У Х В А Л А
29 червня 2022 року
м. Київ
справа № 447/1233/21
провадження № 14-47зц22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача - Штелик С. П.,
суддів: Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С.,
перевіривши скаргу ОСОБА_1 про перегляд рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2021 року, постанови Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року, ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів), Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) про перерахунок боргу, стягнення інфляційних збитків, відсотків та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів), Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) про перерахунок боргу, стягнення інфляційних збитків, відсотків з боржника ОСОБА_2 та відшкодування моральної шкоди.
З урахуванням уточнених позовних вимог, просив провести перерахунок боргу боржника ОСОБА_2, який становив на час розгляду справи № 447/2497/16-ц 31 жовтня 2017 року - 321 951,60 грн; стягнути інфляційні збитки з боржника ОСОБА_2 у сумі 83 782,80 грн та три проценти річних у сумі 34 612,00 грн, відшкодувати моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2021 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року увідкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів), Миколаївського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Львів) про перерахунок боргу, стягнення інфляційних збитків, відсотків та відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Мотивував ухвалу тим, що ця справа є малозначною згідно з вимогами закону, випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню судом не встановлено.
20 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Великої Палати Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 листопада 2021 року, постанову Львівського апеляційного суду від 11 квітня 2022 року, ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року, в якій просить переглянути вказані судові рішення.
Велика Палата Верховного Суду, проаналізувавши матеріали скарги, зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.
Фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу існування суду, але й на дотримання таким судом норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів" (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (Sokurenko and Strygun v. Ukraine), заяви № 29458/04 та № 29465/04, § 24).
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. А згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Верховним Судом судових рішень після їх перегляду у касаційному порядку, як це було визначено у розділі V глави 3 ЦПК України у редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року.