ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 липня 2022 року
м. Київ
справа № 240/5809/18
провадження № К/9901/23345/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Міністерства оборони України
на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 (головуючий суддя Черняхович І.Е.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 (колегія суддів у складі головуючого судді Сторчака В.Ю., суддів Ватаманюка Р.В., Сушка О.О.)
у справі №240/5809/18
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства оборони України,
третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат,
про визнання протиправним та скасування рішення.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Житомирський обласний військовий комісаріат, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 №105, про відмову їй у призначенні одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - її рідного брата ОСОБА_2, внаслідок травми, поранення та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975;
- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити їй одноразову грошову допомогу у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2018 рок, як члену сім`ї загиблого військовослужбовця - її рідного брата ОСОБА_2, внаслідок травми, поранення та причини смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, позов задоволено.
3. Відповідачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 20.03.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019, у якій Міноборони просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач у справі та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) є рідними сестрою та братом, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями свідоцтв про їх народження.
5. Починаючи з 01.07.2016 ОСОБА_2 проходив військову службу за контрактом на посаді старшого стрільця - санітара 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти військової частини НОМЕР_2.
6. Відповідно до свідоцтва про смерть від 22.05.2018 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Водяне, Волноваського району, Донецької області.
7. Згідно лікарського свідоцтва про смерть від 17.05.2018 № 1370 причиною смерті ОСОБА_2 став шок, вибухова травма: сліпе уламкове поранення грудної клітини, що проникає у грудну порожнину з пошкодженням легень, ушкодження внаслідок військових дій.
8. Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 14.06.2018 № 1687 встановлено, що травма, поранення та причина смерті військовослужбовця ОСОБА_2, так, пов`язані із захистом Батьківщини.
9. 07 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Житомирського ОМВК із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю брата - матроса ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання та обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини.
10. Зазначена заява та додані до неї документи разом із висновком командування Житомирського ОВК про наявність у ОСОБА_1 права на отримання зазначеної грошової допомоги 07.06.2018 були надіслані для розгляду до Міністерства оборони України.
11. За наслідками розгляду поданої позивачем заяви комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було зроблено висновок про відмову у призначені ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, про що було складено протокол від 26.10.2018 №105.
12. Підставою для відмови позивачу у призначені одноразової грошової допомоги стало те, що згідно статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" право на отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого військовослужбовця. Члени сім`ї та батьки загиблого військовослужбовця визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Так, комісією було встановлено, що ОСОБА_1 на час смерті брата була повнолітньою та працездатною, в шлюбі не перебувала, але не навчалася та не працювала. Отже, ОСОБА_1, яка є працездатною, не могла перебувати на утримання брата. Крім того зазначено, що відповідно до статті 30 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на пенсію в разі втрати годувальника як утриманці мають особи, які навчаються і не досягли 23 років. Діти-сироти мають право на пенсію в разі втрати годувальника до досягнення ними 23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні. В свою чергу, ОСОБА_1 у відповідності до Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" не належить до дітей-сиріт і пенсія їй відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не призначалася. З огляду на зазначене, комісією було зроблено висновок про відсутність у неї права на отримання одноразової грошової допомоги.
13. Вважаючи зазначене рішення відповідача незаконним, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
14. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач є членом сім`ї загиблого військовослужбовця, а тому на неї поширюється дія статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВА НА НЕЇ
15. У своїй касаційній скарзі відповідач наголошує, що суди невірно застосували норми чинного законодавства. Наполягає на аргументах, покладених в основу спірного рішення Міністерства оборони України і наведених в п. 12 цього судового рішення.
16. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін, посилаючись при цьому на правовий висновок Верховного Суду у справі №456/1258/17.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
18. Статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII, тут і далі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни.