Постанова
Іменем України
15 червня 2022 року
м. Київ
справа № 2011/13610/12
провадження № 61-5246св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство "Укрсиббанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укрсиббанк" на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року у складі судді Омельченко К. О. та постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2012 року Публічне акціонерне товариство "Укрсиббанк" (далі - ПАТ "Укрсиббанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов обгрунтований тим, що 02 липня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним інвестиційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство (далі - АТ "УкрСиббанк"), укладено договір про надання споживчого кредиту № 11364765000, згідно з яким банк зобов`язався передати позичальнику 39 950,00 дол. США, а останній взяв на себе зобов`язання прийняти вказані кошти та сплачувати проценти, комісії на умовах, визначених договором. За рахунок кредитних коштів ОСОБА_2 придбав нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором укладено договір іпотеки та договір поруки з ОСОБА_1, яка після розірвання шлюбу змінила прізвище на " ОСОБА_1".
ОСОБА_2 припинив виконувати умови кредитного договору.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року стягнено з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 359 099,97 грн, у частині позовних вимог до ОСОБА_1, як до поручителя, відмовлено.
ОСОБА_2 перебував у місцях позбавленні волі. Предмет іпотеки не був зареєстрований ОСОБА_2 у Комунальному підприємстві "Харківське міське бюро технічної інвентаризації", що унеможливило задоволення позову АТ "УкрСиббанк" за рахунок цього майна.
Під час укладання ОСОБА_2 кредитного договору, договору іпотеки, та договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 відповідач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, яка надала свою згоду, як дружина позичальника, на укладання ним кредитного договору та договору іпотеки. Кошти, одержані ОСОБА_2 за кредитним договором за час перебування у шлюбі з ОСОБА_1, стали об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Отже, кредитний договір укладений ОСОБА_2 в інтересах сім`ї та кредитні кошти витрачені на придбання квартири, що відповідало наміру подружжя на придбання нерухомого майна для сім`ї. Оскільки ОСОБА_2 використав кредит в інтересах сім`ї, дружина позичальника ОСОБА_1 несе солідарну відповідальність за неповернення боргу відповідно до частини четвертої статті 65 СК України.
Позивач вважає, що припинення шлюбних відносин (розірвання шлюбу) не є підставою для припинення солідарного обов`язку для ОСОБА_1, як солідарного боржника позичальника, та не припиняє права спільної сумісної власності подружжя щодо майна, набутого за час шлюбу.
Просило стягнути заборгованість за кредитним договором у розмірі 66 975,21 дол. США, з яких: 34 095,20 дол. США - заборгованість за кредитом; 5 280,30 дол. США - прострочена заборгованість з повернення кредиту; 23 852,81 дол. США - прострочена заборгованість зі сплати процентів, 709,21 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом; 3 037,69 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за процентами за користування кредитом.
З урахуванням уточнених позовних вимог просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором від 02 липня 2007 року в сумі 66 975, 21 дол. США.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2013 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 02 липня 2008 року № 11364765000 в розмірі 66 975,21 дол. США, що еквівалентно 535 332,84 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2018 року заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 травня 2013 року задоволено. Скасовано заочне рішення від 14 травня 2013 року та призначено розгляд справи у загальному порядку.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року у позові відмовлено.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на одержані в кредит кошти за ОСОБА_1 не визнавалось, за невиконання умов договору передбачена відповідальність саме ОСОБА_2, як боржника за кредитним зобов`язанням, позивач не довів використання відповідачем кредитних коштів в інтересах сім`ї, сам факт перебування у шлюбі та надання згоди одним із подружжя на укладення договору не є підставою для солідарної відповідальності, тому відсутні підстави для покладення на неї зобов`язань щодо повернення кредиту.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови суду апеляційної інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Змінивши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д. В. від 13 січня 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2033/2-151/11, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 17 липня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2008 року у розмірі 359 099,00 грн закінчено у зв`язку з його повним виконанням. Оскільки право власності на придбану за рахунок кредиту квартиру за чоловіком відповідача у встановленому законом порядку зареєстровано не було, це нерухоме майно не набуло статусу спільного сумісного майна подружжя, квартиру як предмет іпотеки реалізовано з електронних торгів, у зв`язку з чим виконавче провадження про стягнення з позичальника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором закінчено у зв`язку з повним виконанням. Одержані ОСОБА_2 у кредит кошти не були використані в інтересах сім`ї, тому немає передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року АТ "УкрСиббанк" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, просило скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 вересня 2018 року, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 вересня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 28 січня 2020 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про наявність підстав для прийняття заяви про перегляд заочного рішення.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Суди не врахували статтю 210, частину четверту статті 334, частину третю статті 640 ЦК України в редакції на час укладення договору купівлі-продажу квартири від 02 липня 2008 року з урахуванням статті 5 ЦК України про дію актів цивільного законодавства у часі, згідно з якими право власності ОСОБА_2 на нерухоме майно виникло з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири в реєстрі 02 липня 2008 року.
Суд безпідставно пов`язує виникнення права власності на квартиру не з моментом державної реєстрації договору, а з моментом державної реєстрації права в реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Наслідком ототожнення понять "виникнення права власності" і "державна реєстрація права власності" є неправильне вирішення спору.
Крім того, у справі № 2027/5933/2011 рішенням Московського районного суду м. Харкова від 31 травня 2012 року (про відмову у визнанні недійсним договору купівлі-продажу іпотечної квартири) встановлено, що право власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки підтверджується витягом з Державного реєстру правочинів від 02 липня 2008 року № 6168464.
Незастосування судами частини п`ятої статті 82 ЦПК України суперечить правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 134/336/19
Суди не врахували правових висновків Верховного Суду щодо моменту набуття права власності на нерухомість, викладених у постановах від 19 червня 2019 року у справі № 127/108/15-ц, провадження № 61-21160св18, від 29 травня 2019 року у справі № 635/12041/13-ц, провадження № 61-27570св18, від 29 травня 2019 року у справі № 643/20180/15-ц, провадження № 61-40159св18, від 13 червня 2018 року у справі № 336/1191/16-ц, провадження № 61-9552св18, згідно з якими, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Суди не застосували статтю 65 СК України, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про те, що кредитні кошти використані не в інтересах сім`ї, оскільки кошти за кредитним договором використані на придбання майна, яке стало спільною сумісною власністю подружжя.
Суди не врахували, що обов`язок відповідати за кредитними зобов`язаннями у відповідача виник на підставі частини третьої статті 61, частини четвертої статті 65 СК України, а факт належності кредитних коштів подружжю на праві спільної сумісної діяльності підверджується нотаріально посвідченою заявою відповідача від 01 липня 2008 року про надання згоди на передання майна в іпотеку, чим вона підтвердила статус майна подружжя.
Також суди не врахували висновки Верховного Суду України щодо солідарного обов`язку іншого подружжя за договорами, укладеними в інтересах сім`ї, викладені у постановах від 27 квітня 2016 року у справі 524/10257/15-ц, провадження № 486цс16 від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14, провадження № 6-539цс16, та Верховного Суду, викладені у постановах від 30 січня 2019 року у справі № 334/5907/14-ц, провадження № 61-40701св18, від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14-ц, провадження № 61-12957св19.
У постанові Верховного Суду 12 серпня 2019 року у справі № 642/706/16-ц, провадження № 61-35503св18, зазначено, що наявність згоди другого з подружжя на укладення правочину свідчить про укладення договору в інтересах сім`ї.
Суди безпідставно послалися на Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно почала здійснюватися з 01 січня 2013 року.
Суди неналежно оцінили докази у справі та не врахували висновки Верховного Суду щодо валюти виконання зобов`язання.
У справі № 2-151/11 встановлено факт надання кредиту в іноземній валюті та факт невиконання зобов`язань за кредитним договором.
У справі, яка переглядається, суди встановили факт примусової реалізації квартири, проте, з урахуванням підстав відмови у позові, розрахунок боргу не перевіряли та оцінку цьому не надали.
Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, оскільки прийняв та розглянув заяву про перегляд заочного рішення від 14 травня 2013 року через чотири роки після проголошення заочного рішення, питання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення не вирішував. Відповідач пропустила строк на подання заяви про перегляд заочного рішення та не подавала клопотання про його поновлення. Суд мав відмовити у прийнятті заяви про перегляд заочного рішення.
Аргументи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У червні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 02 липня 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір про надання споживчого кредиту № 11364765000, згідно з яким останній одержав 39 950,00 дол. США та зобов`язався повернути цю суму до 02 липня 2037 року, а також сплачувати 14 % річних на суму залишку заборгованості. Цільове призначення кредиту - придбання однокімнатної квартири.
01 липня 2008 року приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Чуєва О. А. посвідчила заяву ОСОБА_1 про надання згоду своєму чоловікові ОСОБА_2 на купівлю за ціну та на умовах на його розсуд за спільні кошти квартири АДРЕСА_1, та передачу цієї квартири в іпотеку.
На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором 02 липня 2008 року укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
З 11 вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2008 року.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 червня 2011 року стягнено з ОСОБА_2 на користь АТ "Укрсиббанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 359 099,97 грн. У частині позовних вимог до поручителя ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) відмовлено.
02 липня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. А. договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній за кредитні кошти набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктом 8 договору купівлі-продажу право власності покупця підлягає державній реєстрації у Харківському міському бюро технічної інвентаризації.
Право власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не зареєстрував.
13 січня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Кудряшов Д. В. склав акт про реалізацію предмета іпотеки, згідно з яким 08 січня 2020 року Державне підприємство "Сетам" провело електронні торги з продажу вищевказаного нерухомого майна за ціною 391 000,00 грн з визначенням їх переможця.
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Кудряшова Д. В. від 13 січня 2020 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2033/2-151/11, виданого Фрунзенським районним судом м. Харкова 17 липня 2012 року, про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2008 року у розмірі 359 099,00 грн закінчено у зв`язку з його повним виконанням.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 127/108/15-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 635/12041/13-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 643/20180/15-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 336/1191/16-ц, від 24 грудня 2019 року у справі № 134/336/19, від 30 січня 2019 року у справі № 334/5907/14-ц, від 09 січня 2020 року у справі № 367/7110/14-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 450/1528/16-ц, від 28 серпня 2019 року у справі № 740/2074/16-ц, від 21 серпня 2019 року у справі № 552/6526/16-ц, від 12 серпня 2019 року у справі № 642/706/16-ц, а також постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 524/10257/15-ц, від 14 вересня 2016 року у справі № 334/5907/14-ц.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги, з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Щодо набуття права власності ОСОБА_2 на квартиру
Звертаючись до суду з позовом, банк зазначив, що ОСОБА_2 припинив виконувати умови кредитного договору, припинення шлюбних відносин (розірвання шлюбу) не є підставою для припинення солідарного обов`язку для ОСОБА_1, як солідарного боржника позичальника та не припиняє права спільної сумісної власності подружжя щодо майна, набутого за час шлюбу, тому просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 66 975,21 дол. США.
Відмовивши у позові, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на одержані в кредит кошти за ОСОБА_1 не визнавалось, тому відсутні підстави для покладення на неї зобов`язань щодо повернення кредиту.
Змінивши рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
право власності на придбану за рахунок кредиту квартиру за чоловіком відповідача у встановленому законом порядку зареєстровано не було, тому це нерухоме майно не набуло статусу спільного сумісного майна подружжя; одержані ОСОБА_2 у кредит кошти не були використані в інтересах сім`ї, тому немає передбачених законом підстав для покладення на ОСОБА_1 зобов`язань щодо погашення заборгованості за кредитним договором; квартиру як предмет іпотеки реалізовано з електронних торгів, у зв`язку з чим виконавче провадження про стягнення з позичальника ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором приватним виконавцем закінчено у зв`язку з повним виконанням.
Верховний Суд не погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.
Згідно з матеріалами справи 24 квітня 2007 року між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є АТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11146439000, згідно з яким останній одержав 30 000,00 дол. США та зобов`язався повернути вказану суму до 24 квітня 2028 року, а також сплачувати 12,5 % річних.
Відповідно до пункту 1.4 кредитного договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб.
З 11 вересня 2004 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2008 року розірвано.
02 липня 2008 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 укладено та посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуєвою О. А. договір купівлі-продажу, відповідно до якого останній за кредитні кошти набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 334 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до статті 657 ЦК Ураїни (в редакції на час укладення договору купівлі-продажу квартири) договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиногомайнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Згідно з пунктом 8 договору купівлі-продажу державна реєстрація цього правочину провадиться одразу після його нотаріального посвідчення. Право власності на квартиру виникає у покупця відповідно до статті 334 ЦК України з моменту державної реєстрації цього правочину. Право власності покупця підлягає державній реєстрації у Харківському міському бюро технічної інвентаризації.
З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає, що до спірних правовідносин, які виникли щодо придбаної до 01 січня 2013 року квартири, підлягають застосуванню норми ЦК України (чинні на момент виникнення правовідносин), які визначають умови та момент виникнення права власності в набувача нерухомого майна за відповідним правочином, а також містять правило щодо обов`язкової реєстрації договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна.
Відповідно до договору купівлі-продажу цей договір посвідчено та зареєстровано нотаріусом у реєстрі за № 7217.
Отже, право власності на квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 виникло з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири, тобто за правилам частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.