ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
справа №560/214/20
адміністративне провадження № К/9901/6104/21, №К/9901/7687/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 560/214/20
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, зобов`язання вчинити дії,
за касаційними скаргами ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора
на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Ковальчук О.К.,
та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Сушка О.О., суддів: Залімського І.Г., Мацького Є.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 атестації;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2144ц, згідно з яким ОСОБА_1 звільнений з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року;
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів, починаючи з 24 грудня 2019 року до моменту фактичного поновлення на посаді.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що рішення Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації є немотивованим, незаконним та таким, що підлягає скасуванню. Крім цього, позивач наполягав на тому, що у наказі від 21 грудня 2019 року №2144ц відсутні конкретні підстави звільнення позивача, що спричинило правову невизначеність позивача щодо дійсних підстав його звільнення. При цьому, позивач звертав увагу, що на момент звільнення не відбулося ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України.
3. У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву Офіс Генерального прокурора проти задоволення позовних вимог заперечував та звертали увагу суду на те, що саме кадрові комісії за приписами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (далі - Закон № 113-IX) та Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 вересня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 223) надають оцінку матеріалам атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора. При цьому, ухвалення рішень про успішне чи неуспішне проходження атестації за наслідками співбесіди є дискреційними повноваженнями комісії. Суд, на переконання відповідача, не наділений повноваженнями здійснювати оцінку щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам. Також відповідач наполягав на тому, що позивач не може бути поновлений в Офісі Генерального прокурора без успішного проходження атестації, оскільки це буде суперечити вимогам закону.
4. Позивач подав відповідь на відзив відповідача, у якій зазначав, що відповідачем не доведено, на чому саме ґрунтуються сумніви комісії щодо його відповідності вимогам професійної компетенції. При цьому, у протоколі засідання Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року №4 також не наведено жодних мотивів та обґрунтування підстав прийняття рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
5. У відзиві на заяву про уточнення позовних вимог відповідач просив відмовити у її задоволенні, оскільки стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів можливе лише у випадку призначення на посаду прокурора відділу за результатами успішної атестації.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
6. Позивач з 20 вересня 2004 року по 24 грудня 2019 року проходив службу в органах прокуратури України на різних посадах.
7. У зв`язку з успішним складанням іспитів (отримав 80 та 115 балів відповідно) рішенням другої кадрової комісії від 08 листопада 2019 року № 1 позивач допущений до етапу співбесіди.
8. 10 грудня 2019 року за результатами співбесіди з позивачем Шоста кадрова комісія ухвалила рішення №13 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", згідно з яким під час співбесіди Комісія з`ясувала обставини, які свідчать про невідповідність заступника начальника відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому (з місцем постійної дислокації у місті Хмельницькому) управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
8.1. У рішенні Комісія зазначила, що на підставі дослідження матеріалів атестації та пояснення ОСОБА_1 у Комісії наявні обґрунтовані сумніви щодо відповідності останнього вимогам професійної компетентності у зв`язку з низьким рівнем знання норм чинного законодавства та практики його застосування. В результаті Комісія дійшла висновку про неуспішне проходження позивачем атестації.
9. У протоколі засідання Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року №4, під час якого відбувалася співбесіда з позивачем, відсутнє обґрунтування зазначеного висновку та посилання на досліджені членами комісії матеріали атестації, що вплинули на прийняття вказаного рішення. Зазначений протокол не містить також інформації про обговорення позивачем та членами комісії результатів виконаного позивачем практичного завдання та його оцінку.
10. Наказом від 21 грудня 2019 року №2144ц, керуючись статтею 9 Закону України "Про прокуратуру" та підпунктом 2 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, Генеральний прокурор на підставі рішення Шостої кадрової комісії звільнив ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами Генеральної прокуратури України з 24 грудня 2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
11. Згідно з наданою відповідачем довідкою від 01 квітня 2020 року №21-587зп позивачу у жовтні 2019 року нараховано 39161,49 грн, відпрацьовано 22 робочих дні; у листопаді 2019 року - нараховано 39161,49 грн, відпрацьовано 21 робочий день. Середньоденний заробіток становить: (39161,49+39161,49)/43=1821,46 грн.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
12. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року, позов задоволено частково.
12.1. Визнано протиправним і скасовано рішення Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 .
12.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2144ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів оперативними підрозділами Генеральної прокуратури.
12.3. Поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді прокурора першого відділу організації процесуального керівництва у кримінальних провадженнях, досудове розслідування у яких здійснюється слідчими територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, управління організації процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіальних управлінь державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях Державного бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів оперативними підрозділами Генеральної прокуратури з 25 грудня 2019 року.
12.4. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 грудня 2019 року до 06 жовтня 2020 року у розмірі 355184,70 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до чинного законодавства.
13. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спірне рішення Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року №13 про неуспішне проходження позивачем атестації, яке слугувало підставою для звільнення позивача зі займаної посади, не відповідає зазначеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям та вимогам пункту 12 Порядку № 233, є необґрунтованим та немотивованим, прийняте без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
13.1. Так, суди попередніх інстанцій указали на те, що у спірному рішенні Шоста кадрова комісія обмежилася лише посиланням на наявність "обґрунтованих сумнівів" щодо відповідності позивача вимогам професійної компетентності, що жодним чином не дає змоги встановити дійсні підстави/мотиви, з яких виходила Комісія під час ухвалення такого рішення, оскільки у цьому рішення відсутнє обґрунтування зазначеного висновку та посилання на досліджені членами комісії матеріали атестації, що вплинули на прийняття вказаного рішення. При цьому, протокол засідання Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року№4, під час якого прийняте спірне рішення про неуспішне проходження атестації позивачем, не містить відомостей щодо обговорення питання про невідповідність позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Під час судового розгляду спору відповідач також не надав жодних належних та допустимих доказів, які підтверджують викладені Шостою кадровою комісією у спірному рішенні висновки щодо невідповідності позивача вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
14. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що рішення Шостої кадрової комісії від 10 грудня 2019 року №13 про неуспішне проходження позивачем атестації, прийняте з порушенням законодавства, не може мати жодних правових наслідків для позивача, тому наказ Генерального прокурора від 21 грудня 2019 року №2144ц про звільнення позивача з займаної посади, який ґрунтується на неправомірному рішенні Шостої кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації, також є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
15. Вирішуючи питання про поновлення позивача на попередній роботі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки в результаті перейменування Генеральної прокуратура України в Офіс Генерального прокурора та відповідних змін у штатному розписі офісу Генерального прокурора посада, з якої звільнено позивача відсутня, то належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи протиправність рішення кадрової комісії, є поновлення позивача в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді, з якої його звільнено.
16. Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суди першої та апеляційної інстанцій застосували Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). При цьому, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що застосування для обрахунку позивачу суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, застосування якого можливе за умови проходження атестації, є безпідставним, а тому в задоволенні такої вимоги слід відмовити.
ІV. Касаційне оскарження
17. Не погодившись із зазначеними рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 23 лютого 2021 року.
18. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, не врахували правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 803/63/16, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/17601/14, від 07 жовтня 2020 року у справі 826/25472/15, від 29 вересня 2020 року у справі №826/1659/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 826/1444/15, від 15 квітня 2020 року у справі №826/15725/17, від 26 червня 2019 року у справі № 813/5855/15, від 22 травня 2019 року у справі №572/2429/15ц, від 21 січня 2015 року у справі № 6-203цс14.
18.1. Покликаючись на правову позицію Верховного Суду, викладено у наведених постановах, позивач наполягає, що за правилами частини другої статті 235 КЗпП України, пункту 10 Порядку № 100 виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу і законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. При цьому, якщо за період від часу звільнення працівника до часу поновлення його на роботі підприємство здійснювало підвищення розміру тарифних ставок і посадових окладів, при обчисленні розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу заробітна плата працівника підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Отже, якщо у розрахунковий період (за який нараховано і стягнено середній заробіток) посадовий оклад працівників прокуратури підвищився відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, то обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється із застосуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу. Відтак після набуття чинності з 16 січня 2020 року постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці прокурорів» від 11 грудня 2019 року № 1155, на переконання позивача, для цілей нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу середньоденна заробітна позивача повинна нараховуватися із урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу.
18.2. Крім того, у касаційній скарзі позивач доводить, що застосовані судами попередніх інстанцій приписи пунктів 3, 7 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ не регулюють спірні правовідносини у частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
19. У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції у частині відмови у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу із урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу та ухвалити у цій частині нове судове рішення, яким задовольнити цю позовну вимогу у повному обсязі.
20. Касаційна скарга не містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача або його представника.
21. Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 . Витребувано із Хмельницького окружного адміністративного суду матеріали справи №560/214/20.
22. 31 березня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу позивача, в якому відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.
23. Також на зазначені рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду Офісом Генерального прокурора подано касаційну скаргу, яку зареєстровано у Верховному Суді 05 березня 2021 року.
24. На обґрунтування касаційної скарги заявник касаційної скарги зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних до спірних у цій справі правовідносинах, а саме пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, на підставі якого затверджено Порядок проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221) та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, а також щодо застосування пункту 13 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів; пункту 15 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо повноважень кадрових комісій при проведені співбесід; пункту 17 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації; щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ у контексті визначення Законом №113-ІХ підстави для звільнення прокурорів.
24.1. У контексті наведеного скаржник наголошує на тому, що комісія не зобов`язана нормами Закону юридично довести чи встановити у деталях невідповідність прокурора конкретному критерію, а уповноважена лише вказати на чіткий перелік обставин, які стали підставою для прийняття кадровою комісією колегіального рішення, що підтверджує наявність у членів комісії обґрунтованих сумнівів щодо відповідності прокурора одному чи кільком із вказаних критеріїв. При цьому, скаржник уважає, що суди обох інстанцій не наділені повноваженнями здійснювати переоцінку доказів щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, та, відповідно, встановлювати відповідність прокурора цим вимогам, оскільки такі дискреційні повноваження мають виключно члени кадрової комісії. Разом з тим, на переконання відповідача, спірне рішення кадрової про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації містить мотиви його прийняття, висновки, зроблені комісією за результатами дослідження матеріалів атестації, наданих позивачем пояснень.
25. Скаржник також наполягає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішення не правильно застосували положення статті 235 КЗпП України без врахування правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18, від 04 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі № 824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 826/751/16, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15 та від 11 лютого 2021 року у справі №814/197/15, який полягає у тому, що у випадку незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
26. Крім того, у касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що судами попередніх інстанцій не враховано доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі, щодо суми стягнення та помилково прийнято рішення в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 25 грудня 2019 року до 06 жовтня 2020 року. Так, відповідач зазначає, що згідно із листами Міністерства соціальної політики України від 08 серпня 2018 року № 78/0/206-18 «Щодо розрахунку норми тривалості робочого часу на 2019 рік», від 03 серпня 2019 року № б/н «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік», розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 10 січня 2019 року № 7-р «Про перенесення робочих днів у 2019 році», від 23 жовтня 2019 року № 995-р «Про перенесення робочих днів у 2020 році», наказами Генеральної прокуратури від 31 січня 2019 року №79 ц, від 05 листопада 2019 року № 1390 ц загальна кількість робочих днів у вказаний період становить 194 дні. Отже, за розрахунком відповідача, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 25 грудня 2019 року до 06 жовтня 2020 року становить 353363,24 грн (1821,46 грн х 194 робочих дні).
27. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача.
28. 19 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: головуючого судді Шевцової Н.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора.
29. 31 квітня 2021 року справа № 560/214/20 надійшла до Верховного Суду.
30. 05 травня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення.
31. 12 травня 2021 року до Верховного Суду від Офісу Генерального прокурора надійшли пояснення, у яких відповідач наполягає, що за приписами Закону № 113-ІХ прокурори можуть бути переведені на посаду в Офісі Генерального прокурора лише у разі успішного проходження ними атестації, розділом ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» цього Закону.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
32. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
33. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
34.1. Абзацами першим - третім пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що:
34.1.1. до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
34.1.2. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
34.1.3. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
34.2. Пунктами 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ визначено, що:
34.2.1. День початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
34.2.2. Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
34.2.3. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
34.3. Абзацом першим пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором
34.4. На підставі пунктів 11 - 13 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
34.4.1. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
34.4.2. Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
34.4.3. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
34.5. За змістом пункту 15 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора <…>.
34.6. Пунктом 17 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
34.6.1. Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.