ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2022 року
м. Київ
справа № 459/3035/16-а
касаційне провадження № К/9901/39217/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 (судді: Попко Я.С., Сеник Р.П., Хобор Р.Б.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови в справі про порушення митних правил,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 03.11.2016 звернувся з позовом до Волинської митниці ДФС, у якому просить: скасувати постанову №2018/20502/2016 від 26.10.2016 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 Митного кодексу України (далі у тексті - МК України, (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Обґрунтовуючи позов, позивач зазначає, що постановою заступника начальника Дніпропетровської митниці Державної фіскальної служби України від 26.10.2016 №2018/20502/2016 його було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу в сумі 8 500, 00 грн, за порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст.470 МК України. Вважає накладне на нього адміністративне стягнення за порушення митних правил незаконним, оскільки він своєчасно повідомив митницю про обставини-причини порушення строку транзитного переміщення, місцезнаходження авто та надав необхідний пакет документів для підтвердження поломки останнього та ремонту.
Червоноградський районний суд Львівської області постановою від 22.12.2016 у задоволенні адміністративного позову відмовив.
Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 25.04.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Червоноградського районного суду Львівської області від 22.12.2016 без змін.
ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Червоноградського районного суду Львівської області від 22.12.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017, прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до ст.460 МК України вчинення порушень митних правил, передбачених ст.470 МК України внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили, що підтверджуються відповідними документами, не тягне за собою адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.
Також скаржник вказав, що в даному випадку має місце своєчасне повідомлення митниці про обставини, у зв`язку з якими порушено строки транзитного переміщення (до завершення визначеного митницею строку звернення) та повідомлено про місцезнаходження транспортного засобу, а також надано документи, щодо поломки транспортного засобу та його ремонту, що є безумовною підставою для звільнення від притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
В своїх запереченнях на касаційну скаргу Волинська митниця ДФС зазначила, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті у повній відповідності до приписів чинного законодавства та з урахуванням усіх обставин справи.
Волинська митниця ДФС вказала, що стаття 460 МК України чітко визначає умови звільнення особи відповідальності за порушення митних правил, передбачених приписами ст.470 МК України. Такими умовами відповідно є аварія, дія обставин непереборної сили або протиправної дії третіх осіб, що підтверджується відповідними документами.
Відповідач зазначає, що ст. 192 МК України, передбачено, якщо під час перевезення товарів транспортний засіб внаслідок аварії або дії обставин непереборної сили не зміг прибути до митного органу призначення, перевізник зобов`язаний терміново повідомити найближчий митний орган про обставини події, місцезнаходження товарів транспортного засобу. Однак, повідомлення до начальника Львівської митниці ДФС від 12.08.2016 року не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки її зміст не містить інформації, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Волинська митниця ДФС в запереченнях просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 22.12.2016 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2017 року - без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.05.2017 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою.
Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 04.07.2022 призначив справу до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні на 05.07.2022.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Суди попередніх інстанцій установили такі обставини.
22.09.2016 року головним державним інспектором ВМО№14 м/п «Ягодин» Волинської митниці складено протокол № 2018/20502/2016 про порушення ОСОБА_1 , митних правил, передбачених ч.3 ст.470 МК України. Копію протоколу по справі по порушення митних правил було вручена ОСОБА_1 22.09.2016 та одночасно його повідомлено про розгляд справи 26.10.2016.
Постановою в справі про порушення митних правил заступником начальника Волинської митниці ДФС - начальником управління боротьби з митними правопорушеннями Негріч Л.М. №2018/20502/2016 від 26.10.2016 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч.3 ст. 470 МК України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8 500, 00 грн.
Із постанови про порушення митних правил вбачається, що 22.09.2016 року о 16 год 23 хв, слідуючи з України в Республіку Польща по смузі руху «зелений коридор» в зону митного контролю митного поста «Ягодин» Волинської митниці ДФС заїхав в якості водія автомобіля марки Mercedes Benz Е240, р.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 громадянин України ОСОБА_1 .
Під час здійснення митних формальностей відповідно до баз даних, а саме: «Інспектор-2006» та ЄАІС ДМСУ встановлено, що 04.08.2016 року на митну територію України через митний пост «Угринів» Львівської митниці ДФС, громадянином України ОСОБА_1 , в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки Mercedes Benz Е240, р.н.з. НОМЕР_1 , кузов № НОМЕР_2 , країна реєстрації - Республіка Польща та станом на 22.09.2016 його не вивезено та в інший митний режим не заявлено.
Термін вивезення (транзиту) вищевказаного автомобіля, з митної території України закінчився 14.08.2016.
У поясненні громадянин ОСОБА_1 підтвердив факт невивезення зазначеного транспортного засобу за межі митної території України у визначені ст. 95 МК України строки у зв`язку з його поломкою. На підтвердження своїх показів громадянин України ОСОБА_1 пред`явив: акт здачі-приймання робіт №39 від 22.09.2016 від ПП «Автоцентр-Червоноград», довідку №1-22/09 від 22.09.2016 від ПП «Автоцентр- Червоноград», рахунок на оплату №73 від 22.09.2016, заказ-наряд №REN008993 від 12.08.2016, та квитанцію №41 від 22.09.2016, виписку з ЄДРЮО та ФОП серія НОМЕР_3 , довідку АБ№485055 з ЄДРПОУ, довідку про взяття на облік платника податків, офіційно з заявою на Львівську митницю ДФС звертався, про що надав повідомлення від 12.08.2016 та відповідь на нього від 16.08.2016 №12780/10/13-70-18-02/40.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку щодо документи, на які посилався позивач не є належним і достатнім доказом існування обставин, що унеможливили виконання вимог положень МК України.
Суд першої інстанції зазначив, що обов`язковою ознакою обставин непереборної сили є надзвичайність та невідворотність такої. Надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.
Поряд з цим, суд першої інстанції вказав, що ремонт транспортного засобу не міг завадити вивезти його за межі митної території України за допомогою буксирування на лафеті, або на автопричепі чи у інший спосіб.
Тому суд першої інстанції прийшов до висновку, що в розумінні п.2 розділу VIII Порядку виконання митних формальностей відповідно до заявленого митного режиму, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 31.05.2012 № 657, технічну несправність (ремонт транспортного засобу) неможливо визнати аварією, оскільки аварія, як небезпечна подія, має носити техногенний характер, чого у спірному випадку не існувало.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову виходячи з наступного.
Надані позивачем документи вказують лише на те, що автомобіль перебував на ремонті, проте жодних доказів того, що такого ремонту транспортний засіб потребував в результаті аварії або дії обставин непереборної сили, наявні документи не містять.
Суд апеляційної інстанції вважав безпідставним посилання ОСОБА_1 на повідомлення ним відповідних органів доходів і зборів, що є належним та допустимим доказом по справі, оскільки його зміст не містить відомостей про те, що ремонт автомобіля є наслідком факту аварії або дії обставин непереборної сили.
Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, не було надано жодних документів від дорожньо-експлуатаційних служб чи поліції, які б підтверджували факт обставин непереборної сили або аварії до вищевказаного повідомлення, відтак таке повідомлення не може свідчити про виконання обов`язку передбаченого ст.192 МК України.
Верховний Суд, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.
Згідно частини першої статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.