ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 липня 2022 року
м. Київ
справа № 280/2030/21
адміністративне провадження № К/990/4455/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи: ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування наказу за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Конишевої О.В. від 19 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Дурасової Ю.В., Божко Л.А., Лукманової О.М. від 22 грудня 2021 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Мін`юст, відповідач), треті особи без самостійних вимог: Державне підприємство «Національні інформаційні системи», ОСОБА_2 , товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ДП «НІС», ТОВ «Кредитні ініціативи», разом також - треті особи), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 15 лютого 2021 року № 556/5 «Про задоволення скарги».
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що його як суб`єкта оскарження не було запрошено завчасно до розгляду скарги в порядку та спосіб, визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядком розгляду скарг на рішення, дії, бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128 (далі - Порядок № 1128), а також не було враховано пропуску строку щодо зверненням зі скаргою, чим порушено його права.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року, позов задоволено.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що неврахування відповідачем встановлених у законодавстві строків звернення зі скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, недотримання ним норм Закону щодо строків розгляду таких скарг, неповне встановлення обставин, які стали підставою для проведення реєстраційної дії, відсутність у висновку Комісії Мін`юсту жодного обґрунтування щодо наявності зареєстрованої іпотеки і можливості застосування позивачем пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127; у редакції станом на 30 листопада 2018 року), є суттєвим порушенням процедури розгляду скарг, яке вплинуло на зміст оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Мін`юст звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
6. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку № 1128, зокрема, без урахування висновків Верховного Суду, що містяться у постановах від 6 липня 2018 року у справі № 826/3442/17 та від 8 грудня 2021 року у справі № 420/3933/20 щодо дотримання строку звернення зі скаргою до Мін`юсту.
7. Також Мін`юст наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення частини першої статті 238 КАС України та не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 серпня 2021 року у справі № 240/1127/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 826/1906/17, від 12 червня 2019 року у справі № 821/1490/17 та від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16 про відсутність підстав для надання оцінки діям державних реєстраторів щодо здійснення державної реєстрації судами адміністративної юрисдикції, оскільки оскаржуваний наказ у цій частині не впливає на права, свободи або законні інтереси позивача.
8. Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу Мін`юсту не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
9. Касаційну скаргу подано до суду 31 січня 2022 року.
10. Ухвалою Верховного Суду від 5 травня 2022 року відкрито касаційну провадження у справі № 280/2030/21, витребувано матеріали адміністративної справи та надано сторонам строк для подання відзиву на касаційну скаргу Мін`юсту.
11. Учасники справи письмових клопотань до суду касаційної інстанції не подавали.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що відповідно до висновку Колегії Мін`юсту з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 15 січня 2021 року за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 на рішення від 30 листопада 2018 року № 44341860, прийняте державним реєстратором Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1. щодо державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 за TOB «Кредитні ініціативи», яке є іпотекодержателем відповідно до договору про передачу прав за іпотечним договором № 2187 від 28 листопада 2012 року, встановлено наступне.
13. Згідно з відомостями Державного реєстру прав, державним реєстратором ОСОБА_1. на підставі оскаржуваного рішення внесено запис про право власності на квартиру № 29193615 за TOB «Кредитні ініціативи» на підставі таких документів: Іпотечного договору № 0711/0808/45-042-Z-1 від 8 серпня 2008 року (на купівлю житлової нерухомості), посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Пянтковською Оксаною Григорівною, зареєстрованого за № 5558; договору факторингу від 28 листопада 2012 року № 15; договору факторингу від 28 листопада 2012 року; повідомлення про звернення стягнення па предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням від 10 травня 2018 року № 1283/18; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 26 липня 2018 року № 1400040740564.
14. Відповідно до висновку Колегії Мін`юсту з розгляду скарг від 15 жовтня 2021 року відповідачем зазначено, що пунктом 2 частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
15. Відповідно до абзацу першого пункту 12 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.
16. Згідно з пунктом 24 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2011 року № 1141 (діла - Порядок № 1141; у редакції, чинній на дату прийняття оскаржуваного рішення), пошук відомостей у Державному реєстрі прав про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, здійснюється за одним або кількома ідентифікаторами, передбаченими абзацами другим-четвертим пункту 20 цього Порядку, а також за такими ідентифікаторами: тип суб`єкта речового права, обтяження: фізична особа; юридична особа. Під час формування заяви обирається один із передбачених цим підпунктом типів суб`єкта речового права, обтяження; суб`єкт речового права, обтяження: для фізичних осіб: прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові; номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі; реєстраційний номер облікової картки платника податків: реквізити документа, що посвідчує особу: серія документа; номер документа; для юридичних осіб: повне найменування юридичної особи; ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ. Під час формування заяви обирається один або декілька із передбачених цим підпунктом параметрів залежно від типу суб`єкта речового права, обтяження: номер запису Державного реєстру прав.
17. Водночас, пошук відомостей у Державному реєстрі прав про речові права та обтяження позивачем не здійснювався.
18. Крім того, були наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно, що є підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення).
19. Частиною другою статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
20. У спеціальному розділі Державного реєстру прав наявний запис про арешт та все нерухоме майно скаржника від 4 квітня 2012 року за № 386078, який зареєстрований на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 4 квітня 2012 року № 31365983.
21. Таким чином, за висновком Комісії Мін`юсту, оскаржуване рішення прийнято державним реєстратором ОСОБА_1. за наявності запису про арешт нерухомого майна, наявність якого на момент проведення реєстраційних дій було підставою для відмови у проведенні державної реєстрації прав.
22. За результатами розгляду скарги ОСОБА_2 . Мін`юстом виданий наказ від 15 лютого 2021 року № 556/5 «Про задоволення скарги».
23. Відповідно до наказу Мін`юсту від 15 лютого 2021 року № 556/5:
скаргу ОСОБА_2 від 16 квітня 2020 року задоволено в повному обсязі;
скасовано рішення від 30 листопада 2018 року № 44341860, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1.;
анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.
25. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
26. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
27. Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
28. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2021 року відповідають не повністю, а доводи касаційної скарги є частково прийнятними з огляду на наступне.
29. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
30. Відповідно до частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
31. Одним з доводів касаційної скарги є те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме - положення статті 238 КАС України, оскільки не закрили провадження у справі, а розглянули позовні вимоги у частині, яка не впливає на права, свободи або законні інтереси позивача.
32. Порушення положень статті 238 КАС України скаржник вбачає у неврахуванні судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 10 серпня 2021 року у справі № 240/1127/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 826/1906/17, від 12 червня 2019 року у справі № 821/1490/17 та від 20 травня 2019 року у справі № 826/9046/16.
33. Оцінюючи доводи касаційної скарги у цій частині, колегія суддів виходить з наступного.
34. Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
35. Рішенням Конституційного Суду України № 9-зп від 25 грудня 1997 року визначено, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Зазначена норма зобов`язує суди приймати заяви до розгляду навіть у випадку відсутності в законі спеціального положення про судовий захист.
Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв чи скарг, які відповідають встановленим законом вимогам, є порушенням права на судовий захист, яке відповідно до статті 64 Конституції України не може бути обмежене.
36. Таким чином, положення частини першої статті 55 Конституції України закріплює одну з найважливіших гарантій здійснення як конституційних, так й інших прав та свобод людини і громадянина.
37. Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
38. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
39. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, що міститься, зокрема у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі № 826/3820/18 та від 9 вересня 2021 року у справі № 1570/4005/2012.
40. Крім того, у постанові від 23 грудня 2021 року у справі № 370/2759/18 Верховним Судом сформульовано правовий висновок про те, що спір, який підлягає розгляду адміністративним судом, - це публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, та який виник у зв`язку з виконанням (рішення, дія), неналежним виконанням (рішення, дія) або невиконанням (бездіяльність) такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів, яка, за загальним правилом, встановлюється у суді першої інстанції за заявою однієї із сторін; такий спір є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин; метою вирішення такого спору є захист прав, свобод та інтересів особи або суспільних інтересів у сфері публічно-правових відносин шляхом впливу в межах закону на належного відповідача; такий спір повинен бути реальним (результат вирішення спору безпосередньо впливатиме на ефективний захист особи або суспільного інтересу у конкретних публічно-правових відносин) та існуючим на момент звернення з позовом; законом може бути визначено спеціальний порядок вирішення публічно-правового спору або встановлено обмеження стосовно суб`єкта звернення з відповідним позовом за умови наявності альтернативного суб`єкта з повною адміністративною процесуальною правоздатністю.
41. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
42. У справі, що переглядається, позивач звернувся із позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Мін`юсту від 15 лютого 2021 року № 556/5, яким:
у пункті 1 зазначено про задоволення скарги ОСОБА_2 від 16 квітня 2020 року;
у пункті 2 вирішено скасувати рішення від 30 листопада 2018 року № 44341860, прийняте державним реєстратором Виконавчого комітету Широківської сільської ради Запорізького району Запорізької області ОСОБА_1.;
пунктом 3 - анульовано доступ позивача до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державному реєстратору.
43. Колегія суддів враховує, що реєстраційні дії чи їх скасування не призводять до виникнення, зміни чи припинення правовідносин за участю державного реєстратора, а тому у частині скасування рішень про реєстрацію оскаржуваний наказ не може порушувати прав реєстратора.
44. Державний реєстратор не є учасником правовідносин, що винили на підставі реєстраційної дії, а тому й не може бути позивачем чи відповідачем у такій справі. Належними сторонами цих правовідносин є особи, права яких припиняються чи набуваються внаслідок реєстраційної ді; саме вони мають право на звернення до суду.
45. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 826/1906/17, від 10 серпня 2021 року у справі № 240/1127/20 та від 13 січня 2022 року у справі № 826/9221/17.
Верховний Суд у цій справі не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.
46. З огляду на вищенаведене, державний реєстратор у цих правовідносинах не має права на звернення до суду з метою оскарження пунктів 2 та 3 наказу, оскільки у них відповідачем вирішено питання, яке не порушує права та законні інтереси позивача, а тому провадження у цій частині слід закрити на підставі частини першої статті 354 КАС України.
47. Що стосується пункту 3 спірного наказу, яким позивачу анульовано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, колегія суддів зазначає наступне.
48. Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи у цій частині позов, виходили з суттєвих порушень Мін`юстом процедури розгляду скарг на дії державного реєстратора, що виразились:
1) у порушенні ОСОБА_2 без поважних причин строків звернення зі скаргою до Мін`юстом та ненаданні відповідач належної оцінки такого пропуску, чим недотримано вимоги частини третьої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 5 Порядку № 1128;