Постанова
Іменем України
29 червня 2022 року
місто Київ
справа № 466/3008/17
провадження № 61-12132св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Брюховицька селищна рада, правонаступником якої є Львівська міська рада,
третя особа за зустрічним позовом - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, ухвалену колегією суддів у складі Левика Я. А., Савуляка Р. В., Шандри М. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у квітні 2017 року звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила виділити їй у власність частину житлового будинку літ. А-1, веранду літ. aʼʼ-1 на АДРЕСА_1, з присвоєнням нової поштової адреси; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок; виділити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у користування земельну ділянку за зазначеною адресою, загальною площею 182, 29 кв. м, з визначеними позивачем геометричними розмірами.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 01 червня 2006 року ОСОБА_4 подарував їй 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначений дерев`яний житловий будинок літ. А-1, складається в цілому з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м, та двох кухонь. Загальна площа будинку становила 84, 2 кв. м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди: дерев`яна прибудова, позначена на плані літ. а-1; дерев`яний тамбур, позначений на плані літ. aʼ-1; дерев`яна веранда, позначена на плані літ. aʼʼ-1; дерев`яний сарай, позначений на плані літ. В; огорожа з металевої сітки, позначена на плані літ. 1; металева хвіртка, позначена на плані літ. 2.
ОСОБА_1 зазначала, що між нею та відповідачем склався певний порядок користування будинком. Проте здійснити реальний поділ будинку неможливо, оскільки ОСОБА_2 відмовляється вчиняти визначені законодавством дії щодо розподілу житлового будинку з присвоєнням нової поштової адреси. Також неможливо вчинити дії щодо приватизації земельної ділянки, яка відповідно до рішення Виконавчого комітету Брюховецької селищної ради народних депутатів від 09 жовтня 1991 року № 220 перебуває у їх користуванні.
Позивач посилалася на те, що у попередніх співвласників будинку із суміжними землекористувачами існував погоджений порядок користування земельною ділянкою. Однак між нею та відповідачем виникають конфлікти у користуванні земельною ділянкою, у зв`язку із чим ОСОБА_1 звернулася до суду.
Стислий виклад заперечень і позиції відповідача
ОСОБА_2 , заперечуючи проти задоволення позову ОСОБА_1, у березні 2018 року звернулася до суду із зустрічним позовом, у якому просила здійснити поділ житлового будинку АДРЕСА_1, який складається з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м, кухні та господарських будівель і споруд; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на зазначений житловий будинок; визначити порядок користування земельною ділянкою, на якій розташований спірний будинок.
Зустрічний позов ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом за нею зареєстровано право власності на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Дерев`яний житловий будинок, позначений на плані літ. А-1, складається в цілому з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м, та двох кухонь. Загальна площа будинку становить 84, 2 кв. м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди: дерев`яний сарай, позначений на плані літ. В; огорожа з металевої сітки, позначена на плані літ. 1; металева хвіртка, позначена на плані літ. 2.
ОСОБА_2 зазначала, що земельна ділянка, на якій розташований будинок, має бути поділена між сторонами, оскільки між ними виникають суперечки щодо користування цієї земельною ділянкою.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням від 31 жовтня 2018 року, з врахуванням додаткового рішення від 24 грудня 2019 року, Шевченківський районний суд м. Львова частково задовольнив позов ОСОБА_1, зустрічний позов ОСОБА_2 також задовольнив.
Суд здійснив поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1 .
Виділив у власність ОСОБА_1 частину житлового будинку літ. А-1, веранду літ. aʼʼ-1 на АДРЕСА_1, що складаються з таких приміщень: літ. 1-3 душова - 1, 1 кв. м; літ. 1-4 коридор - 4, 1 кв. м; літ. 1-5, кухня - 6, 4 кв. м; літ. 1-6 житлова кімната - 20, 04 кв. м; разом загальною площею 31, 64 кв. м, житловою площею 20, 04 кв. м.
Виділив у власність ОСОБА_2 частину житлового будинку літ. А-1 на АДРЕСА_1, що складається з таких приміщень: літ. 2-3 житлова кімната - 21, 6 кв. м; літ. 2-2 кухня - 24, 6 кв. м; літ 2-1 тамбур - 8, 5 кв. м; разом загальною площею 54, 7 кв. м, житловою площею 21, 6 кв. м.
У зв`язку з поділом в натурі житлового будинку право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 припинив.
Виділив ОСОБА_1 у користування земельну ділянку на АДРЕСА_1, загальною площею 182, 29 кв. м, з такими геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки, у тому числі під частиною житлового будинку від т. А: 7, 3 м; щодо житлового будинку - (5, 52 м; 0, 25 м; 1, 0 м), 2, 7 м; 13, 06 м; 2, 57 м; 12, 34 м; 11, 2 м; у тому числі земельну ділянку, площею 2, 7 кв. м, біля веранди літ. aʼʼ-1 на відстані 1 м від стін, для технічного обслуговування конструктивних елементів будинку ОСОБА_2, з такими геометричними розмірами по периметру: щодо будинку - 1, 0 м; 2, 7 м; 1, 0 м; 0, 89 м; щодо веранди - 1, 8 м.
Виділив ОСОБА_2 у користування земельну ділянку на АДРЕСА_1, загальною площею 182, 29 кв. м, з такими геометричними розмірами по периметру за ходом годинникової стрілки, у тому числі під частиною житлового будинку від т. А: 12, 32 м; 15, 06 м; 0, 78 м; 1, 12 м; 9, 54 м; 2, 7 м; щодо житлового будинку - (5, 52 м; 0, 25 м; 1, 0 м); 7, 31 м.
У задоволенні інших вимог ОСОБА_1 відмовив.
Суд першої інстанції виходив із того, щоспірний житловий будинок підлягає поділу в натурі за єдиним можливим варіантом, який відповідає визначеному сторонами порядку користування цим будинком.
Щодо визначення порядку користування земельною ділянкою, розташованою на АДРЕСА_1, експертом запропоновано шість можливих варіантів такого поділу. Суд зазначив, що сторони у судовому засіданні фактично визнали, що четвертий варіант користування земельною ділянкою згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 10 жовтня 2017 року № 039/17, складеним ТзОВ "Гал-Світ", є найменш обтяжливим для них та власників сусідніх будинків, тому суд виділив у користування сторін земельні ділянки згідно з цим варіантом.
Постановою від 08 червня 2021 року Львівський апеляційний суд скасував рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 24 грудня 2019 року, ухвалив нове рішення, яким у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовів, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони просили здійснити реальний розподіл спірного будинку, площею 87, 6 кв. м та житловою площею 41, 64 кв. м, однак згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа спірного житлового будинку становить 84, 2 кв. м, а житлова 41, 0 кв. м. Враховуючи, що правовстановлюючих документів у сторін на будинок зі збільшеною площею та частково зміненою конфігурацією внутрішніх приміщень не існує, суд апеляційної інстанції дійшов переконання, що рішенням суду першої інстанції фактично узаконено самовільне будівництво (самовільне переобладнання) та вважав, що є підстави для виходу за межі доводів апеляційної скарги.
Також апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції встановив, що у користуванні співвласників будинковолодіння на АДРЕСА_1 перебуває земельна ділянка, площею 589, 90 кв. м, частиною якої користуються також власники сусідніх будинковолодінь, однак будь-яких правовстановлюючих документів, рішень про закріплення такої ділянки, площею 589, 9 кв. м, за спірним будинком або передання її сторонам, матеріали справи не місять. За наведених обставини суд апеляційної інстанції зробив висновок, що між сторонами визначено порядок користування земельною ділянкою, якою разом із ними користуються власники сусідніх будинків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, та яка у визначених експертом площі та конфігурації не передавалася ані сторонам, ані їх попередникам (власникам будинку), не закріплювалася така і за будинком. Також суд апеляційної інстанції встановив, що до участі у справі як відповідачі не залучені власники сусідніх будинків ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які є користувачами частини спірної ділянки.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 16 липня 2021 року звернулася із застосуванням поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року, залишити без змін рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 31 жовтня 2018 року та додаткове рішення цього суду від 24 грудня 2019 року.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
ОСОБА_1 , посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, як підстави касаційного оскарження наведеного судового рішення визначила, що:
- рішення суду апеляційної інстанції не відповідає правовим висновкам, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 2114/2-3819/11 (провадження № 61-1070св19), від 04 березня 2020 року у справі № 734/2499/16-ц (провадження № 61-14837св19), у постанові Верховного Суду України від 01 листопада 2017 року
у справі № 6-2454цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20);
- суд апеляційної інстанції всупереч правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц (провадження № 61-5639св18), вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, яка оскаржувала рішення суду першої інстанції лише в частині вирішення первісного позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції просила залишити без змін;
- суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував письмові докази, зокрема довідку бюро технічної інвентаризації від 18 квітня 2017 року, яка свідчить про те, що площа житлового будинку збільшилася внаслідок переобміру та демонтажу пічки; свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 червня 2003 року, яким визначено, що самовільно збудовані господарські споруди не входять до переліку спадкового майна; висновок судової експертизи від 10 жовтня 2017 року.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ОСОБА_2 у вересні 2021 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду відзив, у якому просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 08 червня 2021 року- без змін.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 17 серпня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1, а ухвалою від 20 червня 2022 року справу призначив до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), відповідно до яких, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та матеріали цивільної справи, за результатами чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що згідно зі свідоцтвом про право особистої власності, виданим виконкомом Брюховицької селищної Ради депутатів трудящих 25 вересня 1957 року № 300, зареєстрованим у Львівському міжміському бюро технічної інвентаризації за № 168, ОСОБА_6 належав житловий будинок з відповідними господарськими будівлями, що знаходиться у АДРЕСА_1, розташований на земельній ділянці розміром 1200, 0 кв. м, та складається в цілому з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м, та однієї кухні. До будинку відносилися господарські будівлі: три сараї, погріб.
На підставі свідоцтва про право власності за законом від 29 травня 1984 року, зареєстрованого в реєстрі за № 2126, спадкоємцями зазначеного майна ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, в рівних частинах стали його син ОСОБА_7 та дочка ОСОБА_8, які проживали у АДРЕСА_1 .
Ухвалою Брюховицької селищної Ради народних депутатів від 11 грудня 1992 року "Про зміну назв вулиць в смт Брюховичі" та рішенням виконкому Брюховицької селищної ради народних депутатів від 13 лютого 1997 року № 51 "Про впорядкування будинків та вулиць" будинку АДРЕСА_1 присвоєний АДРЕСА_1 .
ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла. Спадкоємцем належного їй майна став її син ОСОБА_4, який проживав у АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 червня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-1191, спадкове майно складалося з 1/2 частки будинку АДРЕСА_1 . Житловий будинок літ. А-1, складається в цілому з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м, та розташований на земельній ділянці площею 1 200, 0 кв. м. До будинку належали такі господарські будівлі та споруди: дерев`яний тамбур, позначений на плані літ. а; дерев`яні веранди, позначені на плані літ. аʼ; металева огорожа, позначена на плані літ. 1. Самовільно збудовані господарські споруди в це свідоцтво не входять.
Згідно з договором дарування від 01 червня 2006 року, зареєстрованим
за № 3-667, ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1, а вона прийняла в дар 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 . Зазначений дерев`яний житловий будинок літ. А-1, складається в цілому з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м, та кухонь. Загальна площа будинку становить 84, 2 кв. м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди: дерев`яна прибудова, позначена на плані
літ. а-1; дерев`яний тамбур, позначений на плані літ. аʼ-1; дерев`яна веранда, позначена на плані літ. а"-1; дерев`яний сарай, позначений на плані літ. В; огорожа з металевої сітки, позначена на плані літ. 1; металева хвіртка, позначена на плані літ. 2.
Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1, ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його спадкоємцем стала дружина - ОСОБА_9, що проживала у АДРЕСА_1 .
Спадкове майно складалося з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Дерев`яний житловий будинок літ. А-1, житловою площею 41, 0 кв. м, розташований на земельній ділянці площею 1 200, 0 кв. м. До будинку належать такі господарські будівлі та споруди: металева огорожа, позначена на плані № 1; бетонний погріб, позначений на плані літ. Пг (Д). Самовільно збудовані господарські будівлі та споруди в це свідоцтво не входять.
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_9 померла. Після її смерті спадкоємцем всього зазначеного в заповіті майна ОСОБА_9 стала її дочка ОСОБА_2, що проживала в
АДРЕСА_1 .
Спадкове майно складалося з 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 . Дерев`яний житловий будинок, позначений на плані літ. А-1, складається в цілому з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м,та двох кухонь. Загальна площа будинку становить 84, 2 кв. м.До будинку належать такі господарські будівлі та споруди: дерев`яний сарай, позначений на плані літ. В; огорожа з металевої сітки, позначена на плані літ. 1; металева хвіртка, позначена на плані літ. 2.
24 жовтня 2007 року Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" зареєстровано право власності ОСОБА_2 на 1/2 частку зазначеного будинковолодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 11 жовтня 2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-3402.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Щодо поділу будинку в натурі
У статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у статті 317 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до частин першої, другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статі 356 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділено в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
Системний аналіз положень статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України дає підстави дійти висновку, що у спорах про поділ (виділ частки) будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності. Виділ часток (поділ) будинку, що перебуває в спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або в разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною розмірів ідеальних часток і стягненням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилася.
Отже, визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників.
Суд першої інстанції врахував висновок судової будівельно-технічної експертизи та земельно-технічної експертизи від 10 жовтня 2017 року № 039/17, яким встановлено технічну можливість поділу спірного будинку, та дійшов висновку про можливість задоволення позовів сторін в частині поділу в натурі спірного житлового будинку на підставі статті 364 ЦК України.
Рішення суду першої інстанції в частині поділу в натурі спірного будинку в апеляційному порядку не оскаржувалося.
Суд апеляційної інстанції вважав, що є підстави для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_2, оскільки суд першої інстанції допустив істотне порушення норм матеріального права та фактично узаконив самовільне будівництво (самовільне переобладнання).
Відповідно до частин першої та четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55 (далі - Інструкція).
Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюється відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.
За наявності самочинно збудованих (реконструйованих, перепланованих) об`єктів нерухомого майна документи щодо виділу готуються тільки після визнання права власності на них відповідно до закону (пункт 3.11 Інструкції).
Виділ в натурі частки із спільної власності на будинок унеможливлюється наявністю самочинних об`єктів будівництва або у складі будинку, з якого визначаються частки співвласників, або у складі частки, що виділяється.
Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з правилами статей 364, 367 ЦК України.
За змістом частини першої статті 376 ЦК України самочинним вважається будівництво жилого будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна, якщо вони збудовані на земельній ділянці, що не була відведена особі, яка здійснює будівництво, або відведена не для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Виходячи зі змісту цієї норми права, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.
Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об`єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
При цьому відповідно до статті 152 Житлового кодексу України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об`єкта в експлуатацію не потребується.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що згідно з інвентаризаційною справою на будинок АДРЕСА_1 (зокрема з поверхового плану, який знаходиться в інвентаризаційній справі (а. с. 15), до будинку здійснена самовільна, незаконна добудова літ. а??-1 (або приміщення № 1-2 та № 1-1), за рахунок якої і збільшилася площа будинку, а також перегородка між приміщеннями № 1-5 та № 1-4 частково зміщена, внаслідок чого були змінені частково площі цих приміщень. Також апеляційний суд погодився з тим, що площа будинку частково була збільшена і за рахунок демонтажу старих пічок, однак, на переконання суду апеляційної інстанції, це незначно змінило площу будинку.
Верховний Суд не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції.
Відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 10795298, виданого Обласним комунальним підприємством Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" 30 травня 2006 року,житловий будинок літ. А-1, складається в цілому з двох кімнат, житловою площею 41, 0 кв. м, та двох кухонь. Загальна площа будинку становить 84, 2 кв. м, житлова площа - 41, 0 кв. м. До будинку належать: дерев`яна прибудова, позначена на плані літ. а-1; дерев`яний тамбур, позначений на плані літ. аʼ-1; дерев`яна веранда, позначена на плані літ. а"-1.