Постанова
Іменем України
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 755/597/21-ц
провадження № 61-751св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ;
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну
скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - на рішення Дніпровського районного суду м. Києва
від 20 травня 2021 року у складі судді Гаврилової О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Писаної Т. О., Приходька К. П., Журби С. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 13 лютого 2019 року на автодорозі сполученням «Київ - Дніпро», сталася дорожньо-транспортна пригода
(далі - ДТП) за участю транспортних засобів «ToyotaCamry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , «Geely», реєстраційний номер
НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , та «NissanTeana», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_5 .
Внаслідок ДТП водій транспортного засобу «Geely», реєстраційний номер
НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер, а він, ОСОБА_1 , як пасажир цього транспортного засобу, отримав тяжкі тілесні ушкодження. Йому було встановлено ІІ групу інвалідності, а з 01 листопада 2020 року - ІІІ групу інвалідності.
Згідно з вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, що набрав законної
сили, водія транспортного засобу «ToyotaCamry», реєстраційний номер
НОМЕР_1 , ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, яке стало причиною вказаної ДТП.
Позивач зазначав, що неправомірними діями ОСОБА_2 , крім завданих численних ушкоджень здоров`я, йому також було завдано моральної шкоди, яка виражалася у сильному емоційному стресі, спричиненому фактом
та наслідками ДТП (загибель друга, тривога та страх за своє здоров`я
та життя), фізичному болю та страждань, спричинених ушкодженням здоров`я (проходження стаціонарного та довготривалого амбулаторного лікування, оперативне втручання під загальним наркозом, болісні лікувальні процедури, значне медикаментозне навантаження, ушкодження здоров`я, які вже неможливо вилікувати), тривалій зміні звичного способу життя (постійна потреба у сторонній допомозі, обмеженість рухів, гігієнічні незручності, неможливість вести активний спосіб життя, зупинення трудової діяльності, постійна витрата власного часу на лікування), душевних стражданнях відносно власного самосприйняття як тягаря для близьких людей, побоюванні щодо можливого невідновлення фізичного стану, знаходженні у стані постійної психологічної напруги, порушенні сну, появі післяопераційних шрамів на тілі.
На час ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як водія транспортного засобу «Toyota Camry», була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АМ/8489997. На виконання умов цього договору страховик сплатив йому 117 487,34 грн,
з яких: відшкодування лікування - 37 154,27 грн; стійка втрата працездатності - 75 114 грн; моральна шкода - 5 216,07 грн (5 % страхової виплати).
Також, під час досудового розслідування ОСОБА_2 було частково здійснено йому відшкодування моральної шкоди у загальному розмірі
30 тис. грн (двома частинами: 10 тис. грн та 20 тис. грн). Разом з тим, враховуючи результати проведеної за його ініціативою психологічної експертизи від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020, він оцінював розмір завданої йому неправомірними діями відповідача моральної шкоди у сумі 1,5 млн грн. З огляду на відшкодування моральної шкоди ПрАТ «СК «ВУСО» та часткове відшкодування моральної шкоди відповідачем, позивач вважав, що розмір завданої йому моральної шкоди становить 1 459 567,86 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути
з ОСОБА_2 на його користь на відшкодування завданої моральної шкоди 1 459 567,86 грн та витрати по сплаті судових витрат у розмірі
5 тис. грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2
на користь ОСОБА_1 на відшкодування завданої моральної шкоди
114 783,93 грн та 395 грн витрат на проведення експертизи.В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що внаслідок ДТП, яка сталася 13 лютого 2019 року з вини ОСОБА_2 , що встановлено вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, ОСОБА_1 спричинені глибокі моральні (душевні) страждання, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я.
Визначаючи розмір грошової компенсації на відшкодування моральної шкоди, суд виходив із характеру та обсягу фізичних і душевних страждань, яких зазнав позивач, врахував, що внаслідок ДТП йому були завдані тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок чого він тривалий час з 14 лютого 2019 року по 22 березня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні, йому було встановлено ІІ, а згодом ІІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим він не може продовжувати активний спосіб життя, обирати роботу згідно із своїх уподобань та здібностей, гідно працевлаштуватися задля забезпечення належного матеріального рівня своєї родини. Суд також врахував отримані позивачем під час ДТП травми, а також їх наслідки, які призвели
до вимушених змін у його житті, стосунках з оточуючими, через зміни
у психологічному стані, що призвело до знервованості та дратівливості і, як наслідок, ускладненню відносин з близькими, а фізичні ушкодження - до неможливості повною мірою реалізовувати на цей час своїх батьківських прав і обов`язків по вихованню та догляду за дитиною. При цьому суд також врахував відсутність доказів отримання позивачем доходів до моменту вчинення ДТП, у тому числі неофіційного. Водночас суд взяв до уваги характер вчиненого ОСОБА_2 правопорушення та реальну його спроможність здійснити таку компенсацію з урахуванням відсутності відомостей про його неофіційне працевлаштування, наявності відомостей про його звернення до центру зайнятості для сприяння у працевлаштуванні, а також наявності на утриманні двох малолітніх дітей. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд першої інстанції виходив із засад розумності, виваженості, справедливості, конкретних обставин справи та дійшов висновку про визначення моральної шкоди у розмірі 150 тис. грн.
При цьому суд врахував розмір отриманого позивачем страхового відшкодування на відшкодування моральної шкоди у 5 216,07 грн, а також сплачену відповідачем на його користь суму у розмірі 30 тис. грн, а тому
з відповідача на користь позивача стягнув суму у розмірі 114 783,93 грн
(150 тис. грн. - 5 216,07 грн - 30 тис. грн).
Суд першої інстанції, надаючи оцінку наданого позивачем висновку експерта від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020 за результатами проведення психологічної експертизи товариства з обмеженою відповідальністю «Експертно-дослідна служба України» (далі - ТОВ «Експертно-дослідна служба України», складеного експертом у галузі психології - Мінчевою О. А. , виходив із того, що психологічне дослідження, наведене у цьому висновку, визначає грошовий еквівалент моральної шкоди у розмірі 1,5 млн грн, виходячи саме з суб`єктивного ставлення та оцінки підекспертного. Водночас моральну шкоду не можна відшкодувати
у повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного та фізичного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. І такий розмір визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року змінено у частині визначення розміру моральної шкоди, стягнувши її у розмірі
1 459 567,86 грн, а також змінено в частині розподілу судових витрат.
Змінюючи рішення районного суду та стягуючи з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 1 459 567,86 грн, суд апеляційної інстанції погодився із висновками районного суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди останньому. Проте судом першої інстанції не було враховано, що заявлений позивачем, виходячи
з його власного сприйняття, розмір завданої йому моральної шкоди у сумі 1,5 млн грн є меншим розміру суми у 1,728 млн грн - мінімального «порогу», визначеної експертом у висновку від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020 згідно з Методики психологічного дослідження у справах щодо заподіяння моральних страждань особі та відшкодування моральної шкоди, пропонованої Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України та внесеної до Реєстру методик
18 січня 2019 року (14.1.75), відповідно до якої досліджувана ситуація відповідає категорії «Спричинення тяжкої шкоди здоров`ю», компенсація моральних страждань, спричинених ОСОБА_1 складає 288 мінімальних заробітних плат.
При цьому суд першої інстанції, зменшуючи розмір заявленої позивачем моральної шкоди, виходив із того, що відповідач ніде не працює та має на утримані двох малолітніх дітей, а тому такий фінансовий тягар для нього буде надмірним. Разом з тим, суд першої інстанції не врахував відсутність доказів, які підтверджують ці обставини, оскільки сам факт того, що відповідач станом на 15 березня 2021 року (згідно з довідки Державного центру зайнятості Черкаського обласного центру) ніде не працює, не може свідчити про незадовільний його майновий стан. Доказів відсутності об`єктів нерухомості, транспортних засобів, доходів від переданого в оренду майна відповідачем не надано, а наявність двох малолітніх дітей не свідчить, що вони перебувають лише на його утриманні. Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для зменшення підтвердженого експертним висновком розміру моральної шкоди ґрунтується лише на заявлених відповідачем обставинах щодо його незадовільного майнового стану, які не підтверджені доказами, тобто без дотримання принципу змагальності.
За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у заявленому розмірі. При цьому суд врахував розмір отриманого позивачем страхового відшкодування на відшкодування моральної шкоди у сумі 5 216,07 грн, сплачену відповідачем на користь позивача суму у розмірі 30 тис. грн, у зв`язку з чим стягнув
з відповідача на відшкодування завданої позивачу моральної шкоди суму
у розмірі 1 464 783,93 грн (1,5 млн грн - 5 216,07 грн - 30 тис. грн). Разом
з тим, відповідно до вимог частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а тому стягненню з відповідача підлягає сума у заявленому позивачем розмірі - 1 459 783,93 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 22 лютого 2022 року клопотання представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень задоволено. Поновлено представникові ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - строк на касаційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 14 вересня
2021 року. Відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Дніпровського районного суду м. Києва.
У червні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 202 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди,
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 -
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 20 травня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 вересня 2021 рокупризначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обставин справи, не врахували, що відповідач перебуває на обліку
у Черкаському міському центрі зайнятості, тобто не працює, є безробітним, не має постійного та регулярного заробітку, має на утриманні двох малолітніх дітей, а його дружина перебуває у відпустці по догляду
за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Таким чином, визначений апеляційний судом розмір на відшкодування моральної шкоди покладає
на відповідача надмірний фінансовий тягар, що не відповідає критеріям добросовісності, справедливості та розумності, а також порушує оптимальний баланс інтересів постраждалої внаслідок ДТП особи і її винуватця. Крім того, суди не врахували, що у висновку експерта
від 21 грудня 2020 року № 601/12/2020 визначений орієнтовно можливий розмір моральної шкоди, який є суб`єктивно справедливим саме для позивача. У той же час при вирішенні дійсного розміру завданої моральної шкоди суд повинен керуватися основними засадами цивільного судочинства, а саме враховуючи принципи розумності і справедливості. При цьому ПрАТ «СК «ВУСО» здійснило виплату позивачу на відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 216,07 грн, а відповідач у добровільному порядку сплатив - 30 тис. грн. Отже, порушені права позивача були відновлені у досудовому порядку. Вказані суми компенсації у повній мірі відповідають ступеню завданого позивачу фізичного болю та тривалості страждань.
Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області
від 26 серпня 2020 року у справі № 359/4656/19, що набрав законної сили, ОСОБА_2 визнано винним у вчинені злочину, передбаченого
частиною другою статті 286 КК України, та призначено йому покарання
у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортирними засобами на строк 2 роки, на підставі статті 75 КК
України звільнено від відбування призначеного основного покарання
з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов`язків, відповідно до статті 76 КК України (а. с. 22-35).
Вказаним вироком суду встановлено, що 13 лютого 2019 року водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Тоуоtа Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись на 5 км + 770 м автодороги сполученням «Бориспіль-Дніпро», поблизу автозаправної станції «Переяславська Русь», що за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків,
вул. Харківська, 1-Б, у напрямку міста Борисполя, проявив самовпевненість, не стежив за дорожньою обстановкою, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, чим порушив вимоги пунктів 2.3 б), д) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України
від 10 жовтня 2001 року № 1306 та введених у дію з 01 січня 2002 року
(далі - Правила дорожнього руху), відповідно до яких «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити
за дорожньою обстановкою, реагувати на її зміну, не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», у порушення вимог пункту 12.1 Правил дорожнього руху, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку,
а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», не обрав безпечну швидкість руху, щоб мати змогу контролювати керований ним транспортний засіб, не впорався з керуванням на слизькій проїзній частині, втратив керованість транспортного засобу, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, чим порушив вимоги підпункту 1.1 розділу «дорожня розмітка» Правил дорожнього руху, згідно з яким «лінію 1.1 горизонтальної дорожньої розмітки перетинати забороняється», виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем «Geely», реєстраційний номер
НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , який рухався у смузі руху в напрямку міста Переяслав-Хмельницький Київської області. У подальшому, автомобіль марки «Тоуоtа Саmrу», реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Nisan Teana», реєстраційний номер НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_5 , який рухався в напрямку м. Переяслав-Хмельницький, позаду автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер НОМЕР_2 .
У результаті ДТП водій автомобіля марки «Geely», реєстраційний номер
НОМЕР_2 , ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в Бориспільській центральній районній лікарні Київської області,
а пасажир цього самого автомобіля ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно з висновком судово-медичної експертизи від 27 травня 2019 року
№ 51д у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження, які, у своїй сукупності, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя
(а. с. 39-41).
Внаслідок отриманих при ДТП травм, ОСОБА_1 з 14 лютого 2019 року по
22 березня 2019 року перебував на стаціонарному лікуванні (а. с. 102-103).
У зв`язку із отриманими під час ДТП травмами ОСОБА_1 з 08 жовтня 2019 року по 01 листопада 2020 року встановлена ІІ група інвалідності,
а з 01 листопада 2020 року по 01 листопада 2021 року - ІІІ група інвалідності (а. с. 42-45).