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається
на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.
З урахуванням наведеного, оскільки з моменту укладення договору сплив великий проміжок часу, банк ліквідовано, а документи на підтвердження факту виконання зобов`язання у неї відсутні, вона позбавлена можливості довести факт припинення зобов`язань, у зв`язку з чим звернулася до суду
з даним позовом, який просила задовольнити.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 05 липня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив
із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів виконання умов кредитного договору.
Районним судом також враховано, що у відповідь на адвокатський запит представника позивача Національний банк України повідомив, що договір про поновлення кредитної лінії від 17 жовтня 2003 року № 1070-03/КФ
(зі змінами та доповненнями), договір застави від 17 жовтня 2003 року
№ 69-2003 (зі змінами та доповненнями) на ім`я ОСОБА_1 в описах архівних справ ПАТ «КБ «Промекономбанк» не значаться, на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором даної банківської установи не передавалися. При цьому позивачем не було подано до суду клопотань про витребування документів від Фонду.
Крім того, позивачем у своїх позовних вимогах зазначено про визнання договору застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003. Проте, відповідно
до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно
та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна
від 31 серпня 2020 року за № 222019369 запис про обтяження, а саме: заборона на нерухоме майно № 3807244, що зареєстрований приватним нотаріусом Кулініч С. А. 29 вересня 2006 року, внесено на підставі договору іпотеки № 69-2003, реєстраційний номер 3058, 17 жовтня 2003 року, приватний нотаріус Кулініч Є. А., заборона № 317.
Питання щодо встановлення факту ідентичності вищевказаних договорів застави та іпотеки позивачем не заявлялися, а позивач на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору і несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій. У цій частині враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 755/18920/18 (провадження № 61-17205св19).
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська
від 05 липня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 , так як нею не надано доказів належного виконання умов кредитного договору. При цьому вимога про припинення обтяження
є похідною від вимоги про визнання договору застави припиненим,
а похідні вимоги не підлягають задоволенню при відсутності правових підстав для задоволення основної вимоги.
Апеляційний суд указав, що посилання апеляційної скарги на те,
що внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження на підставі договору іпотеки від 17 жовтня 2003 року
№ 69-2003, а також на укладення між позивачем та банком виключно договору про поновлювання кредитної лінії від 17 жовтня 2003 року
№ 1070-03/КФ та договору застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003
має оцінюватися як доказ відсутності кредитних зобов`язань та слугувати підставою для задоволення позовних вимог, є безпідставними, вони
не впливають на правильність вирішення судом першої інстанції спору
по суті й не можуть бути підставою для скасування рішення районного суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2022 року до Верховного Суду,
ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.
Підставами касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій заявник зазначає те, що судами застосовано норми права
без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 203/3364/17, провадження № 61-7376св19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2022 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2021 року та постанови Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2021 року, відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано матеріали цивільної справи № 204/8167/20 із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2022 року справу призначено
до судового розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними
у ній матеріалами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні її позову, помилково залишили поза увагою той факт, що вона виконала свої кредитні зобов`язання у повному обсязі, тому договір про поновлення кредитної лінії та договір застави припинили свою дію, і, як наслідок, запис про обтяження підлягає виключенню з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, вона позбавлена можливості отримати підтвердження кредитора про повне виконання зобов`язань за кредитним договором і скасувати накладені на нерухоме майно обтяження, оскільки юридичну особу -
ПАТ «КБ «Промекономбанк», припинено, а отже, ліквідаційна процедура банку вважається завершеною й банк ліквідовано, зобов`язання виконано нею у 2003-2006 роках, а документи у неї не збереглися.
Вказує, що судами встановлено факт припинення банку, проте не надано правової оцінки щодо дійсності чи припинення зобов`язань за договором застави внаслідок припинення кредитора як юридичної особи. Вважає,
що зобов`язання за договором про поновлювання кредитної лінії
від 17 жовтня 2003 року № 1070-03/КФ та договором застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003 припинилися внаслідок припинення юридичної особи-кредитора (стаття 609 ЦК України). При цьому судами не встановлено,
що банк відступив право вимоги за договором застави іншій особі,
чи звертався до неї з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений
у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 203/3364/17 (провадження
№ 61-7376св19),який, на думку заявника касаційної скарги, необхідно врахувати при вирішенні спору.
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду касаційної інстанції не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 є власником складського приміщення АДРЕСА_1 (а. с. 15-17).
17 жовтня 2003 року між ОСОБА_1 та ПАТ «КБ «Промекономбанк» укладено договір застави № 69-2003, з метою забезпечення виконання зобов`язань, що випливають з укладеного між ними 17 жовтня 2003 року договору про поновлювання кредитної лінії № 1070-03/КФ, за яким указане нерухоме майно передано банку в заставу (а.с. 8-11).
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна
29 вересня 2006 року приватним нотаріусом Кулініч С. А. внесено обтяження (заборона на нерухоме майно) № 3807244 на підставі договору іпотеки
№ 69-2003, р-р 3058 від 17 жовтня 2003 року, відносно нежитлового приміщення АДРЕСА_1 (а. с. 12-14).
ПАТ «КБ «Промекономбанк» станом на 02грудня 2020 року є припиненим, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 34-35).
У відповідь на адвокатський запит Національний банк України повідомив, що договір про поновлення кредитної лінії від 17 жовтня 2003 року
№ 1070-03/КФ (зі змінами та доповненнями), договір застави від 17 жовтня 2003 року № 69-2003 (зі змінами та доповненнями) на ім`я ОСОБА_1
в описах архівних справ ПАТ «КБ «Промекономбанк» не значаться,
на архівне зберігання до Національного банку України ліквідатором даної банківської установи не передавалися (а. с. 36-38).
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснював ліквідацію банку, на запит адвоката позивача щодо виконання зобов`язань за договором не відповів (а. с. 31-33).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.