ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
справа №160/13426/19
адміністративне провадження № К/9901/31354/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стрелець Т.Г., Берназюка Я.О., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗУНОВПРЕС» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування припису і постанови, за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі судді Горбалінського В.В. від 18.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Прокопчук Т.С., Шлай А.В., Кругового О.О. від 27.10.2020,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЗУНОВПРЕС» (далі також ТОВ «ЛІЗУНОВПРЕС», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (далі також Управління, ГУ Держпраці, відповідач), у якому просило визнати неправомірними, скасувати постанову Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590 від 27.11.219 відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЗУНОВПРЕС» та припис Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про усунення виявлених порушень №ДН2919/1862/АВ/П від 06.11.2019 (далі також спірні, оскаржувані постанова та припис).
2. Обґрунтовуючи позов, Товариство посилалося на те, що оскаржувані постанова та припис винесені Управлінням на підставі необґрунтованих висновків контролюючого органу про порушення позивачем вимог трудового законодавства, яке полягало у відсутності трудових договорів з найманими фізичними особами.
3. Позивач також зазначав, що чинне законодавство України не наділяє органи Держпраці України повноваженнями аналізувати зміст цивільно-правового договору, а також визнавати цивільно-правові договори трудовими угодами.
4. Оскільки висновки відповідача, які зазначені в акті перевірки, на думку позивача, зроблені без урахування всіх істотних обставин то й оскаржувані припис та постанова про накладення штрафних санкцій є протиправними та підлягають скасуванню.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
5. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27.10.2020, позов задоволено частково, а саме - визнано протиправними та скасовано спірні припис та постанову.
6. Ухвалюючи такі судові рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що цивільно-правові угоди, які укладені між позивачем та фізичними особами, вказаними у спірних приписі та постанові, не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов`язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години, обов`язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов`язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу. Між виконавцями та позивачем регулярно підписувалися акти прийняття-передачі виконаних робіт за цивільно-правовими угодами.
7. При цьому, суди попередніх інстанцій звертали увагу й на те, що відповідач не надав жодних належних та допустимих доказів під час інспектування, які б підтверджували що вищезазначені договори, є трудовими договорами. Чинним законодавством не передбачено обмежень на укладання цивільно-правових договорів у разі якщо відповідні послуги стосуються основної діяльності суб`єкта господарювання.
8. Наводячи мотиви на обґрунтування такої позиції, суди попередніх інстанцій посилались й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №160/8664/18.
9. Враховуючи вищевикладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що твердження Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України є помилковими, а тому прийнята на підставі цих висновків постанова №ДН2907/1857/АВ/ТД-ФС/586 від 27.11.2019 та припис №ДН2919/1862/АВ/П від 06.11.2019 є необґрунтованими та такими, що прийняті без врахування всіх істотних обставин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись з вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні цього позову.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «ЛІЗУНОВПРЕС» в особі директора ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 укладено цивільно-правовий договір №1 від 01.07.2019, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням позивача ОСОБА_2 бере на себе зобов`язання надати кур`єрські та транспортно - експедиційні послуги (доставка товарів та матеріалів власним транспортом) в строк з 01.07.2019 по 31.12.2019.
12. Актами №7 від 31.07.2019, №8 від 31.08.2019, №9 від 30.09.2019 підтверджується виконання ОСОБА_2 зазначеної в угоді роботи, за що ним отримано винагороду в загальному розмірі 7 500 грн.
13. Також суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ «ЛІЗУНОВПРЕС» в особі директора ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_3 укладено цивільно-правовий договір №1 від 23.06.2015 року, відповідно до п. 1.1 якого за дорученням позивача ОСОБА_3 бере на себе зобов`язання надати кур`єрські та транспортно - експедиційні послуги (доставка товарів та матеріалів власним транспортом) в строк з 23.06.2015 по 31.12.2015.
14. Актами №1 від 31.01.2018, №2 від 28.02.2018, №3 від 31.03.2018, №4 від 30.04.2018, №5 від 31.05.2018, №6 від 30.06.2018, №7 від 31.08.2018, №8 від 31.08.2018, №9 від 30.09.2018, №10 від 31.10.2018, №11 від 30.11.2018, №12 від 31.12.2018, №1 від 31.01.2019, №2 від 28.02.2019, №3 від 31.03.2019, №4 від 30.04.2019, №5 від 31.05.2019, №6 від 30.06.2019 підтверджується виконання ОСОБА_3 зазначеної в угоді роботи, за що ним отримано винагороду в загальному розмірі 36 000 грн.
15. Із матеріалів справи також вбачається, що стосовно ОСОБА_1 відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення №ДН 2918/1862/АВ/П/ПТ від 29.10.2019 за порушення частини третьої статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно фактичного допуску до роботи без оформлення трудового договору(контракту) двох осіб, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
16. Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 09.12.2019, що набрала законної сили 20.12.2019, провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення стосовно ОСОБА_1 закрито у зв`язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення.
17. Посадовими особами ГУ Держпраці у Дніпропетровській області в період з 16.10.2019 по 29.10.2019 проведено інспекційне відвідування ТОВ «ЛІЗУНОВПРЕС» щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, за результатами якого складено акт №ДН2919/1862/АВ від 29.10.2019, відповідно до висновків якого позивачем порушено приписи частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, відносно допущення до роботи двох осіб, без укладання трудового договору, а саме: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
18. 06.11.2019 ГУ Держпраці у Дніпропетровській області складено припис №ДН2919/1862/АВ/П, яким позивача зобов`язано вжити заходи по усуненню виявлених порушень строком до 13.11.2019.
19. 27.11.2019 першим заступником начальника ГУ Держпраці у Дніпропетровській області Осадчим І.М. розглянуто справу про накладення штрафу відповідно до виявлених в акті №ДН2919/1862/АВ від 29.10.2019 порушень трудового законодавства, та прийнято постанову №ДН2919/1862/АВ/ТД-ФС/590, якою на позивача відповідно до приписів абзацу другого частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України накладено штраф в розмірі 250 380 грн.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
20. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку, викладеного у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, що, на думку скаржника, призвело до неправильного вирішення цього спору.
21. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно визначили правову природу, зміст і характер відносин, які виникли між позивачем та фізичними особами, вказаними у акті про інспекційне відвідування Товариства, а тому відповідача вважає помилковим викладений у оскаржуваних судових рішеннях висновок про те, що такі відносини є цивільно правовими.
22. На переконання відповідача, суди попередніх інстанцій не врахували, що у діях керівництва ТОВ «ЛІЗУНОВПРЕС» вбачаються порушення вимог частини першої статті 21 Кодексу Законів про працю України, оскільки саме ж найменування укладених ним цивільно - правових угод, у яких у дужках вказано їх назву як «трудовий договір», вказує на ознаки саме трудових відносин.
23. Вищевикладене, як вважає відповідач, підтверджується й тим, що предметом договорів не визначено, який саме результат роботи (послуг) повинен передати виконавець замовнику, тобто, на думку скаржника, у спірному випадку предметом договорів є процес праці, а не її кінцевий результат.
24. При цьому, як відзначається у касаційній скарзі, у вказаних вище договорах не визначено чіткого обсягу робіт (послуг), який має бути виконаний їх виконавцем і може бути конкретно виміряний. Обсяг вказаних у цих правочинах робіт (послуг) обумовлено лише зобов`язанням виконувати роботи (надавати послуги) кур`єрські та транспортно - експедиційні (доставка товарів і матеріалів власним транспортом), при цьому, не зазначено маршрут перевезення, відправну точку, місце прибуття, отже, на думку скаржника, Товариство взяло на себе обов`язок систематично організовувати працю та надавити вказівки щодо послідовності виконання робіт. Це засвідчує, що визначені договорами виконавці виконували доручення посадових осіб суб`єкта господарювання, який регулював процес організації трудової діяльності замовника.
25. Окрім цього, касаційна скарга містить мотиви й про те, що виконувана виконавцями послуг робота носила системний характер, а винагорода за працю здійснювалась періодично, системно (щомісяця у останній день), тобто відносини мали системний характер. Така праця здійснювалась у межах діяльності Товариства, тобто не була юридично самостійною.
26. Вищенаведене, на думку відповідача, повністю підтверджує обґрунтованість викладених у акті інспекційного відвідування Товариства висновків про наявність факту допуску працівників до роботи без укладення трудового договору (контракту), що також підтверджує порушення позивачем вимог частини першої статті 21, частин першої, третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України, а отже й правомірність притягнення його до відповідальності відповідно до абзацу другого частини другої статті 265 цього ж Кодексу.
27. З урахуванням такого, відповідач наголошує на помилковості висновку судів попередніх інстанцій про неправомірність оскаржуваних у цій справі припису та постанови, оскільки такий, на його переконання, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
28. У відзиві на касаційну скаргу наводяться доводи про те, що суди попередніх інстанцій, на переконання позивача, правильно застосували норми матеріального права, вирішили цей спір у відповідності до вимог закону й ухвалили правильні по суті, законні та обґрунтовані судові рішення, що не спростовується зазначеними відповідачем аргументами.
29. Зокрема, Товариство вважає, що правовідносин у справі №815/5427/17 не є подібними до тих, які виникли у справі, що розглядається, а тому й викладені у цій справі висновки Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у даному випадку врахуванню не підлягали.
30. Позивач звертає увагу й на те, що судами обґрунтовано враховано обставини, встановлені у постанові від 09.12.2019 №205/9933/2019 у справі про адміністративне правопорушення, як преюдиційні та як такі, що спростовують висновки перевіряючи, викладені у акті про інспекційне відвідування Товариства.
31. З цих підстав позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
32. Так, відповідно до частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
33. Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенції Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 21.08.2019 №823 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
34. За приписами пункту 2 вищезгаданого Порядку Заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.
35. За правилами пунктів 19, 23, 27, 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) (далі - акт), і в разі виявлення порушень вимог законодавства про працю - припис щодо їх усунення.
Припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень вимог законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом, після розгляду зауважень об`єкта відвідування до нього (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
36. Частиною першою статті 265 Кодексу Законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
37. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци перший, другий частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України).
38. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
39. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом Законів про працю України.
40. Зокрема, частиною першою статті 3 Кодексу Законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
41. Статтею 4 цього ж Кодексу визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
42. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 Кодексу Законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
43. Відповідно до статті 1 Закону України від 14.10.1992 № 2694-XII «Про охорону праці» працівник - це особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов`язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом).
44. За приписами статті 23 Кодексу Законів про працю України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
45. Статтею 24 Кодексу Законів про працю України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
46. Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
47. Згідно зі статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.
48. Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
49. За приписами статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
50. Згідно зі статтею 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.
51. За положеннями частини першої статті 854 Цивільного кодексу України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.
52. Щодо наданих послуг винагорода за виконану роботу (надані послуги) виплачується виконавцю в розмірі, в терміни і в порядку, який встановлений в договорі (частина перша статті 903 Цивільного кодексу України).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
53. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
54. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.