Постанова
Іменем України
16 червня 2022 року
м. Київ
справа № 759/4247/20
провадження № 61-83св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Київська міська рада, Мотовилівська сільська рада Фастівського району Київської області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Похитайло Ольга Октавіанівна,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Київської міської ради на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року у складі судді Журибеди О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Заяву обґрунтовано тим, що вона проживала з ОСОБА_2 у період з червня 2012 року і до дня смерті ОСОБА_2 , із якою були сусідами, проживала з нею однією сім`єю у квартирі АДРЕСА_1 .
В цій же квартирі проживали діти ОСОБА_2 - син ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя ОСОБА_2 ставилася до ОСОБА_1 як до своєї онуки, оскільки у неї не було рідних онуків, а тому запропонувала ОСОБА_1 проживати у своїй квартирі, так як знала про її скрутну ситуацію, що ОСОБА_1 з великої багатодітної родини, і всі вони проживають в одній квартирі.
ОСОБА_1 допомагала по господарству ОСОБА_2 , купувала продукти, готувала їжу, прибирала, сплачувала житлово-комунальні послуги, займалась дрібним ремонтом у квартирі. Коли ОСОБА_2 хворіла, вона доглядала за нею, виконувала рекомендації лікарів, купувала необхідні ліки. У свою чергу ОСОБА_2 також вела з ОСОБА_1 спільний побут, вони мали стосовно одна одної взаємні права та обов`язки.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 померла. Похованням займалася ОСОБА_1 та її рідні. ОСОБА_2 проживала в квартирі АДРЕСА_1 , власниками цієї квартири в рівних частках були ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
ОСОБА_2 за життя успадкувала майно, що належало її дітям, зокрема належні дітям частки квартири, але не встигла оформити право власності на ці частини квартири. Заяву про відмову від спадщини ОСОБА_2 не подавала, а тому вважається такою, що прийняла спадщину після своїх дітей.
Також у власності спадкодавця ОСОБА_2 перебуває садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 03 червня 2008 року.
13 жовтня 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Похитайло О. О. (далі - приватний нотаріус КМНО Похитайло О. О.) на підставі поданої ОСОБА_1 заяви про прийняття спадщини заведено спадкову справу.
ОСОБА_1 подала заяву як спадкоємець за законом четвертої черги відповідно до статті 1264 ЦК України.
22 січня 2018 року заявниця звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.
Листом від 23 січня 2018 року приватний нотаріус КМНО Похитайло О. О. повідомила, що нотаріальну дію - видачу свідоцтва про право на спадщину, нею відкладено на підставі статті 42 Закону України «Про нотаріат» і запропоновано звернутися до суду для встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менш, як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Необхідність наявності вказаного юридичного факту полягає в тому, що лише за умови його встановлення судом заявниця зможе вступити у спадкові правовідносини як єдиний спадкоємець, а саме спадкоємець четвертої черги спадкування за законом.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 не менше як п`яти років до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 , у квартирі АДРЕСА_1 , та встановити факт прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після смерті своїх дітей - ОСОБА_3 і ОСОБА_4 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) однією сім`єю з червня 2012 року до часу відкриття спадщини, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 у квартирі АДРЕСА_1 .
Встановлено факт прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після смерті своїх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю з червня 2012 року, а також того факту, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на день їх смерті були зареєстровані та проживали разом з покійною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку Київською міською радою.
Постановою Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.
При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що надані ОСОБА_1 на підтвердження своїх вимог докази є належними, допустимими та достовірними. Оцінивши їх достатність, місцевий суд обґрунтовано вважав доведеним факт проживання ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 однією родиною за адресою: АДРЕСА_3 , у період з червня 2012 року і до часу відкриття спадщини.
Під час розгляду справи беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 протягом цього часу вели спільне господарство, несли спільні витрати для налаштування спільного побуту, мали взаємні права та спільні обов`язки.
Зібраними у справі доказами також підтверджується той факт, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на день їх смерті були зареєстровані та проживали разом з покійною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , а тому колегія суддів погодилася з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 фактично прийняла спадщину після смерті своїх дітей. Окрім ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 до нотаріальної контори ніхто не звертався.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2021 року Київська міська рада подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Святошинського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким залишити без задоволення заяву ОСОБА_1 про встановлення юридичних фактів.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що місцевим та апеляційним судами повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.
Ухвалюючи рішення у справі, місцевий суд дійшов безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви про встановлення юридичних фактів.
Судові рішення у справі ухвалено на підставі неналежних доказів та без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (стаття 3 СК України, стаття 156 ЖК України та статті 77, 79-81, 89, 90, 263 ЦПК України), викладених у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2019 року у справі № 133/525/17 та у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2019 року у справі № 554/14633/15-ц.
Провадження у суді касаційної інстанції
17 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
20 травня 2022 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
ОСОБА_1 у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (т. 1, а.с. 18).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, на майно, у тому числі й на квартиру АДРЕСА_1 .
Квартира АДРЕСА_1 в рівних частках належала ОСОБА_2 та її дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, видане 18 червня 2004 року Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією (т. 1, а.с. 23).
ОСОБА_2 за життя заповіту не склала, інших спадкоємців, крім заявниці немає, оскільки її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 ), а її донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_9 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 ) (т. 1, а.с. 19, 20).
Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на день їх смерті були зареєстровані та проживали разом із покійною ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
З метою оформлення прав на спадкове майно виникла необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю спадкодавця ОСОБА_2 та заявниці ОСОБА_5
13 жовтня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до приватного нотаріуса КМНО Похитайло О. О. із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріальну дію щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом нотаріусом було відкладено у зв`язку з тим, що заявником не надано доказів для підтвердження факту прийняття спадщини померлою ОСОБА_2 після смерті її дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (т. 1, а.с. 48).
Під час розгляду справи також встановлено, що ОСОБА_1 з червня 2012 року проживала разом з ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 .
ОСОБА_1 допомагала покійній ОСОБА_2 по господарству, купувала ліки, сплачувала комунальні послуги.
На підтвердження даних обставин заявницею, зокрема, надано акти приймання-передачі від 12 грудня 2012 року та від 02 грудня 2014 року, зі змісту яких вбачається що ОСОБА_1 були замовлені роботи із заміни автоматів в електрощиті та заміна змішувача у квартирі АДРЕСА_1 . Оплата цих робіт проведена ОСОБА_1 .
Крім того, заявницею надані рахунки-фактури від 01 лютого 2013 року та 16 квітня 2014 року про замовлення та придбання ОСОБА_1 медичних препаратів для ОСОБА_2 (адреса доставки: квартира АДРЕСА_1 ).
З довідки, складеної 16 листопада 2019 року Святошинським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві, вбачається, що при проведенні перевірки заяви ОСОБА_1 та опитуванні мешканців будинку АДРЕСА_4 встановлено, що ОСОБА_1 мешкає в квартирі АДРЕСА_5 протягом 6-7 років. Ніяких конфліктних ситуацій ОСОБА_1 з іншими мешканцями чи невідомими особами вони не бачили та не чули. (т. 1, а.с. 64)
У судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтвердили постійне проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , та пояснили, що ОСОБА_1 дійсно здійснювала піклування та догляд за ОСОБА_2 , у тому числі опікувалася станом здоров`я останньої.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.